ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
:
суддів - Бутенка В.I.(доповідач),
Горбатюка С.А.,
Панченка О.I.,
Сороки М.О.,
Штульмана I.В.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд
адміністративної справи за скаргою ОСОБА_1 на неправомірну
бездіяльність працівників прокуратури Запорізької області, -
в с т а н о в и л а :
В серпні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною
скаргою, в якій зазначав, що він подав суб'єкту оскарження заяву
про неправомірні дії лікаря Запорізького обласного онкодиспансеру
Федоренка I.В., які полягали у застосуванні до його сина ОСОБА_2
1982 р.н., без згоди і дозволу хворого, ризикованого способу
діагностики, що призвело до ускладнення захворювання та смерті
сина, проте працівниками прокуратури було неналежним чином
перевірено обставини, викладені у заяві та в порушення ст. 97 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
йому була надана письмова відповідь про
відсутність підстав для притягнення лікаря до відповідальності.
Просив визнати таку бездіяльність Запорізької обласної
прокуратури неправомірною, зобов'язати її скасувати повідомлення
про невжиття заходів прокурорського реагування, а також
зобов'язати суб'єкта оскарження розглянути належним чином його
заяву.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від
01 лютого 2005 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду
Запорізької області від24 травня 2005 року, у задоволенні скарги
відмовлено.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ОСОБА_1
подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та
задовольнити його скаргу. В скарзі він посилається на порушення
судами норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає,
що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як було встановлено судами, ОСОБА_1 21 травня 2004 року
звернувся до прокуратури Запорізької області із скаргою на
неправомірні, на його думку, дії лікаря Запорізького обласного
онкодиспансеру Федоренка I.В., в якій просив вжити заходів щодо
притягнення до відповідальності останнього в зв'язку із
некваліфікованою медичною допомогою.
24 травня 2004 року дану скаргу відповідачем було направлено
для перевірки начальнику управління охорони здоров'я Запорізької
державної адміністрації. Наказом по управлінню від 28 травня 2004
року створено комісію і за результатами перевірки дії лікаря
комісією визнані правомочними й такими, що відповідають положенню
про консультативний прийом в обласній клінічній установі.
У встановлений законом термін заявнику було надано відповідь.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
органи державної влади та органи місцевого
самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на
підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені
Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про звернення громадян"
( 393/96-ВР ) (393/96-ВР)
, якщо питання, порушені в одержаному органом
державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами,
установами, організаціями незалежно від форм власності,
об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять
до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів
пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій
особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.
Враховуючи наведені правові норми, а також те, що в своїй
скарзі до прокуратури Запорізької області позивач не ставив
питання про притягнення лікаря Запорізького обласного
онкодиспансеру Федоренка I.В. до кримінальної відповідальності,
суди дійшли правильного висновку щодо відсутності порушень
відповідачем чинного законодавства й відмовили ОСОБА_1 у
задоволенні позову.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що доводи
касаційної скарги зроблених судами висновків не спростовують і при
ухваленні оскаржуваних судових рішень порушень матеріального та
процесуального права ними допущено не було.
За правилами ч.3 ст. 220-1, ч.1 ст.224 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень,
то суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає
рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів -
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення
Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01 лютого 2005
року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 24 травня
2005 року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
рішення суду
касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду
України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з
дня відкриття таких обставин.
С у д д і :