ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.10.2007 р. м. Київ
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Бившевої Л.I.
Ланченко Л.В.
Рибченка А.О.
Степашка О.I.
при секретарі: Iльченко О.М.
за участю представників
позивача: Чорнія Р.Ю., Заіки О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м.Львова
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
16.05.2005 р.
у справі № 5/1165-12/112
за позовом Державного підприємства Міністерства оборони
України "Львівський радіоремонтний завод"
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.
Львова
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Львівської області від
27.01.2005 р., залишеним без змін постановою Львівського
апеляційного господарського суду від 16.05.2005 р., позов
задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПI у
Шевченківському районі м. Львова №0000202320/1132 від 17.01,2003
р. про визначення зобов'язання з податку на прибуток на загальну
суму 103425,00 грн., в т.ч. 98500,00 грн. основного платежу та
4925,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Судові рішення мотивовані тим, що у разі здійснення платником
податку інвестування будівництва житла для військовослужбовців,
шляхом передачі його матеріальних активів, податкове зобов'язання
зменшується на суму вартості таких матеріальних активів за цінами
і процедурою, які визначаються за методологією, встановленою
Кабінетом Міністрів України, у сумі, яка не перевищує розмір
податкового зобов'язання, нарахованого протягом звітного
(податкового) періоду, в якому здійснювалося таке інвестування.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач подав уточнену
податкову декларацію про прибуток підприємства за I квартал 2002
року, в якій самостійно узгодив податкове зобов'язання в сумі
145100,00 грн. та задекларував пільгу в сумі 112800,00 грн.
ДПI у Шевченківському районі м. Львова подала касаційну
скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної
інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у
задоволенні позовних вимог. Посилається на порушення судом вимог
п. 22.3 ст. 22 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, п. 1 ст. 5 розділу 1, ст. 9 Закону
України "Про інвестиційну діяльність" ( 1560-12 ) (1560-12)
, постанови
Кабінету Міністрів України "Про методологію визначення цін і
процедури зменшення податкових зобов'язань платників податку на
прибуток підприємств на суму вартості матеріальних активів, що
інвестуються ними у будівництво житла для військовослужбовців та
членів їх сімей, і порядок використання коштів, що спрямовуються
на будівництво такого житла, та здійснення бюджетного контролю за
їх цільовим використанням" від 27.04.1998р. № 568 ( 568-98-п ) (568-98-п)
,
податкового роз'яснення щодо застосування п.22.3 ст.22 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
,
затвердженого наказом ДПА України від 09.09.2002р. № 424.
ДПI у Шевченківському районі м. Львова, належним чином
повідомлена про дату, час та місце касаційного розгляду справи,
свого представника в судове засідання не направила.
Позивач у своїх письмових запереченнях на касаційну скаргу та
його представники в судовому засіданні просять касаційну скаргу
залишити без задоволення, а судові рішення - без змін, як законні
та обгрунтовані.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи,
судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що за
результатами тематичної перевірки позивача з питань дотримання
податкового законодавства складено акт № 1637/1703/23-2/220 від
13.01.2003 р., яким зафіксовано порушення вимог п.22.3 ст.22 та п.
16.15 ст.16 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, яке полягало у неправомірному
зменшенні суми податкового зобов'язання з податку на прибуток за 1
квартал 2002 року з урахуванням пільги в сумі 160000,00 грн., що
зумовило заниження податку на прибуток за 9 місяців 2002 р. на
суму 98500,00 грн. Позивач подав уточнену декларацію з податку на
прибуток за 1 квартал 2002 року, в якій зазначено пільгу у розмірі
160000,00грн., та додав пакет документів на інвестицію. Згідно
поданої до перевірки декларації про прибуток підприємства за 9
місяців 2002 року на суму 98500,00 грн. дана пільга позивачем не
відображена у рядку 42.12 додатку до Декларації, проте зміни
валових доходів враховані наростаючим підсумком.
На підставі акту перевірки ДПI у Шевченківському районі м.
Львова прийнято податкове повідомлення-рішення 10000202320/1132
від 17.01.2003р., позивачу визначено зобов'язання з податку на
прибуток в сумі 103425,00грн., у тому числі 98500,00 грн.
основного платежу та 4925,00 грн. штрафних (фінансових санкцій).
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх
інстанцій норм матеріального права, на які посилається податкова
інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно
встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова
оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні
відносини.
Як було достовірно встановлено судами попередніх інстанцій,
17.04.1997р. між Міністерством оборони України (замовник) та
обласним підприємством поштового зв'язку "Львівпошта" (інвестор)
укладено договір №9/1-7/22И про інвестування грошових коштів в
будівництво житла для військовослужбовців Збройних Сил України та
членів їх сімей.
25.09.2001р. між Військовою частиною А1206 (Управління
експлуатації фондів, розквартирування військ та капітального
будівництва Військ Протиповітряної оборони України), Львівською
дирекцією Українського державного підприємства поштового зв'язку
"Укрпошта" (правонаступник ОППЗ "Львівпошта") та військовою А 2304
(державне підприємство Міністерства оборони України "Львівський
радіоремонтний завод") укладено угоду №15/22и про часткову
переуступку прав по договору №9/1-7-22И.
Довідкою № 181/9/4/1275 за вересень 2001 року про цільове
використання інвестицій на будівництво житла для
військовослужбовців та членів їх сімей, виданої позивачу
підтверджується здійснення інвестицій з 25.09.2001 року по
30.09.2001 року у розмірі 160000 грн. 00 коп.
Відповідно до абз. 1 п. 22.3 ст. 22 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
(п. 22.3 ст. 22 із змінами, внесеними згідно із
Законами України від 18.11.1997 р. № 639/97-ВР ( 639/97-ВР ) (639/97-ВР)
, від
19.10.1999 р. № 1157-XIV ( 1157-14 ) (1157-14)
, від 02.03.2000 р. № 1523-III
( 1523-14 ) (1523-14)
, у редакції Закону України від 20.09.2001 р. №
2711-III ( 2711-14 ) (2711-14)
) кошти, спрямовані платником податку на
будівництво та придбання житла для військовослужбовців та членів
їх сімей, які мають право на отримання житла відповідно до
законодавства України, за укладеними до 1 липня 1997 року угодами
про інвестування будівництва житла для військовослужбовців та
членів їх сімей, по яких на 1 липня 1997 року проведені фактичні
витрати, враховуються у зменшення податкового зобов'язання такого
платника податку у сумі, що не перевищує розмір податкового
зобов'язання, нарахованого протягом звітного (податкового)
періоду, в якому здійснювалося таке інвестування, протягом терміну
завершення будівництва об'єктів житла, розпочатих до 1 липня 1997
року, але не пізніше терміну, встановленого абзацом першим цього
пункту (01.01.2006 р.). Кабінет Міністрів України встановлює
порядок контролю за цільовим використанням таких коштів, а також
порядок їх розподілу за узгодженням з Всеукраїнською спілкою
безквартирних офіцерів.
Відповідно до абз.1 п. 18 Постанови Кабінету Міністрів
України "Про методологію визначення цін і процедури зменшення
податкових зобов'язань платників податку на прибуток підприємств
на суму вартості матеріальних активів, що інвестуються ними у
будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей, і
порядок використання коштів, що спрямовуються на будівництво
такого житла, та здійснення бюджетного контролю за їх цільовим
використанням" від 27.04.1998 р. № 568 ( 568-98-п ) (568-98-п)
18 (абз. 1 п.
18 із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів
України від 20.10.2000 р. № 1569 ( 1569-2000-п ) (1569-2000-п)
) інвестиції
можуть спрямовуватися замовником (або уповноваженою організацією)
лише на завершення будівництва житла для військовослужбовців та
членів їх сімей, розпочатого до 1 липня 1997 року, та на
реконструкцію гуртожитків і казарм під житло.
Судами попередніх інстанцій було достовірно встановлено, що
замовником були надані інвестору документи про внесення
інвестицій, передбачені п. 13 Постанови Кабінету Міністрів України
"Про методологію визначення цін і процедури зменшення податкових
зобов'язань платників податку на прибуток підприємств на суму
вартості матеріальних активів, що інвестуються ними у будівництво
житла для військовослужбовців та членів їх сімей, і порядок
використання коштів, що спрямовуються на будівництво такого житла,
та здійснення бюджетного контролю за їх цільовим використанням",
та які є підставою для зарахування суми інвестицій у зменшення
податкового зобов'язання інвестора - платника податку на прибуток.
Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції знаходить
правильною позицію судів попередніх інстанцій про відсутність з
боку позивача порушень вимог п. 22.3 ст. 22 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
(із змінами та доповненнями), яке б полягло у
неправомірному врахуванні коштів, спрямованих платником податків
на будівництво та придбання житла для військовослужбовців та
членів їх сімей у зменшення податкового зобов'язання такого
платника податку у сумі, що не перевищує розмір податкового
зобов'язання, нарахованого протягом звітного (податкового)
періоду, в якому здійснювалося таке інвестування.
При цьому, судами попередніх інстанцій не було встановлено
обставин, за яких позивач не мав би права у спірному періоді
застосувати вищевказану пільгу.
Суд касаційної інстанції зазначає, що неповне відображення
інформації у довідках про надання інвестицій на будівництво,
зокрема відсутність повної назви та адреси будівництва, дати
початку та закінчення будівництва і придбання житла не
спростовують факт здійснення інвестиції, оскільки відповідно до
приміток Додатків №1 та №2 до Методології довідки видаються
замовником лише після фактичного внесення інвестиції. Векселі,
передані підприємством в якості інвестиції, що відповідає умовам
інвестиційного договору, було погашено, тому внесок у будівництво
замовником отримано. Внесення підприємством інвестиції відбулося
до укладення додаткової угоди №4, якою змінено формулювання опису
об'єктів незавершеного будівництва.
Не можна погодитися з доводами податкової інспекції про
відсутність у позивача права на зарахування суми інвестицій,
внесених векселями, на зменшення зобов'язань з податку на прибуток
по причині непогашення векселів.
Пункт 13 Методології передбачає, що підставою для зарахування
суми інвестицій у зменшення податкового зобов'язання інвестора -
платника податку на прибуток є копія платіжного доручення про
перерахування коштів у погашення векселя чи для розрахунку за
реалізований вексель або документальне підтвердження фактично
виконаних робіт, передачу матеріальних активів за цим векселем чи
для розрахунку за реалізований вексель. Фактичне виконання робіт
документально підтверджено.
Iнші доводи податкової інспекції, які стосуються неточностей
при складанні документів про внесення інвестицій, суд касаційної
інстанції відхиляє, оскільки такі доводи жодним чином не впливають
на обчислення та сплату податку на прибуток за спірний період.
Порушень позивачем податкового обліку, на які посилається
податкова інспекція у касаційній скарзі, не вбачається. Позивачем
у деклараціях за I, II та III квартали 2002р. було допущено
помилки у визначенні податкових зобов'язань, які повністю
правильно виправлені у декларації за 2002 рік.
Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної
скарги та скасування законних і обгрунтованих рішень судів
попередніх інстанцій, не вбачається.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд касаційної
інстанції, -
УХВАЛИВ :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м.Львова залишити без задоволення, а
рішенням Господарського суду Львівської області від 27.01.2005 р.
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
16.05.2005 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може
бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з
дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження
за винятковими обставинами.
головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
судді Л.I. Бившева
Л.В. Ланченко
А.О. Рибченко
О.I. Степашко