ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2007 року м. Київ
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
Бутенка В.I., Панченка О.I., Лиски Т.О., Сороки М.О., Горбатюка
С.А.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд
адміністративної справи за касаційною скаргою приватного
підприємця ОСОБА_1 на постанову господарського суду Тернопільської
області від 10 лютого 2006 року та постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 04 травня 2006 року у справі
за позовом приватного підприємця ОСОБА_1 до Тернопільського
обласного управління у справах захисту прав споживачів про
визнання недійсною постанови про накладення штрафних санкцій, -
встановила:
В грудні 2005 року суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1
звернулася до господарського суду з позовом до відповідача -
Тернопільського обласного управління у справах захисту справ
споживачів, у якому просила скасувати постанову №633 від
24.11.2005 р., якою на підприємця накладено штрафні санкції у
розмірі 170 грн.
В обгрунтування позовних вимог позивачка вказувала, що
перевірка була проведена за відсутності власника перукарні і без
її попередження. Акт перевірки не був наданий підприємцю для
ознайомлення, а сама перевірка була проведена з порушенням
приписів Указу Президента №817/98 від 23.07.98 р. "Про деякі
заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" ( 817/98 ) (817/98)
.
Також вказувала на те, що їй не було повідомлено про час і місце
розгляду справи, порушеної за результатами перевірки, а постанова
про накладення штрафу була надіслана лише 30.11.05 р., тобто із
запізненням.
Постановою господарського суду Тернопільської області від 10
лютого 2006 року, залишеною без змін постановою Львівського
апеляційного господарського суду від 04 травня 2006 року, в
задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.
Не погоджуючись із постановленими по справі судовими
рішеннями, ОСОБА_1 звернулася до Вищого адміністративного суду
України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення
норм матеріального і процесуального права, просить постанову
господарського суду Тернопільської області від 10 лютого 2006 року
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04
травня 2006 року скасувати.
Заслухавши доповідача, проаналізувавши правильність
застосування судами норм матеріального та процесуального права,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає
з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 21.11.2005 р.
працівниками Тернопільського обласного управління у справах
захисту прав споживачів проведено перевірку дотримання
законодавства про захист прав споживачів у перукарні "Лорелея", що
в АДРЕСА_1, належній ОСОБА_1 Проведеною перевіркою виявлено
порушення вимог п.7 Правил побутового обслуговування населення,
затверджених постановою Кабінету Міністрів України №974 від
04.06.1999 р. ( 974-99-п ) (974-99-п)
, а саме: відсутність на видному місці
копії свідоцтва про державну реєстрацію, відсутність інформації
про власника, працівників, які обслуговують замовників,
відсутність книги заяв та пропозицій, не надано документів, які б
посвідчували професійний та кваліфікаційний рівень виконавця
послуг, не надано сертифікату відповідності на технологічне
обладнання, про що складено акт.
За наслідками перевірки, працівниками Управління складено
протокол про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення,
передбаченого ч.1 ст. 155 КУпАП ( 80731-10 ) (80731-10)
.
24.11.2005 р. Тернопільським обласним управлінням у справах
захисту прав споживачів винесено постанову №633 про накладення
стягнень, передбачених ст. 23 Закону України "Про захист прав
споживачів" ( 1023-12 ) (1023-12)
.
Судами встановлено, що перевірка була проведена службовими
особами на підставі направлення №655 від 21.11.2005р. і не була
позаплановою, а тому доводи позивача щодо проведення перевірки без
попереднього повідомлення, обгрунтовано визнані непідтвердженими,
що узгоджується з положеннями пункту 10 Указу Президента України
від 23.07.1998 р. №817/98 "Про деякі заходи з дерегулювання
підприємницької діяльності" ( 817/98 ) (817/98)
, яким врегульовано питання
здійснення державними органами у справах захисту прав споживачів
позапланових перевірок діяльності суб'єктів підприємницької
діяльності, пов'язуючи здійснення таких перевірок із отриманням
від споживачів скарг про порушення суб'єктами законодавства про
захист прав споживачів.
Письмовими поясненнями самої позивачки було підтверджено
відсутність сертифіката відповідності технологічного обладнання,
яке використовується у перукарні.
Доводи ОСОБА_1 про те, що вона не була повідомлена про час і
дату розгляду справи в Управлінні спростовуються її підписом на
протоколі про адміністративне правопорушення в графі "Об'явлено
про місце та час розгляду справи".
З урахуванням викладених фактів, судом апеляційної інстанції
було зроблено обгрунтований висновок про законність постанови суду
першої інстанції та залишено апеляційну скаргу позивачки без
задоволення.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що
з'ясувавши в достатньо повному об'ємі обставини справи,
перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, суди першої
та апеляційної інстанцій ухвалили рішення, що відповідають вимогам
закону. Висновки судів достатньо обгрунтовані і підтверджені
наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Доводи касаційної скарги зазначені висновки суду не
спростовують та зводяться до незгоди з ними.
Відповідно до ст. 86 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, виключне право
оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм
внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і
об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в
їх сукупності, керуючись законом.
При вирішенні справи судом правильно застосовані норми
матеріального права, порушень норм процесуального права, які б
могли призвести до неправильного вирішення справи, колегією суддів
не встановлено.
Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а
судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та
апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і
процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні
процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а
постанову господарського суду Тернопільської області від 10 лютого
2006 року та постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 04 травня 2006 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і
оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Судді: