ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
суддів: Фадєєвої Н.М., Бим М.Є., Гордійчук М.П., Леонтович
К.Г.,
Чалого С.Я.,
розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною
скаргою дочірнього підприємства зі 100 % іноземними інвестиціями
"Ерікссон" на постанову господарського суду м. Києва від
29.05.2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського
суду від 12.09.2006 року у справі №44/256-А за позовом заступника
прокурора Дарницького району м. Києва в інтересах держави в особі
Київського міського центру зайнятості до дочірнього підприємства
зі 100 % іноземними інвестиціями "Ерікссон" про стягнення 1700,00
грн., -
в с т а н о в и л а :
В травні 2005 року заступник прокурора Дарницького району м.
Києва в інтересах держави в особі Київського міського центру
зайнятості звернувся в суд з позовом до дочірнього підприємства зі
100 % іноземними інвестиціями "Ерікссон", в якому просив стягнути
з відповідача 1700,00грн.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на підприємстві було
здійснено працевлаштування іноземців без отримання у Державної
служби зайнятості відповідного дозволу на працевлаштування, чим
порушено ЗУ "Про зайнятість населення" ( 803-12 ) (803-12)
та "Порядок
оформлення іноземцями та особами без громадянства дозволу на
працевлаштування в Україні" ( 2028-99-п ) (2028-99-п)
, затвердженого
Постановою КМУ від 01.11.1999р.
Постановою господарського суду м. Києва від 29.05.2006 року,
залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського
суду від 12.09.2006 року, позов задоволено повністю.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.02.2007 року
зупинено провадження про перегляд за нововиявленими обставинами
постанови господарського суду м. Києва від 29.05.2006 року до
перегляду Вищим адміністративним судом України в касаційному
порядку.
Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями дочірньє
підприємство зі 100 % іноземними інвестиціями "Ерікссон"
звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною
скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і
апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в
позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, проведеною
перевіркою відповідача державним інспектором праці Iнспекції по
контролю за додержанням законодавством про зайнятість населення
встановлено, що з 15.07.2004р. на посаді виконуючого обов'язки
генерального директора без дозволу державної служби зайнятості
працював громадянин Великої Британії ОСОБА_1, а також з
01.12.2003р. без дозволу державної служби зайнятості працював
громадянин Данії ОСОБА_2, чим порушено ст. 8 Закону України "Про
зайнятість населення" ( 803-12 ) (803-12)
.
За наслідками даної перевірки був складений акт №12/112-ш про
порушення законодавства України про зайнятість населення від
05.10.2004р., яким відповідачу було запропоновано в 10-денний
термін сплатити штраф у п'ятдесятикратному розмірі
неоподатковуваного мінімуму доходів громадян - в сумі 1700,00 грн.
В зазначений термін штраф сплачено не було.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про зайнятість
населення" ( 803-12 ) (803-12)
та п. 4 "Порядку оформлення іноземцями та
особами без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні"
( 2028-99-п ) (2028-99-п)
, затвердженого постановою Кабінету Міністрів
України від 01.11.1999р., іноземці та особи без громадянства, крім
найнятих відповідно до угод про розподіл продукції, які прибули в
Україну на визначений термін, одержують право на трудову
діяльність лише за наявності в них дозволу на працевлаштування,
виданого державною службою зайнятості України.
Законом України "Про зайнятість населення" ( 803-12 ) (803-12)
передбачено, що у разі використання праці іноземців або осіб без
громадянства без дозволу державної служби зайнятості України з
підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності,
державна служба зайнятості стягує штраф за кожну таку особу у
п'ятдесятикратному розмірі неоподатковуваного мінімуму доходів
громадян. Ці кошти спрямовуються до Фонду загальнообов'язкового
державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Статтею 241 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
визначено, що адміністративно-господарський штраф це грошова сума,
що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у
разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської
діяльності.
Як вбачається з вищевказаного акту перевірки, предметом
перевірки було дотримання відповідачем вимог законодавства про
зайнятість, а саме ст. 8 Закону України "Про зайнятість населення"
( 803-12 ) (803-12)
.
Відповідно до Закону України "Про зайнятість населення"
( 803-12 ) (803-12)
, Державна служба зайнятості має право стягувати штрафи
з підприємств, установ та організацій усіх форм власності,
зокрема, у разі використання праці іноземців або осіб без
громадянства без дозволу державної служби зайнятості.
Згідно з Положенням про інспекцію по контролю за додержанням
законодавства про зайнятість, інспекції надається право
застосовувати економічні санкції до підприємств, установ і
організацій, незалежно від форм власності й господарювання, за
порушення законодавства про зайнятість населення, передбачені
статтями 5 і 20 Закону України "Про зайнятість населення"
( 803-12 ) (803-12)
і за недодержання вимог статей 8 і 18 зазначеного
Закону.
Тобто, штраф накладений на відповідача за порушення ст. 8
Закону України "Про зайнятість населення" ( 803-12 ) (803-12)
не є
адміністративно-господарським штрафом в розумінні ст. 241 ГК
України ( 436-15 ) (436-15)
.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що постановою
господарського суду міста Києва від 12.12.2005 р. у справі
№17-387-48/518 за позовом дочірнього підприємства з 100 %
іноземними інвестиціями "Ерікссон" до Київського міського центру
зайнятості про визнання припису №12/112 від 05.10.2004р. Iнспекції
по контролю за додержанням законодавства про зайнятість Київського
міського центру зайнятості недійсним, було відмовлено у
задоволенні позову.
При цьому, постановою господарського суду міста Києва від
12.12.2005р. у справі №17-387-48/518 було встановлено, що припис
№12/112, яким приписано: сплатити штраф у відповідності до акту
№12/112-ш від 05.10.2004р. (в 10-денний термін); виконувати вимоги
п. 11 Постанови КМУ № 2028 від 01.11,1999 р. ( 2028-99-п ) (2028-99-п)
,
відповідає вимогам чинного законодавства та не порушує права та
охоронювані законом інтереси відповідача.
Згідно ч.1 ст.72 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
обставини,
встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або
господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при
розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або
особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Отже, вказаний вище факт встановлений судовим рішенням не
потребує додаткового доказування.
Отже, суди попередніх інстанцій дійшли до обгрунтованого
висновку щодо відповідності акту №12/112-ш про порушення
законодавства України про зайнятість населення від 05.10.2004р.
вимогам чинного на момент виникнення спору законодавства, а також
щодо наявності у відповідача обов'язку сплатити 1700,00грн.
штрафу.
Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної
інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін,
якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до ст. 224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної
інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові
рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної
інстанції не допустили порушень норм матеріального і
процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні
процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають
підстав для висновку про неправильне застосування судами норм
матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло
призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної
інстанцій винесено законні і обгрунтовані рішення, постановлені з
дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав
для їх скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст.220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
Вищого адміністративного суду України, -
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу дочірнього підприємства зі 100 % іноземними
інвестиціями "Ерікссон" - відхилити.
Постанову господарського суду м. Києва від 29.05.2006 року та
ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2006
року - залишити без змін.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Судді: