ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
:
Суддів: Бутенка В. I.,
Лиски Т. О. (доповідач),
Панченка О. I.,
Сороки М. О.,
Мироненка О. В.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд
адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету
Iллічівської міської ради та до Iллічівської міської ради про
визнання рішень незаконними та зобов'язання передати у власність
земельну ділянку, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову
Апеляційного суду Одеської області від 29 листопада 2006 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
У жовтні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до Iллічівського
міського суду Одеської області з позовом до виконавчого комітету
Iллічівської міської ради та до Iллічівської міської ради про
визнання незаконними рішень виконавчого комітету Iллічівської
міської ради Одеської області та рішень Iллічівської міської ради
Одеської області: №235/80 - XXIV від 16 грудня 2003р.; №318/224 -
XXIV від 22 липня 2004.; №414/77 - IV від 12 квітня 2005р.; та про
зобов'язання Iллічівської міської ради передати у власність
позивачу земельну ділянку АДРЕСА_1 в розмірі 0,19 га.
Постановою Iллічівського міського суду Одеської області від
27 липня 2006 року позов задоволено. Визнано незаконними рішення
виконавчого комітету Iллічівської міської ради Одеської області та
рішення Iллічівської міської ради Одеської області: №235/80 - XXIV
від 16 грудня 2003р.; №318/224 - XXIV від 22 липня 2004.;
№414/77 - IV від 12 квітня 2005р., зобов'язано Iллічівську міську
раду передати у власність ОСОБА_1 земельну ділянку АДРЕСА_1 в
розмірі 0,19 га.
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 29
листопада 2006 року постанова суду першої інстанції скасована, в
задоволені позову відмовлено.
У касаційній скарзі на постанову Апеляційного суду Одеської
області від 29 листопада 2006 року ОСОБА_1 ставить питання про
скасування постанови суду апеляційної інстанції в зв'язку з
неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального
права та залишення в силі постанови суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши
доводи касаційної скарги, заперечень на неї, перевіривши матеріали
справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України
вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 разом із своєю
матір'ю ОСОБА_2 з 25.04.91 користувалися земельною ділянкою
розміром 0,16 га за адресою: АДРЕСА_1 на законних підставах. Крім
зазначеної земельної ділянки, ОСОБА_2 користувалась земельною
ділянкою 0,035га, яка знаходиться поряд з земельною ділянкою -
0,16га, за вищевказаною адресою, тобто розмір земельної ділянки,
якою користувалась ОСОБА_2 складав 0.195га. IНФОРМАЦIЯ_1 ОСОБА_2
померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.37). Після
смерті ОСОБА_2 її син ОСОБА_1 прийняв спадщину за заповітом, а
саме будинок та споруди за адресою: АДРЕСА_1, та з часу прийняття
спадщини продовжував користуватись земельною ділянкою, якою
користувалась до смерті ОСОБА_2 на день смерті, та розмір цієї
ділянки складав 0.195га. ОСОБА_1 звернувся до Iллічівської міської
ради з заявою про передачу у власність зазначених земельних
ділянок. Рада розглянувши заяву, прийняла рішення №235/80 - XXIV
від 16.12.2003р., яким передала безоплатно ОСОБА_1 у приватну
власність земельну ділянку площею 0,080га для будівництва та
обслуговування житлового будинку і господарських будівель за
адресою: АДРЕСА_1, вказавши видати державний акт на право
власності на земельну ділянку зазначеного розміру, а земельну
ділянку площею 0,115 га переведено в землі запасу міста
Iллічівська (а.с.195). У червні 2004р. ОСОБА_1 звернувся з заявою
до Iллічівської міської ради про надання дозволу на розробку
проекту відведення земельної ділянки площею 0,115га з подальшою
передачею безоплатно у приватну власність для ведення садівництва,
яка розташована АДРЕСА_1 (т.2 а.с.104.). Однак рішенням
Iллічівської міської ради №318/224-ХХIV від 22.07.2004р.
клопотання позивача залишено без задоволення, з тих підстав, що є
претензії щодо меж земельної ділянки та заяви громадян про надання
цієї земельної ділянки в користування. У березні 2005р. з
клопотанням про передачу у власність спірної земельної ділянки
розміром 0,095га звернувся ОСОБА_3 та рішенням Iллічівської
міської ради №414/77-IV від 12.04.2005р. затверджений проект
землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність
для будівництва і обслуговування жилого будинку і споруд в
АДРЕСА_2 у розмірі 0,095га (т.1а.с.189).
Відповідно до ст.. 116 ЗК України, громадяни та юридичні
особи набувають права власності та права користування земельними
ділянками із земель державної або комунальній власності за
рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого
самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Як вірно встановлено судами, ОСОБА_2 звернулась до
Iллічівської міської ради про виділення земельної ділянки під
огород та рішенням виконкому Iллічівської міської ради №316 від
25.04.1991р. їй виділено у тимчасове довгострокове користування
строком від 3-х до 10-ти років земельну ділянку площею 0,08га
суміжну з земельною ділянкою по АДРЕСА_1 (т. 1 а.с.21). В
подальшому ОСОБА_2, маючи вже у користуванні земельну ділянку
площею 0,08га звернулась з заявою до Iллічівської міської ради про
передачу цієї земельної ділянки у власність. Рішенням виконавчого
комітету Iллічівськом міської ради № 510 від 29.09.1999р. передано
безплатно у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею
0,08га по АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку і
господарських споруд (т.1 а.с.7,8).
Оскільки у користуванні ОСОБА_2 перебувала додаткова земельна
ділянка, рішенням виконкому Iллічівської міської ради №45 від
27.01.2000р. їй продовжено право користування земельною ділянкою
площею 0.08га по АДРЕСА_1 строком на три роки (т.1 а.с.113).
6 жовтня 2002р. ОСОБА_2 померла, що підтверджується
свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 7 жовтня 2002р. (т.1 а.с.37), та
її син (позивач у справі) прийняв спадщину відповідно до свідоцтва
від 21 листопада 2003р. і вступив в її володіння (т.1 а.с.56).
Згідно з свідоцтвом, спадкове майно складається з житлового
будинку, який розташований на земельній ділянці площею 0,08га по
АДРЕСА_1.
Враховуючи, що термін користування додатковою земельною
ділянкою розміром 0,08га, виділеною ОСОБА_2 під огород закінчився,
рішенням Iллічівської міської ради №235/80-ХХIV від 16.12.2003р.
(т.1 а.с.195) ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну
ділянку тільки площею 0,08га для будівництва та обслуговування
житлового будинку і господарських споруд за адресою: АДРЕСА_1, а
земельна ділянка площею 0,115га переведена в землі запасу міста
Iллічівська.
Наполягаючи на тому, що спірна земельна ділянка, яка
переведена у землі запасу міста, належить позивачу за законом, він
звернувся з заявою до Iллічівської міської ради. Рішенням
Iллічівської міської ради №318/224-ХХIV від 22.07.2004р.
клопотання ОСОБА_1 залишено без задоволення, оскільки земельна
ділянка належить міській раді, та на неї претендують інші
громадяни.
Відповідно до рішення Iллічівської міської ради №414/77-IV
від 12.04.2005р. спірна земельна ділянку у розмірі 0,095га
передана безоплатно ОСОБА_3 у власність для будівництва і
обслуговування жилого будинку, господарських споруд, затверджений
проект щодо відведення земельної ділянки у приватну власність (т.1
а.с.9).
Відмовляючи в задоволені позову, суд апеляційної інстанції
обгрунтовано виходив з того, що Iллічівська міська рада діяла в
межах своїх повноважень, передбачених статтею 12 Земельного
Кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
, і тому дійшов правильного висновку,
що рішення №235/80-ХХIV від 16.12.2003р., №318/224-ХХIV від
22.07.2004р., №414/77-IV від 12.04.2005р. є правомірними і не
порушують права, свободи і законні інтереси позивача.
Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд
касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення
без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну
скаргу слід відхилити, оскільки постанова суду апеляційної
інстанцій прийнята з додержанням норм матеріального і
процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана
вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а постанову Апеляційного
суду Одеської області від 29 листопада 2006 року залишити без
змін.
Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених
ст.. 237 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Судді :
В. I. Бутенко
Т. О. Лиска
О. I. Панченко
М. О. Сорока
О. В. Мироненко