ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.11.2007
№ К-17088/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого), Брайка А.I., Голубєвої Г.К.,
Рибченка А.О., Федорова М.О.
при секретарі: Міненко О.М.
за участі представників: позивача - Петровської-Iваніченко
О.С., Пипка Р.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на
рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 10.06.2005 та
ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 21.12.2005 по справі
№2-3165/14
за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському
районі м. Києва
до Приватного підприємства "Делія"
ОСОБА_1
третя особа Голосіївська районна у м. Києві державна
адміністрація
про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва
платника податку ПП "Делія"
ВСТАНОВИВ:
Заявлено позовні вимоги про визнання недійсними установчих
документів ПП "Делія", посилаючись на те, що ці документи не
відповідають вимогам діючого законодавства, оскільки, в порушення
положень ст. ст. 66, 79 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, особа, яка вказана
засновником, не формувала статутний фонд підприємства, грошовими
та матеріальними внесками підприємство не наділяла; підприємство
створено невідомими особами без наміру засновників займатися
підприємницькою діяльністю та залучати до участі в підприємницькій
діяльності підприємства своє майно та в подальшому отримувати
прибуток.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від
10.06.2005 залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва
від 21.12.2005 по справі №2-3165/14 позов задоволено.
При цьому судом першої інстанції було встановлено, що ПП
"Делія" було зареєстровано Голосіївською районною в м. Києві
державною адміністрацією 29.08.2003.
02.09.2003 вказане підприємство було взято на облік як
платник податків у позивача - ДПI у Голосіївському районі м.
Києва.
Згідно Статуту вказаного підприємства, його засновником є
відповідач ОСОБА_1.
Відповідно до зазначеного, суди першої та апеляційної
інстанцій мотивували своє рішення нормою ст. 4 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
, де зазначено, що заінтересована особа вправі в
порядку, встановленому законом України, звернутись до суду за
захистом порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного
законом інтересу. I тому пославшись на ст. 10 Закону України "Про
державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
, суди в своїх
рішеннях зазначили, що в позовній заяві не вказано, за захистом
якого оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу позивач
звертається до суду з даним позовом, не надано будь-яких доказів
чи були при утворенні вказаного ПП "Делія" порушені чиїсь законі
права чи інтереси ДПI у Голосіївському районі м. Києва, і на
підставі яких норм закону позивач просить визнати установчі
документи недійсними. Таким чином суди прийшли до висновку, що ДПI
не надано права пред'являти позови про визнання установчих
документів недійсними, що дало підстави вважати ДПI у
Голосіївському районі м. Києва неналежним позивачем по справі, і
тому визнали відсутність законних підстав щодо визнання недійсним
свідоцтва платника податку виданого ПП "Делія" від 25.09.2003.
Не погодившись із рішенням Голосіївського районного суду м.
Києва від 10.06.2005 та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від
21.12.2005 по справі №2-3165/14 Державна податкова інспекція у
Голосіївському районі м. Києва (далі - ДПI) подала касаційну
скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та в задоволенні
позову відмовити, оскільки рішення винесені із порушенням та
неправильним застосуванням норм матеріального права. Скарга
обгрунтована тим, що судами не застосовані норми ст. 5 Закону
України "Про підприємства в Україні" ( 698-12 ) (698-12)
та ст. 1 Закону
України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
. Тобто ПП
"Делія" створено без відповідного рішення (волевиявлення) особи,
яка вказана як засновник підприємства. Установчі документи, були
підписані ОСОБА_1 без мети створення підприємства, а за обіцяну
винагороду. Також в порушення ст. 10 Закону України "Про
підприємства в Україні" ( 698-12 ) (698-12)
та ст.ст. 12,52 Закону України
"Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
особа, вказана
засновником, не формувала статутний фонд ПП "Делія", активами
підприємство не наділяв, а тому наміру здійснювати підприємницьку
діяльність не було.
Таким чином, враховуючи зазначені норми законів, скаржник
наголошує на тому, що статут та установчий договір підприємства є
такими, що не відповідають діючому законодавству та не мають
юридичної сили, а вся діяльність, що проводилась на їх підставі є
незаконною. Також скаржник просить врахувати, що всі дії щодо
реєстрації юридичної особи як платника ПДВ, здійснює уповноважена
особа - тобто особа яка наділена адміністративно - господарськими
функціями відповідно до правомочного документу, а саме протоколу
зборів засновників про призначення на посаду директора. Однак,
зазначає скаржник, громадянин ОСОБА_1. фактично не є директором
вказаного підприємства та не має відношення до діяльності ПП
"Делія" і будь-яких документів, пов'язаних з господарською
діяльністю підприємства він не підписував.
Відповідно враховуючи все зазначене в скарзі, позивач вважає
свої позовні вимоги правомірними, а тому такими, що підлягають
задоволенню.
Відповідачі заперечення на касаційну скаргу не надали, в
судове засідання не з'явились.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги,
пояснення представників позивача, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України від 04.12.1990
( 509-12 ) (509-12)
№ 509 "Про державну податкову службу" - органи
державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у
порядку, встановлених законами України, мають право: 11) подають
до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян
про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів,
одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів,
одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення
заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за
рахунок їх майна.
При цьому відповідно до п. 2 ст. 10 цього Закону -
здійснювати контроль за: додержанням порядку проведення готівкових
розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку;
наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів
підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів
господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до
закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення
органам, які видали ці документи, торгових патентів.
В силу ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
судове рішення повинно бути законним і обгрунтованим,
д законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм
матеріального права при дотриманні норм процесуального права,а
обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і
всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі,
підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому
засіданні.
Судами першої та апеляційної інстанцій без повного
дослідження фактичних обставин справи, винесено рішення про
відмову в позові на тій підставі, що ДПI не надано повноважень
щодо звернення до суду із позовами про визнання недійсним
установчого договору та свідоцтва платника податку ПП "Делія".
Однак суд касаційної інстанції із таким висновком погодитись
не може, оскільки на органи Державної податкової служби прокладено
функції по здійсненню контролю за дотриманням податкового
законодавства суб'єктами підприємництва, своєчасним поданням
податкової звітності та правильності визначення об'єктів
оподаткування та обчислення податків. Отже, дії невстановлених
осіб які здійснювали діяльність від імені ПП "Делія" призводять до
порушення встановленого законом порядку дотримання законності у
сфері оподаткування. Зазначеним також спростовується висновок
судів про те, що при утворенні вказаного ПП "Делія" не були
порушені чиїсь законі права чи інтереси ДПI у Голосіївському
районі м. Києва.
Таким чином в даній адміністративній справі судами було
помилково не враховано правові норми Закону України "Про державну
податкову службу" ( 509-12 ) (509-12)
. При цьому посилання судів на ст. 4
ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, як підставу відмови в позові також є
помилковим, оскільки заінтересована особа вправі в порядку,
встановленому законом України, звернутись до суду за захистом
порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом
інтересу. А відповідно до ст. 8 Закону України "Про
підприємництво" ( 698-12 ) (698-12)
відповідальність за відповідність
чинному законодавству установчих документів, що подаються для
проведення реєстрації, несе власник (власники) або уповноважений
ним органи, які подають документи для реєстрації суб'єкта
підприємництва. Виходячи із зазначеної норми, органи державної
податкової служби заявляють позовні вимоги до фізичних осіб, які
подавали документи для реєстрації суб'єкта підприємництва та до
цієї юридичної особи.
Таким чином суд касаційної інстанції не може погодитись із
зазначеним обгрунтуванням судами першої та апеляційної інстанції,
а тому враховуючи зазначене, рішення Голосіївського районного суду
м. Києва від 10.06.2005 та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від
21.12.2005 по справі №2-3165/14 визнає такими, що підлягають
скасуванню, як такі, що винесені за неповно досліджених обставин
справи. Справа підлягає направленню на новий розгляд до суду
першої інстанції. При новому розгляді врахувати наведене.
Керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Голосіївському районі м. Києва задовольнити частково.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 10.06.2005
та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 21.12.2005 по справі
№2-3165/14 скасувати. Справу направити на новий розгляд до суду
першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку,
визначеними ст. ст. 237-239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий О.В. Карась
Судді А.I. Брайко
Г.К. Голубєва
А.О. Рибченко
М.О. Федоров