ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2007 року м.Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
суддів:
Фадєєвої Н.М., Бим М.Є., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г.,
Шкляр Л.Т.
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за
касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України у
Гайсинському районі на постанову Гайсинського районного суду
Вінницької області від 26 жовтня 2006 року та ухвалу апеляційного
суду Вінницької області від 11 січня 2007 року у справі №
2а-274/2006р. за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду
України у Гайсинському районі про стягнення недоплачених
щомісячних підвищень до пенсії інваліду війни, -
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
управління Пенсійного фонду України у Гайсинському районі
Вінницької області про стягнення недоплачених щомісячних підвищень
до пенсії як інваліду війни II групи у сумі 17785,47грн.
Постановою Гайсинського районного суду Вінницької області від
26 жовтня 2006 року, яка залишена без змін ухвалою апеляційного
суду Вінницької області від 11 січня 2007 року, позов задоволено.
В касаційній скарзі управління Пенсійного фонду України у
Гайсинському районі просить скасувати рішення судів попередніх
інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні
позовних вимог, посилаючись на порушення судами першої та
апеляційної інстанції норм матеріального права. Свої вимоги
обгрунтовує тим, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів
України №1 від 03.01.2002р. ( 1-2002-п ) (1-2002-п)
розрахунок підвищень,
передбачених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії
їх соціального захисту" ( 3551-12 ) (3551-12)
, провадиться з розміру
19,91грн.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування
судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального
права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи
касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами,
позивач являється інвалідом війни II групи.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів
війни, гарантії їх соціального захисту" ( 3551-12 ) (3551-12)
(в редакції,
яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) інвалідам
війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання, що
виплачується замість пенсії підвищуються: інвалідам I групи - у
розмірі 400 процентів мінімальної пенсії за віком, II групи - 350
процентів мінімальної пенсії за віком, III групи - 200 процентів
мінімальної пенсії за віком.
При нарахуванні пенсії позивачу, відповідач керувався
Постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002р. "Про
підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим
категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок
коштів державного бюджету" ( 1-2002-п ) (1-2002-п)
, згідно п.е. ст.2 якої
розрахунок підвищень провадиться з розміру 19,91грн.
Однак такі дії відповідача суперечать вимогам чинного
законодавства.
Частиною 3 ст.2 Закону України "Про статус ветеранів війни,
гарантії їх соціального захисту" ( 3551-12 ) (3551-12)
передбачено, що
нормативні акти органів державної влади і органів місцевого
самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни,
передбачені цим Законом, є недійсними.
Стаття 22 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
гарантує, що
конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути
скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних
законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і
свобод.
Згідно ст.19 Закону України "Про пенсійне забезпечення"
( 1788-12 ) (1788-12)
мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у
розмірі мінімального споживчого бюджету. Мінімальний розмір пенсії
за віком підвищується у зв'язку із збільшенням величини вартості
мінімального споживчого бюджету чи межі малозабезпеченості.
В ст. 1 Закону України "Про мінімальний споживчий бюджет"
( 1284-12 ) (1284-12)
вказано, що мінімальний споживчий бюджет - це набір
продовольчих і непродовольчих товарів та послуг у натуральному і
вартісному вираженні, що забезпечує задоволення основних
фізіологічних і соціально-культурних потреб людини.
Законом України "Про прожитковий мінімум" ( 966-14 ) (966-14)
передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для
встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної
пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги
сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та
інших соціальних виплат, виходячи з вимог Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та законів України.
Крім того слід зазначити, що п.2 Постанови Пленуму Верховного
Суду України №9 від 01.11.1996р. "Про застосування Конституції
України при здійсненні правосуддя" ( v0009700-96 ) (v0009700-96)
передбачено, що
оскільки Конституція України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, як зазначено в її
статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої
дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст
будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору
його відповідності Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
і в усіх
необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії.
За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли
правильного висновку про обгрунтованість позовних вимог.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не
спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та
апеляційної інстанцій при розгляді справи допущені порушення норм
матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, а також
допущені порушення норм процесуального права.
Згідно ч.3 ст.220-1 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції відхиляє касаційну
скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для
скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст.220-1, 223, 224, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу Пенсійного фонду України у Гайсинському
районі Вінницької області відхилити, а постанову Гайсинського
районного суду Вінницької області від 26 жовтня 2006 року та
ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 11 січня 2007
року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Судді: