Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Цуркана М.I.

судді-доповідача Гуріна М.I.

суддів Амєліна С.Є.

Кобилянського М.Г.

Юрченка В.В.

при секретарі судового засідання Міненку I.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_2, представника Президента України Жменька Ю.Ю., представника Державної митної служби України Мощенок Т.В., представника Служби Безпеки України Бережного С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної митної служби України на постанову Дарницького районного суду міста Києва від 07.12.2006 року та ухвалу апеляційного суду міста Києва від 15.05.2007 року у справі за позовом ОСОБА_1до Президента України, Державної митної служби України, третя особа - Служба Безпеки України про визнання незаконним та скасування Указу Президента України від 28.09.2005 року № 1387/2005 (1387/2005) , наказу Державної митної служби України від 03.10.2005 року № 1706-к про звільнення, поновлення на роботі, -

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2005 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до Президента України, Державної митної служби України про визнання незаконним та скасування Указу Президента України від 28.09.2005 року № 1387/2005 (1387/2005) "Про звільнення ОСОБА_1з посади заступника голови Державної митної служби України", наказу Державної митної служби України від 03.10.2005 року № 1706-к про звільнення, поновлення на посаді заступника голови Державної митної служби України.

Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 07.12.2006 року позов задоволено.

Ухвалою апеляційного суду міста Києва від 15.05.2007 року постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Державна митна служба України звернулася з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дарницького районного суду міста Києва від 07.12.2006 року та ухвалу апеляційного суду міста Києва від 15.05.2007 року, а справу направити на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1. є співробітником Служби безпеки України. Указом Президента України від 16.05.2005 року за № 799/2005 (799/2005) року його призначено на посаду заступника Голови Державної митної служби України. На виконання вищевказаного Указу Президента України Державною митною службою України 17.05.2005 року було видано наказ № 719-к про встановлення ОСОБА_1 посадового окладу та рахування його таким, що приступив до роботи з 17.05.2005 року. Перебуваючи на зазначеній посаді, ОСОБА_1. перебував у трудових відносинах з Державною митною службою України, отже на нього поширювалися норми Кодексу законів про працю України (322-08) та інші нормативні акти з питань трудового законодавства.

26.09.2005 року ОСОБА_2. подав заяву, адресовану Президенту України Ющенку В.А. про звільнення його з посади заступника Голови Державної митної служби України. 27.09.2005 року позивач відкликав свою заяву від 26.09.2005 року про що написав заяву Президенту України.

Указом Президента України Ющенка В.А. від 28.09.2005 року № 1387/2005 ОСОБА_1 звільнено з посади заступника Голови Державної митної служби України. На виконання цього Указу наказом Державної митної служби України від 03.10.2005 року № 1706-к ОСОБА_1 визнано таким, що звільнений з посади заступника голови Державної митної служби України з 05.11.2005 року.

У касаційній скарзі представник Президента України зазначає, що рішення судів є незаконними, оскільки судами допущено порушення норм матеріального права і не враховано те, що згідно Положення про Державну митну службу України заступників голови Державної митної служби України призначає на посади за поданням Прем'єр-міністра України і припиняє повноваження на цих посадах Президент України. А тому, Президент України діяв у межах своїх повноважень і порядку звільнення з посади ОСОБА_1 не порушив, оскілки Указ про звільнення був виданий на підставі подання Прем'єр-міністра України від 27.09.2005 року № 8028/0/2-05, як це і передбачено частиною другою пункту 9 Положення про Державну митну службу України, затвердженого Указом Президента України від 24.08.2000 року № 1022/2000 (1022/2000) . Не погоджується з висновками суду про скасування Указу Президента України від 28.09.2005 року № 1387/2005 (1387/2005) і на тій підставі, що на думку представника Президента України, суди вийшли за межі своїх повноважень, бо діяли всупереч Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , яким не передбачено скасування Указів Президента України.

Доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу.

Суди, задовольняючи позов виходили з того, що призначення на посаду заступника голови Державної митної служби України відбулося у відповідності до Положення про проходження військової служби у Службі безпеки України, згідно з яким і було призначено ОСОБА_1 на посаду заступника голови Державної митної служби України Указом Президента України від 17.05.2005року № 799/2005 (799/2005) . На виконання цього Указу Державною митною службою України 17.05.2005 року було видано наказ № 719-к про встановлення ОСОБА_1 посадового окладу відповідно до штатного розпису. До роботи позивач приступив з 17.05.2005 року, продовжуючи перебувати лише на обліку в Службі безпеки України, як кадровий офіцер. Трудові відносини мав з Державною митною службою України - виконував покладені на нього функції заступника голови Державної митної служби України, отримував оклад, перебував у щорічних відпустках.

Висновки судів грунтуються на законі і відповідають вимогам Кодексу законів про працю України (322-08) , оскільки правове регулювання статусу певних посадових осіб спеціальними законами України не означає, що на них не розповсюджуються інші закони щодо тих відносин, які не врегульовані спеціальними законами України.

Отже, суди дійшли до правильного висновку про те, що відповідно до вимог статті 38 Кодексу законів про працю України (322-08) ОСОБА_2. вправі був розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні та відкликати таку заяву.

Заяву про звільнення за власним бажанням ОСОБА_2. подав 26.09.2005 року, яку відкликав 27.09.2005 року, а тому суди обгрунтовано визнали Указ Президента України від 28.09.2005 року № 1387/2005 (1387/2005) "Про звільнення ОСОБА_1з посади заступника голови Державної митної служби України" та наказ Державної митної служби України від 03.10.2005 року № 1706-к про звільнення ОСОБА_1 з цієї ж посади незаконними.

Таким чином, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судами було допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення спору.

За таких обставин, коли суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень та вчиненні процесуальних дій, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної митної служби України залишити без задоволення, а постанову Дарницького районного суду міста Києва від 07.12.2006 року та ухвалу апеляційного суду міста Києва від 15.05.2007 року - без змін.

Ухвала є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .