ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.11.2007
№ К-17343/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Брайка А.I., Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., Федорова М.О.
при секретарі: Міненко О.М.
за участі представників: позивача - Процяка А.I.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції на
постанову Господарського суду Тернопільської області від
23.11.2005 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду
від 21.02.2006 по справі № 12/141-2204
за позовом Госпрозрахункової адміністративно-технічної
інспекції Тернопільської міської ради
до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції
про визнання не чинним свідоцтва реєстрації платника податку
ВСТАНОВИВ:
Заявлено позовні вимоги про визнання нечинним свідоцтва про
реєстрацію платника податку на додану вартість, виданого
Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією (далі -
ОДПI).
Постановою Господарського суду Тернопільської області від
23.11.2005 залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного
господарського суду від 21.02.2006 по справі № 12/141-2204 - позов
задоволено.
При цьому судом першої інстанції було встановлено, що
рішенням по справі № 6/119-1608 за позовом Госпрозрахункової
адміністративно-технічної інспекції Тернопільської міської ради до
Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про
зобов'язання повернути свідоцтво про право сплати податку на
додану вартість, де було встановлено, що позивач по справі -
госпрозрахункова адміністративно-технічна інспекція Тернопільської
міської ради, перебуває на спрощеній системі оподаткування,
свідоцтво про право сплати єдиного податку не скасоване, а тому у
відповідності до вимог Указу Президента України "Про спрощену
систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого
підприємництва" не є платником податку на додану вартість.
Відповідно враховуючи встановлені обставини справи, суди
першої та апеляційної інстанцій мотивували своє рішення нормами п.
4 та п. 6 Указу Президента України від 27.12.2004 № 727 ( 727/98 ) (727/98)
"Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів
малого підприємництва" та ст.9 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Не погодившись із постановою Господарського суду
Тернопільської області від 23.11.2005 та ухвалою Львівського
апеляційного господарського суду від 21.02.2006 по справі №
12/141-2204 відповідач (ОДПI) подав касаційну скаргу, в якій
просить скасувати судові рішення та в задоволенні позову
відмовити, оскільки рішення винесені із порушенням та неправильним
застосуванням норм матеріального права. Скарга обгрунтована тим,
що судами неналежним чином застосовані норми Указу Президента
України "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності
суб'єктів малого підприємництва" ( 727/98 ) (727/98)
, оскільки 27.12.2004
позивачем отримано свідоцтво № 1918005461 про право сплати єдиного
податку на 2005 рік, однак 22.04.2005 в порядку абз. 7 п. 4 Указу
позивач відмовився від спрощеної системи оподаткування шляхом
подання заяви № 400 від 22.04.2005. За таких обставин скаржник
вважає, що судом порушено абз. 5 п. 4 Указу, де встановлено, що
рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та
звітності може бути прийняте не більше одного разу за календарний
рік.
Позивач заперечення на касаційну скаргу не надав, в судовому
засіданні проти скарги заперечив та просив касаційну скаргу
залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги,
пояснення представника позивача, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В силу п. 6 Указу Президента України від 27.12.2004 № 727
( 727/98 ) (727/98)
"Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності
суб'єктів малого підприємництва" - суб'єкт малого підприємництва,
який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і
зборів (обов'язкових платежів), зокрема, податку на додану
вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб
оподаткуванні доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що
Тернопільською ОДПI було видане свідоцтво №1918005461 про право
сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємства - юридичною
особою Госпрозрахунковою адміністративно-технічною інспекцією за
ставкою єдиного податку десять відсотків та застосування спрощеної
системи оподаткування, обліку та звітності у 2005 році, на
підставі заяви у відповідності з вимогами Указу Президента України
"Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів
малого підприємництва" ( 727/98 ) (727/98)
.
При цьому судом першої інстанції при розгляді справи №
6/119-1608 встановлено, що позивач отримав свідоцтво про право
сплати єдиного податку №1918005461 від 27.12.2004 на 2005 рік
відповідно до вимог чинного законодавства, відтак у Тернопільської
ОДПI законних підстав для утримання (неповернення) свідоцтва
позивачу не має. А тому на спростування заперечень скаржника
необхідно зазначити, що згідно п. 1 ст. 72 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній,
цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не
доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі
особи та особа, щодо якої встановлено ці обставини. Тобто рішенням
Господарського суду Тернопільської області від 06.07.2005 по
справі № 6/119-1608, яке набрало законної сили, зобов'язано
Тернопільську ОДПI повернути Госпрозрахунковій
адміністративно-технічній інспекції Тернопільської міської Ради
свідоцтво про право сплати єдиного податку.
Таким чином суд касаційної інстанції погоджується із
обгрунтуванням судами першої та апеляційної інстанції своїх
рішень, де законно враховано норму ст. 4 Указу Президента України
"Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів
малого підприємництва" ( 727/98 ) (727/98)
та "Порядку видачі свідоцтва про
право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва -
юридичною особою" ( z0709-99 ) (z0709-99)
, і наведено, що свідоцтво є доказом
переходу на спрощену систему, документом суворої звітності та
знаходиться в платника єдиного податку до закінчення терміну його
дії. I зазначено, що пп. "в" п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено - реєстрація
в якості платника податку на додану вартість підлягає анулюванню у
випадку, якщо особа, зареєстрована як платник ПДВ, реєструється як
платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем
оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи
сплати податку на додану вартість відмінний від тих, що
встановлені даним Законом.
Тобто беззаперечним є те, що на підставі матеріалів справи №
12/141-2204 та рішення по справі № 6/119-1608 судами доведено, що
позивач по справі перебуває на спрощеній системі оподаткування,
свідоцтво про право сплати єдиного податку не скасоване, а тому у
відповідності до вимог Указу Президента України "Про спрощену
систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого
підприємництва" ( 727/98 ) (727/98)
позивач не є платником податку на
додану вартість.
Відповідно враховуючи зазначене, постанова Господарського
суду Тернопільської області від 23.11.2005 та ухвала Львівського
апеляційного господарського суду від 21.02.2006 по справі №
12/141-2204 скасуванню не підлягають, як такі, що винесені за
вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми
матеріального права.
Керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної
податкової інспекції залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду Тернопільської області від
23.11.2005 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду
від 21.02.2006 по справі № 12/141-2204 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку,
визначеними ст. ст. 237-239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий О.В. Карась
Судді А.I. Брайко
Г.К. Голубєва
А.О. Рибченко
М.О. Федоров