ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2007 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Бившевої Л.I., Костенка М.I., Маринчак Н.Є.,
Шипуліної Т.М.
при секретарі Iльченко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу виконавчої дирекції Черкаського обласного
відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати
працездатності
на постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 29.09.2005р.
у справі № 09/2061 господарського суду Черкаської області
за позовом комунального підприємства "Центральна районна
аптека № 30"
до виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення Фонду
соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
про визнання недійсним рішення
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Черкаської області від
12.07.2005 р., залишеним без змін постановою Київського
міжобласного апеляційного господарського суду від 29.09.2005 р.,
позов задоволено частково: визнано недійсним рішення виконавчої
дирекції Черкаського обласного відділення Фонду соціального
страхування з тимчасової втрати працездатності від 25.03.2005 р. №
433 в частині застосування до комунального підприємства
"Центральна районна аптека № 30" штрафу за неповну сплату
страхових внесків у розмірі 18459,00 грн. та донарахування
страхових внесків на суму 620,86 грн. В позові про визнання
недійсним вказаного рішення в частині стягнення неправомірних
витрат на оплату лікарняних листів у сумі 44,21 грн. та
застосування штрафу за порушення порядку витрачання страхових
коштів у розмірі 22,00 грн. відмовлено.
Судові рішення в частині задоволених позовних вимог
вмотивовані висновком суду про правомірність дій позивача щодо
ненарахування та неутримання страхових внесків із винагороди в
загальній сумі 18459,00 грн., виплаченої в 2003 році та I кварталі
2004 року на підставі цивільно-правових угод завідувачам
фармацевтично-акушерських пунктів, розташованих в сільській
місцевості, за реалізацію лікарських засобів, оскільки такого роду
виплати відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 ст.21 Закону України
"Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку
з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими
народженням та похованням" ( 2240-14 ) (2240-14)
, пункту 1 ст.1 Закону
України "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового
державного соціального страхування" ( 2213-14 ) (2213-14)
не включаються до
бази нарахування та сплати страхових внесків.
Висновок суду про наявність підстав для відмови в частині
позовних вимог обгрунтований посиланням на встановлений в судовому
процесі факт неправомірного витрачання позивачем на оплату
лікарняних листів грошових коштів у сумі 44,21 грн.
В касаційній скарзі виконавча дирекція Черкаського обласного
відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати
працездатності просить скасувати ухвалені у справі судові рішення
в частині задоволених позовних вимог, посилаючись на порушення
судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права,
зокрема ст.837 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, Правил роздрібної реалізації
лікарських засобів, затверджених постановою КМ України 12.05.1997
р. № 447 ( 447-97-п ) (447-97-п)
, пункту 1.5 розділу 1 Iнструкції зі
статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного
комітету статистики України від 13.01.2004 р. № 5 ( z0114-04 ) (z0114-04)
.
Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити
скаргу без задоволення, як безпідставну.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що фактичною підставою для нарахування
комунальному підприємству "Центральна районна аптека № 30" внесків
на соціальне страхування в сумі 620,86 грн. та застосування до
підприємства штрафу за неповну сплату страхових внесків у розмірі
18459,00 грн. згідно рішення виконавчої дирекції Черкаського
обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової
втрати працездатності від 25.03.2005р. № 433 слугував висновок
контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 22.02.2005
р. № 103, про заниження позивачем в 2003 році та I кварталі 2004
року бази нарахування страхових внесків на 18459,00 грн., що
складає загальну суму винагороди, виплаченої завідуючим
фельшерсько-акушерських пунктів, організованих в сільських
населених пунктах, на підставі угод, укладених з КП "Центральна
районна аптека № 30".
Відповідно до положень пунктів 1, 2 частини 1 ст.21 Закону
України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у
зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,
зумовленими народженням та похованням" ( 2240-14 ) (2240-14)
, пункту 1 ст. 1
Закону України "Про розмір внесків на деякі види
загальнообов'язкового державного соціального страхування"
( 2213-14 ) (2213-14)
розмір страхових внесків на загальнообов'язкове
державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою
працездатності та витратами, зумовленими народженням та
похованням, встановлюється для роботодавців у відсотках до сум
фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що
включають основну та додаткову заробітну плату, а також інші
заохочувальні і компенсаційні виплати, в тому числі в натуральній
формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами,
прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці"
( 108/95-ВР ) (108/95-ВР)
, та підлягають оподаткуванню згідно із Законом
України "Про податок з доходів фізичних осіб" ( 889-15 ) (889-15)
; для
найманих працівників - до сум оплати праці, які включають основну
та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні і
компенсаційні виплати, в тому числі в натуральній формі, які
підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб.
Частиною 1 ст.1 Закону України "Про оплату праці"
( 108/95-ВР ) (108/95-ВР)
встановлено, що заробітна плата - це винагорода,
обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим
договором власник або уповноважений ним орган виплачує
працівникові за виконану ним роботу.
Згідно з частиною 1 ст.21 Кодексу законів про працю України
( 322-08 ) (322-08)
трудовий договір є угода між працівником і власником
підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом
чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати
роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому
трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи,
організації або уповноважений ним орган чи фізична особа
зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і
забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи,
передбачені законодавством про працю, колективним договором і
угодою сторін.
Пунктом 7 Правил роздрібної реалізації лікарських засобів,
затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1997
р. № 447 ( 447-97-п ) (447-97-п)
в редакції постанови Кабінету Міністрів
України від 24.03.1999 р. № 448 ( 448-99-п ) (448-99-п)
, визнаною такою, що
втратила чинність постановою Кабінету Міністрів України від
17.11.2004 р. № 1570 ( 1570-2004-п ) (1570-2004-п)
, передбачено, що за
погодженням з районними державними адміністраціями роздрібна
реалізація лікарських засобів може здійснюватися через
фельшерсько-акушерські пункти, що організовані в сільських
населених пунктах, на підставі угод, укладених з аптекою.
За умовами угод, укладених між КП "Центральна районна аптека
№ 30" та завідуючими фельшерсько-акушерських пунктів, розташованих
в сільських населених пунктах, предметом цих угод є надання
аптекою / замовником / лікарських засобів та виробів медичного
призначення вказаним особам / виконавцям / для реалізації їх
населенню; замовник зобов'язаний проводити оплату за реалізацію
медикаментів у розмірі 7% від суми реалізованого товару.
Виплата винагороди за вказаними угодами здійснювалась на
підставі щомісячних актів приймання-здачі виконаних робіт,
підписаних сторонами угод.
Суди попередніх інстанцій дали правильну оцінку зазначеним
угодам як цивільно-правовим, а відтак дійшли правомірного
висновку, що суми виплаченої за цими угодами винагороди не є базою
для нарахування страхових внесків, та обгрунтовано визнали
недійсним спірне рішення відповідача в частині донарахування КП
"Центральна районна аптека № 30" страхових внесків у сумі 620,86
грн. та застосування штрафу в розмірі 18459,00 грн.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильність
висновку суду щодо наявності законних підстав для задоволення
позову в зазначеній частині позовних вимог.
Відповідно до частини 2 ст.220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
касаційний перегляд судових рішень, ухвалених у справі, здійснено
у межах касаційної скарги.
Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу виконавчої дирекції Черкаського обласного
відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати
працездатності залишити без задоволення, а постанову Київського
міжобласного апеляційного господарського суду від 29.09.2005р.-
без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий підпис Усенко Є.А.
Судді підпис Бившева Л.I.
підпис Костенко М.I.
підпис Маринчак Н.Є.
підпис Шипуліна Т.М.