Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Співака В.I.,

суддів Білуги С.В.,

Гаманка О.I.,

Загороднього А.Ф.,

Заїки М.М.,

при секретарі Замезі Ю.I.,

за участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 19.01.2006р. та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 24.05.2006р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Київського міського військового комісаріату про перерахунок пенсії, -

встановила:

У грудні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київського міського військового комісаріату про перерахунок пенсії.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 19.01.2006р. у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 24.05.2006р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19.01.2006р. - без змін.

ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 19.01.2006р. та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 24.05.2006р. скасувати та прийняти нове судове рішення про задоволення позову.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що позивач у 1998 році був звільнений зі Збройних Сил України в запас. З 1998 року Київським міським військовим комісаріатом ОСОБА_1 була призначена пенсія відповідно до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) . Оскільки, на думку ОСОБА_1, відповідач неправомірно не перераховував розмір пенсії позивача, він звернувся до суду.

Закон України "Про внесення змін до ст.43 Закон України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (1769-15) , який набув чинності 01 січня 2005 року, не має зворотної сили, тому вимоги щодо перерахунку пенсії з урахуванням премій за минулий час, тобто до 01 січня 2005 року задоволенню не підлягають.

Відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992р. № 393 (393-92-п) пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: окладу за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; окладу за військове або спеціальне звання; процентної надбавки за вислугу років; додаткових видів грошового забезпечення, що надаються щомісяця (надбавки за вчене звання і науковий ступінь, кваліфікацію та умови служби). Премії не належать до категорії обов'язкових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні пенсії, що встановлено постановою Кабінету Міністрів України № 452 від 6.04.1998р. (452-98-п) Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.2000р. № 829 "Про грошове забезпечення військовослужбовців" (829-2000-п) командирам (начальникам) лише надано право преміювати військовослужбовців відповідно до їх особистого вкладу в загальний результат роботи в межах фонду преміювання.

Укази Президента України від 14.07.1999р. № 847/99 (847/99) , від 23.02.2002р. № 173 (173/2002) , від 05.05.2003р. № 389 (389/2003) та інші нормативно-правові акти, на які посилається позивач, вимагаючи перерахунку пенсії, були прийняті та набрали законної сили вже після звільнення його з військової служби на пенсію, а тому їх дія на вимоги позивача не поширюється.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 19.01.2006р. та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 24.05.2006р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Київського міського військового комісаріату про перерахунок пенсії - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.