ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.11.2007 р. м. Київ
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Бившевої Л.I.
Ланченко Л.В.
Конюшка К.В.
Степашка О.I.
при секретарі: Iльченко О.М.
за участю представника
відповідача: Туровської К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Святошинському районі м.Києва
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
18.05.2005 р.
у справі № 33/458
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Мехбуд"
до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.
Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2004 р.,
залишеним без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 18.05.2005р., позов задоволено. Визнано
недійсним податкове повідомлення-рішення ДПI у Святошинському
районі м. Києва № 0004341502/0 від15.07.2004 р. Стягнуто з ДПI у
Святошинському районі м. Києва на користь ВАТ "Мехбуд" 203,00 грн.
судових витрат.
Судові рішення мотивовані тим, що невідображення позивачем в
декларації про прибуток за 11 місяців 2003 року (вх. № 162677 від
16.12.2003 р.) суми нарахованого податку на прибуток за 9 місяців
2003 року у сумі 79,9 тис. грн. не призвело до недоплати
податкових зобов'язань з податку на прибуток за 11 місяців 2003
року, а тому, в даному випадку відсутнє порушення правил
оподаткування. Позивачем не було порушено граничних строків сплати
узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток за 11
місяців 2003 року.
ДПI у Святошинському районі м. Києва подала касаційну скаргу,
якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та
постановити нове рішення, яким у позові відмовити. Посилається на
порушення судами норм матеріального права, а саме: п. 5.1 ст. 5
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
.
Представник податкової інспекції в судовому засіданні
підтримав доводи касаційної скарги та просив її задовольнити.
ВАТ "Мехбуд" у своїх письмових запереченнях на касаційну
скаргу просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові
рішення - без змін, як законні та обгрунтовані.
ВАТ "Мехбуд", належним чином повідомлене про дату, час та
місце касаційного розгляду справи, свого представника в судове
засідання не направило. Надіслало заяву, якою просить відкласти
судове засідання на грудень поточного року у зв'язку з хворобою
юрисконсульта. Заява залишена без задоволення, оскільки суд
касаційної інстанції не вбачає перешкод для касаційного розгляду
справи без участі представника позивача.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника
відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали
справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що за
наслідками проведення попередньої перевірки звітності за 11
місяців 2003 року складено протокол від 16.03.2004 р. № 6/15-213,
яким зафіксовано порушення позивачем вимог п. 16.15 ст. 16 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
№
283/97-ВР від 22.05.1997 р. (із мінами та доповненнями), яке
полягало у невідображенні в декларації про прибуток за 11 місяців
2003 року у рядку 13 та 13.1 суми нарахованого податку на прибуток
за 9 місяців 2003 року у сумі 79,9 тис. грн.
На підставі протоколу прийнято податкове повідомлення-рішення
№0004341502/0 від 15.07.2004 р. про визначення позивачеві на
підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
за затримку на 77
календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми
податкового зобов'язання у розмірі 79021,57 грн.
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх
інстанцій норм матеріального права, на які посилається податкова
інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно
встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова
оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні
відносини.
Пунктом 16.15. ст. 16 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
(у редакції, чинній на час складання спірної декларації),
порушення вимог якої було зафіксовано протоколом, передбачено, що
порядок ведення і складання податкових звітів, декларацій про
прибуток підприємств та розрахунків податку встановлюється
центральним податковим органом.
Згідно із 17.1.7. п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-III
( 2181-14 ) (2181-14)
(на підставі якої були нараховані штрафні санкції
спірним податковим повідомленням-рішення), у разі коли платник
податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання
протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник
податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірах, визначених цим
підпунктом.
Суд касаційної інстанції знаходить обгрунтованими висновки
судів попередніх інстанцій про відсутність з боку позивача
порушення, яке б полягало у несплаті узгодженої суми податкового
зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом.
При цьому, судами попередніх інстанцій було достовірно
встановлено, що податкове зобов'язання звітного періоду фактично
складало 7,7 тис. грн., а було завищено на 79,9 тис. грн. у
податковій декларації за 2003 рік внаслідок арифметичної помилки,
яка полягала в тому, що не було відображено суми податку на
прибуток у розмірі 79,9 тис. грн., сплаченої у попередніх
податкових періодах. Позивачем своєчасно сплачено податок на
прибуток у розмірі 8000,00 грн. за 11 місяців 2003 року.
Арифметична помилка була врахована у декларації за 2003 рік, що
відповідає вимогам п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-III
( 2181-14 ) (2181-14)
.
Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної
скарги та скасування законних і обгрунтованих рішень судів
попередніх інстанцій, не вбачається.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд касаційної
інстанції, -
УХВАЛИВ :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Святошинському районі м. Києва залишити без задоволення, а рішення
Господарського суду міста Києва від 15.11.2004р. та постанову
Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2005 р. -
без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може
бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з
дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження
за винятковими обставинами.
Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
судді Л.I. Бившева
Л.В. Ланченко
К.В. Конюшко
О.I. Степашко