Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі суддів:

Фадєєвої Н.М., Бим М.Є., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Шкляр Л.Т.

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України у Гайсинському районі на постанову Гайсинського районного суду Вінницької області від 26 жовтня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 11 січня 2007 року у справі № 2а-274/2006р. за позовом ОСОБА_6 до управління Пенсійного фонду України у Гайсинському районі про стягнення недоплачених щомісячних підвищень до пенсії інваліду війни, -

У вересні 2006 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у Гайсинському районі Вінницької області про стягнення недоплачених щомісячних підвищень до пенсії як інваліду війни ІІ групи у сумі 17785,47грн.

Постановою Гайсинського районного суду Вінницької області від 26 жовтня 2006 року, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 11 січня 2007 року, позов задоволено.

В касаційній скарзі управління Пенсійного фонду України у Гайсинському районі просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002р. (1-2002-п) розрахунок підвищень, передбачених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , провадиться з розміру 19,91грн.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, позивач являється інвалідом війни ІІ групи.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання, що виплачується замість пенсії підвищуються: інвалідам I групи - у розмірі 400 процентів мінімальної пенсії за віком, II групи - 350 процентів мінімальної пенсії за віком, III групи - 200 процентів мінімальної пенсії за віком.

При нарахуванні пенсії позивачу, відповідач керувався Постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002р. (1-2002-п) «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», згідно п.е. ст.2 якої розрахунок підвищень провадиться з розміру 19,91грн.

Однак такі дії відповідача суперечать вимогам чинного законодавства.

Частиною 3 ст. 2 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що нормативні акти органів державної влади і органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом (3551-12) , є недійсними.

Стаття 22 Конституції України гарантує, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ст.19 Закону України «Про пенсійне забезпечення» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі мінімального споживчого бюджету. Мінімальний розмір пенсії за віком підвищується у зв'язку із збільшенням величини вартості мінімального споживчого бюджету чи межі малозабезпеченості.

В ст. 1 Закону України «Про мінімальний споживчий бюджет» вказано, що мінімальний споживчий бюджет - це набір продовольчих і непродовольчих товарів та послуг у натуральному і вартісному вираженні, що забезпечує задоволення основних фізіологічних і соціально-культурних потреб людини.

Законом України «Про прожитковий мінімум» (966-14) передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат, виходячи з вимог Конституції України (254к/96-ВР) та законів України.

Крім того слід зазначити, що п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.1996р. (v0009700-96) «Про застосування Конституції України (254к/96-ВР) при здійсненні правосуддя» передбачено, що оскільки Конституція України (254к/96-ВР) , як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції України (254к/96-ВР) і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи допущені порушення норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, а також допущені порушення норм процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Пенсійного фонду України у Гайсинському районі Вінницької області відхилити, а постанову Гайсинського районного суду Вінницької області від 26 жовтня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 11 січня 2007 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.