ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2007 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Цуркана М.I.
судді-доповідача Гуріна М.I.
суддів Амєліна С.Є.
Кобилянського М.Г.
Юрченка В.В.
при секретарі судового засідання Міненку I.М.,
у відсутності сторін та їх представників,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної судової адміністрації України на рішення Корольовського
районного суду міста Житомира від 16.11.2004 року та ухвалу
апеляційного суду Київської області від 17.03.2005 року у справі
за позовом ОСОБА_1до Державної судової адміністрації України про
визнання права на відставку та отримання щомісячного грошового
утримання, -
В С Т А Н О В И Л А :
У листопаді 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
Державної судової адміністрації України про визнання права на
відставку та отримання щомісячного грошового утримання.
Рішенням Корольовського районного суду міста Житомира від
16.11.2004 року позов задоволено.
Ухвалою апеляційного суду Київської області від 17.03.2005
року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач
звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення
Корольовського районного суду міста Житомира від 16.11.2004 року
та ухвалу апеляційного суду Київської області від 17.03.2005 року,
а у справі ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні
позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм
матеріального права та порушення норм процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судом норм
матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у
справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено (на момент
розгляду спору), що позивач працює на посаді апеляційного суду
Житомирської області. Має стаж роботи на посаді судді 11 років 6
місяців 19 днів. Строк військової служби складає 01 рік 11 місяців
13 днів, половина строку навчання у вищому навчальному закладі -
01 рік 10 місяців 29 днів. Позивач працював в органах прокуратури
04 роки 06 місяців 29 днів, з яких 11 місяців 29 днів - стажистом
на вакантній посаді слідчого прокуратури Новоград-Волинського
району Житомирської області. За період роботи стажистом мав усі
повноваження слідчого, самостійно виконував слідчі дії,
розслідував 11 кримінальних справ.
Відповідно до статті 43 Закону України "Про статус суддів"
( 2862-12 ) (2862-12)
до стажу роботи, що дає право на відставку судді та
отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи
на посадах суддів судів України, зараховується, серед іншого,
також час роботи на посадах прокурорів і слідчих за умови
наявності стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Суди дійшли правильного висновку про те, що робота позивача
стажистом на вакантній посаді слідчого прокуратури
Новоград-Волинського району Житомирської області (11 місяців 29
днів) зараховується до стажу роботи, що дає право на відставку
судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання,
оскільки працюючи стажистом позивач виконував роботу слідчого.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про
те, що при розгляді справи судами було допущено неправильне
застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального
права, що призвели до неправильного вирішення спору.
За таких обставин, коли суди першої та апеляційної інстанцій
не допустили порушень норм матеріального та процесуального права
при ухваленні судових рішень та вчиненні процесуальних дій,
касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові
рішення - без змін.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд -
У Х В А Л И В :
Касаційну скаргу Державної судової адміністрації України
залишити без задоволення, а рішення Корольовського районного суду
міста Житомира від 16.11.2004 року та ухвалу апеляційного суду
Київської області від 17.03.2005 року - без змін.
Ухвала є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадків,
встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
(підпис)
М.I. Цуркан
Судді
(підпис)
С.Є. Амєлін
(підпис)
М.I. Гурін
(підпис)
М.Г. Кобилянський
(підпис)
В.В. Юрченко