ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2007 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Бившевої Л.I., Костенка М.I., Маринчак Н.Є.,
Шипуліної Т.М.
при секретарі Iльченко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Черкаського обласного відділення Фонду
соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
на постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 20.10.2005р.
у справі № 03/2104 господарського суду Черкаської області
за позовом Одеської залізниці
до Черкаського обласного відділення Фонду соціального
страхування з тимчасової втрати працездатності
про визнання частково недійсним рішення
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Черкаської області від
02.08.2005 р., залишеним без змін постановою Київського
міжобласного апеляційного господарського суду від 20.10.2005 р.,
позов задоволено: визнано недійсним рішення виконавчої дирекції
Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з
тимчасової втрати працездатності від 25.03.2005 р. № 434 в частині
застосування до Одеської залізниці штрафу за неповну сплату
страхових внесків у розмірі 3064,00 грн. та донарахування позивачу
страхових внесків у сумі 104,16 грн.
Судові рішення вмотивовані тим, що контролюючий орган
безпідставно нарахував страхові внески на оплату вартості
безкоштовного проїзду працівників залізниці в сумі 3064,00 грн.,
здійсненої позивачем відповідно до ст.16 Закону України "Про
залізничний транспорт" ( 273/96-ВР ) (273/96-ВР)
, оскільки витрати на таку
оплату не входять до фонду заробітної плати, а відтак згідно
пункту 1 ст. 1 Закону України "Про розмір внесків на деякі види
загальнообов'язкового державного соціального страхування"
( 2213-14 ) (2213-14)
на них не повинні нараховуватися страхові внески у
зв'язку із страхуванням на випадок тимчасової втрати
працездатності та витратами, зумовленими народженням та
похованням.
В касаційній скарзі Черкаське обласне відділення Фонду
соціального страхування з тимчасової втрати працездатності просить
скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове
рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення
судами першої та апеляційної інстанцій пунктів 1,2 частини 1 ст.21
Закону України "Про розмір внесків на деякі види
загальнообов'язкового державного соціального страхування"
( 2213-14 ) (2213-14)
, пункту 1 ст.1 Закону України "Про розмір внесків на
деякі види загальнообов'язкового державного соціального
страхування" ( 2213-14 ) (2213-14)
, ст.2 Закону України "Про оплату праці"
( 108/95-ВР ) (108/95-ВР)
, підпунктів 4.2.1, 4.2.9 пункту 4.2 ст.4 Закону
України "Про податок з доходів фізичних осіб" ( 889-15 ) (889-15)
.
Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити
скаргу без задоволення, як безпідставну.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до положень пунктів 1, 2 частини 1 ст.21 Закону
України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у
зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,
зумовленими народженням та похованням" ( 2240-14 ) (2240-14)
, пункту 1 ст. 1
Закону України "Про розмір внесків на деякі види
загальнообов'язкового державного соціального страхування"
( 2213-14 ) (2213-14)
розмір страхових внесків на загальнообов'язкове
державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою
працездатності та витратами, зумовленими народженням та
похованням, встановлюється для роботодавців у відсотках до сум
фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що
включають основну та додаткову заробітну плату, а також інші
заохочувальні і компенсаційні виплати, в тому числі в натуральній
формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами,
прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці"
( 108/95-ВР ) (108/95-ВР)
, та підлягають оподаткуванню згідно із Законом
України "Про податок з доходів фізичних осіб" ( 889-15 ) (889-15)
; для
найманих працівників - до сум оплати праці, які включають основну
та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні і
компенсаційні виплати, в тому числі в натуральній формі, які
підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб.
Частиною 1 ст.1 Закону України "Про оплату праці"
( 108/95-ВР ) (108/95-ВР)
встановлено, що заробітна плата - це винагорода,
обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим
договором власник або уповноважений ним орган виплачує
працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 16 Закону України "Про залізничний транспорт"
( 273/96-ВР ) (273/96-ВР)
визначено засади соціального захисту працівників
залізничного транспорту. Частиною 2 цієї статті, зокрема
передбачено, що працівники залізничного транспорту загального
користування та члени їх сімей / утриманці / користуються правом
на безоплатний проїзд залізничним транспортом.
З огляду на те, що право на безоплатний проїзд залізничним
транспортом є складовою заходів соціального захисту працівників
залізниці та членів їх сімей, а не винагородою за виконану роботу
за трудовим договором, суди попередніх інстанцій дійшли
правильного висновку, що вартість безоплатного проїзду працівників
залізниці та членів їх сімей не включається до бази нарахування
страхових внесків.
Висновок судів попередніх інстанцій відповідає фактичним
обставинам справи, які встановлені в судовому процесі повно і
всебічно, а також правильному застосуванню норм матеріального
права.
Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги щодо
порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм
матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Черкаського обласного відділення Фонду
соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
залишити без задоволення, а постанову Київського міжобласного
апеляційного господарського суду від 20.10.2005р.- без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий підпис Усенко Є.А.
Судді підпис Бившева Л.I.
підпис Костенко М.I.
підпис Маринчак Н.Є.
підпис Шипуліна Т.М.