ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
Iменем України
"06" листопада 2007 року Справа № 25/446
к/с № К-26729/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Голубєвої Г.К.
Суддів Брайка А.I.
Карася О.В.
Рибченка А.О.
Федорова М.О.
при секретарі судового засідання Ликовій В.Б.
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю "Сілур"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
27.06.2006 року
у справі № 25/446
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілур"
до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.
Києва
третя особа Комунальна служба перевезень виконавчого органу
Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сілур" (далі - ТОВ
"Сілур") звернулося із позовом до Державної податкової інспекції у
Святошинському районі м. Києва (далі - ДПI у Святошинському районі
м. Києва) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №
0002792340/0 від 03.08.2005 року та № 0002792340/0 від 30.08.2005
року.
Постановою господарського суду міста Києва від 20.03.2006
року позовні вимоги задовільнено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду
27.06.2006 року рішення суду першої інстанції скасовано та
відмовлено у задовільненні позовних вимог.
Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ
"Сілур" оскаржило її у касаційному порядку. В касаційні скарзі
відповідач просить скасувати оскаржуване судове рішення та
залишити в силі рішення суду першої інстанції. В обгрунтування
касаційної скарги скаржник посилається на порушення судом норм
матеріального та процесуального права, а саме п. 1 Указу
Президента України "Про спрощену систему оподаткування і звітності
суб'єктів малого підприємництва" ( 727/98 ) (727/98)
, ст. 47 Закону
України "Про автомобільний транспорт" ( 2344-14 ) (2344-14)
, п. 4.3 ст. 4
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
, ст. 2, 9, 70, 71 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Перевіривши правильність застосування судом апеляційної
інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної
оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного
суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПI у
Святошинському районі м. Києва здійснено позапланову документальну
перевірку дотримання ТОВ "Сілур" вимог податкового та валютного
законодавства за період з 09.08.2002 року по 31.03.2005 року.
В ході перевірки податковим органом встановлено порушення
позивачем п. 1 Указу Президента України "Про спрощену систему
оподаткування та звітності суб'єктів малого підприємництва"
( 727/98 ) (727/98)
, а саме позивачем не включено в загальну суму доходів
отримання виручки по наданим послугам та не відображено
надходження коштів в книзі обліку доходів підприємства на загальну
суму 993700,00 грн., в результаті чого занижено єдиний податок за
ставкою 6% у розмірі 59622,00 грн., про що зазначено в акті
перевірки від 01.08.2005 року № 224/23-20/32048745.
Зазначений акт став підставою для винесення податкового
повідомлення-рішення № 0002792340/0 від 03.08.2005 року, яким
позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем:
єдиний податок в сумі 83855,40 грн. (59622,00 грн. - основний
платіж, 24233,40 грн. - штрафні санкції).
За результатом розгляду скарги про апеляційне узгодження
податкового зобов'язання контролюючим органом винесено податкове
повідомлення-рішення № 0002792340/0 від 30.08.2005 року, яким
позивачу визначено податкове зобов'язання у розмірі 83855,40 грн.
Статтею 44 Закону України "Про автомобільний транспорт"
( 2344-14 ) (2344-14)
(в редакції, чинній на момент виникнення спірних
правовідносин) передбачено, що визначення пасажирського
перевізника на автобусному маршруті загального користування
здійснюється виключно на конкурсних засадах.
Умови та маршрут перевезення пасажирів на автобусному
маршруті загального користування у приміському і міжміському
сполученні (в межах Київської області), пунктом призначення яких є
столиця України - місто Київ, погоджуються з Київською міською
радою.
Відповідно до ст. 47 Закону України "Про автомобільний
транспорт" ( 2344-14 ) (2344-14)
переможець конкурсу укладає з замовником
договір на перевезення пасажирів на автобусному маршруті
загального користування, в якому визначаються права, обов'язки та
відповідальність сторін. Виконавець договору не може передоручити
виконання своїх обов'язків іншій особі.
На виконання вимог зазначених приписів ТОВ "Сілур" та
Головним управлінням транспорту Київської міської державної
адміністрації були укладені відповідні договори про перевезення
пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування
м. Києва.
З урахуванням вимог зазначених вище приписів, колегія суддів
Вищого адміністративного суду України погоджуються із позицією,
висловленою судом апеляційної інстанції стосовно того, що особа,
яка за результатами конкурсу отримала право на здійснення
пасажирських перевезень за визначеним автобусним маршрутом
(маршрутами) загального користування, має виконувати цей обов'язок
особисто, у відповідності до укладеного договору на перевезення
пасажирів на автобусному маршруті загального користування.
Відповідно до наказів Головного управління транспорту
Київської міської державної адміністрації від 30.11.2000 року № 75
про оперативну звітність комунальних підприємств транспорту, від
07.02.2001 року № 6 про форми звітності техніко-економічних
показників роботи підприємств, підпорядкованих Головному
управлінню транспорту та зв'язку для забезпечення обілечування
пасажирів ТОВ "Сілур" купує квитки в Комунальній госпрозрахунковій
службі перевезень та передає за відомостями суб'єктам
підприємницької діяльності, що працюють на маршрутах.
Невикористані квитки в кінці місяця повертаються назад.
Згідно листа Комунальної госпрозрахункової служби перевезень
від 13.07.2005 року № 816 та листа Управління по боротьбі з
корупцією в ОДПС від 08.07.2005 року № 688/27-00/15 за період, що
перевірявся підприємством ТОВ "Сілур" фактично виконано рейсів та
перевезено 3879700 платних пасажирів, оскільки реалізовано 3879700
квитків. Отже фактично отримало виручку в розмірі 2340100 грн.
ТОВ "Сілур" як платником єдиного податку подано до ДПI у
Святошинському районі розрахунок сплати єдиного податку суб'єктом
малого підприємництва - юридичною особою за 2004 рік і
задекларовано виручку в розмірі 896422,00 грн. Водночас не
включено в загальну суму доходів отримання виручки по наданим
послугам та не відображено надходження коштів в книзі обліку
доходів підприємства на загальну суму 993700,00 грн., чим порушено
п. 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування
та звітності суб'єктів малого підприємництва" ( 727/98 ) (727/98)
.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що порушень
судом апеляційної інстанції норм матеріального права при вирішенні
цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана
вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а
судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 210 - 232 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальн істю
"Сілур" залишити без задоволення, а постанову Київського
апеляційного господарського суду від 27.06.2006 року - без змін.
Справу № 25/446повернути до господарського суду міста Києва.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236 - 238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
(підпис)
Голубєва Г.К.
Судді
(підпис)
Брайко А.I.
(підпис)
Карась О.В
(підпис)
Рибченко А.О.
(підпис)
Федоров М.О.
З оригіналом згідно
В. секретар В.Б. Ликова