ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2007 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Бившевої Л.I., Костенка М.I., Маринчак Н.Є.,
Шипуліної Т.М.
при секретарі Хрущ В.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м. Києва
на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від
29.03.2006 р.
у справі № 46/610-А господарського суду міста Києва
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Рисан"
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.
Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду м. Києва від 16.12.2005р.,
залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського
суду від 29.03.2006р., позов про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення ДПI у Солом'янському районі м. Києва від
10.08.2005р. № 884/23-2/0, яким визначено ТОВ "Рисан" податкове
зобов'язання за платежем з податку на додану вартість у загальній
сумі 66 840,00 грн., в тому числі 50 130,00 грн. - основний
платіж, 16 710,00 грн. - штрафні санкції, задоволено.
Судові рішення вмотивовані тим, що операція з продажу
іноземної валюти не є операцією з продажу товару, яка згідно
підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
є об'єктом оподаткування податком
на додану вартість, оскільки з обміном іноземної валюти на валюту
України змінюється лише грошовий еквівалент іноземної валюти, а
власник грошових коштів при цьому залишається незмінним; не
впливає обмін валюти і на фінансовий стан позивача, тобто активи і
власний капітал позивача внаслідок обміну валюти не збільшуються,
а відтак, за висновком суду, ця операція не є об'єктом
оподаткування ПДВ як з точки зору виникнення податкових
зобов'язань у продавця валюти при її продажу, так і права на
податковий кредит у покупця валюти при її придбанні, у зв'язку з
чим недекларування позивачем цієї операції в обсязі операцій, що
не є об'єктом оподаткування, не впливає на правильність розподілу
позивачем сум ПДВ згідно підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
В касаційній скарзі ДПI у Шевченківському районі м. Києва
просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити
нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами
першої та апеляційної інстанцій, зокрема підпункту 7.4.3 пункту
7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що фактичною підставою для визначення ТОВ
"Рисан" податкового зобов'язання з податку на додану вартість у
загальній сумі 66 840,00 грн. згідно податкового
повідомлення-рішення від 10.08.2005р. № 884/23-2/0 слугував
висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від
09.08.2005р. № 452/23-02/242667914, про порушення ТОВ "Рисан"
підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, а саме: в податкових деклараціях з
ПДВ за період з 01.01.2002р. по 31.12.2004р. в розділі 3
товариство не вказало обсяг операцій на суму 3 295 245,00 грн.,
які не є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 3.2.4
пункту 3.2 статті 3 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, та відповідно податковий кредит в сумі 33
420,00 грн. товариство задекларувало без розподілу суми ПДВ згідно
підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону.
Відповідно до підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
зі змінами
та доповненнями на момент виникнення спірного правовідношення у
разі коли товари / роботи, послуги/, виготовлені та /або придбані,
частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково
ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого
/нарахованого/ податку при їх виготовленні або придбанні, яка
відповідає частці використання таких товарів /робіт, послуг/ в
оподатковуваних операціях звітного періоду.
За змістом цієї норми та інших норм статті 7 вказаного Закону
вимога щодо розподілу суми податку на додану вартість, суть якого
полягає у включенні до податкового кредиту лише тієї частки
сплаченого /нарахованого/ податку при виготовленні або придбанні
товарів /робіт, послуг/, яка відповідає частці використання таких
товарів /робіт, послуг/ в оподатковуваних операціях звітного
періоду, стосується того звітного податкового періоду, в якому
одночасно відбулось як виготовлення або придбання товарів /робіт,
послуг/, так і використання цих товарів /робіт, послуг/ в
оподатковуваних операціях. При цьому при виготовленні або
придбанні товарів /робіт, послуг/ податок сплачується
/нараховується/ в ціні таких товарів /робіт, послуг/.
Зменшуючи податковий кредит позивача на суму 33 420,00 грн.,
контролюючий орган виходив лише з факту здійснення товариством
операцій з продажу валюти, які не є об'єктом оподаткування згідно
підпункту 3.2.4 пункту 3.2 статті 3 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, не звернувши увагу в тому числі на
те, що вказаним підпунктом встановлено, що не є об'єктом
оподаткування операції з обігу валютних цінностей, тобто податок
на додану вартість не сплачується і не нараховується ні під час
продажу валютних цінностей, ні під час їх придбання, а відтак з
огляду на відсутність сплати /нарахування/ позивачем ПДВ під час
придбання валюти висновок податкового органу про необхідність
застосування до таких операцій вимоги підпункту 7.4.3 пункту 7.4
статті 7 зазначеного Закону є неправомірним.
Правильність висновку судів про наявність підстав для
задоволення позову дозволяє суду касаційної інстанції залишити
постановлені у справі судові рішення без змін, а касаційну
скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення, а ухвалу
Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2006 р. -
без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий підпис Усенко Є.А.
Судді підпис Бившева Л.I.
підпис Костенко М.I.
підпис Маринчак Н.Є.
підпис Шипуліна Т.М.