К-4093/07 Про визнання незаконними дій щодо проведення перевірки податкової декларації товариства з податку на прибуток та спонукання до вчинення дій - Текст документа

- зобов'язання відповідача не застосовувати на підставі вищезазначеного акту перевірки по відношенню до позивача адміністративно-господарські санкції, а саме - рішення про зобов'язання позивача надати нову декларацію з уточненими показниками та рішення про донарахування сум податкових зобов'язань з податку на прибутку підприємств, якщо за результатами наступних періодів (починаючи з 01.01.2006р.) позивач буде мати прибуток в розмірі більшому, ніж сума збитків, розрахована за даними податкового органу (7825800,00грн.) але меншому ніж сума збитків за даними позивача (20892913,00грн.);

- визнання відсутності у контролюючого органу права на застосування до позивача вищезазначених адміністративно-господарські санкції;

- визнання наявності у позивача права на віднесення до декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2006р. на валові витрати збитків, які обліковувались станом на 01.01.2005р. та не були погашені протягом 2005р. в сумі 20892913,00грн..

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що контролюючим органом в порушення п.п.2.1.3, 2.1.6 "Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" не було вказано підстав для проведення такої перевірки та її тип. Також позивач стверджує, що висновки податкового органу про необхідність застосування ст.86 Закону України "Про державний бюджет України на 2006р." (3235-15) при визначенні валових витрат та об'єкту оподаткування підприємств з податку на прибуток суперечить вимогам ч.3, 8 ст.1, ч.2 ст.7 Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) , п.5.11 ст.5, п.6.1 ст.6, ст.15 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) .

Постановою господарського суду Луганської області від 13 жовтня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 11 січня 2007 року, у задоволенні позовних вимог ВАТ "Стахановський вагонобудівний завод" було відмовлено в повному обсязі.

Судові рішення мотивовані тим, що обставина не зазначення в акті перевірки її типу і підстав проведення не порушує права позивача і не може бути підставою для визнання дій податкового органу по проведенню перевірки незаконними. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ст.86 Закону України "Про державний бюджет України на 2006р." (3235-15) не суперечить статтям 1,7 Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) , оскільки порядок урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат не є механізмом справляння податків, а також не суперечить п.5.11 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , якою встановлено, які саме витрати включаються до валових витрат, а які до них не включаються.

Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями до Вищого адміністративного суду з касаційною скаргою звернувся позивач, який посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме: норми п.6.1. ст. 6, п. 5.11 ст. 5, ст. 15 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) та підпункту п. 4.4.1. п. 4.4. ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року (2181-14) №2181. В касаційній інстанції поставлено питання про скасування рішень суду першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції при прийняті оскаржуваних судових рішень встановлено, що 05.05.2006 року ВАТ "Стаханівський вагонобудівний завод" подало до Стаханівської ОДПI податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2006 року. У названій декларації в рядку 04.9. (від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового періоду) зазначена сума "20 892 913 грн.", в рядку 08 (об'єкт оподаткування) - "-20093 393 грн.", в рядку 11 (прибуток, що підлягає оподаткуванню) - "-20 093 393 грн.". Судами першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях зокрема встановлено, що Стаханівською ОДПI 31.05.2006 року проведена перевірка податкової звітності ВАТ "Стахановській вагонобудівний завод" по наданій декларації з податку на прибуток за 1-й квартал 2006року, про що складений акт №611/15-00210890.

При вирішенні справи по суті та перегляді справи в апеляційному порядку суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що проведена перевірка податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2006 року, за результатами якої податковим органом складено названий вище акт, за своєю правовою природою є камеральною, право на проведення якої надано органу державної податкової служби в межах статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в України" (509-12) та згідно з положеннями п.п. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року (2181-14) №2181. Підставами проведення такої перевірки стали методичні помилки, виявлені у поданій платником податків податковій декларації.

Перевіривши на підставі встановлених судами першої та апеляційної інстанції фактичних обставин правильність застосування норм матеріального права, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку про відсутність порушень норм матеріального права в цій частини з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року (2181-14) №2181 камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків. Контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Згідно до п. 3 Рекомендацій щодо прийому та термінів розгляду податкових декларацій з податку на прибуток і механізму реалізації виявлених правопорушень затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 11 травня 1999 р. № 253 (v0253225-99) , які були чинні на момент проведення перевірки, в разі виявлення в ході перевірки арифметичних або методологічних помилок у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання, відповідальна особа державного податкового органу складає акт про результати проведення перевірки податкової звітності (далі - акт) за формою, що наводиться у додатку 6 до цих Рекомендацій. В акті вказуються рядки декларації, в яких платником податку допущені арифметичні помилки, а також надається стислий опис методологічних помилок. Крім того, в акті зазначається сума податкового зобов'язання, обчислена платником податку самостійно в податковій декларації, та сума податкового зобов'язання, визначена самостійно податковим органом після виправлення допущених таким платником податку помилок на підставі частини "в" підпункту 4.2.2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року (2181-14) №2181.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що за результатами проведення перевірки, згідно вказаного акту перевірки №611/15-00210890 від 31.05.2006 року відповідач дійшов висновку, що допущення помилок при заповненні декларації не призвело до зміни бази оподаткування, у зв'язку з чим підстав для нарахування штрафу немає.

Однак, зважаючи на встановлені судами першої та апеляційної інстанції фактичні обставини, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено, яким чином проведення камеральної перевірки відповідачем призвело до порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення.

З огляду на викладене, касаційна інстанція приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в частині визнання незаконними дій Стаханівської ОДПI щодо проведення перевірки податкової декларації ВАТ "Стахановський вагонобудівний завод" з податку на прибуток за 1 квартал 2006 року, зобов'язання Стаханівської ОДПI не застосовувати на підставах акту №611/15 від 31 травня 2006 року будь-яких адміністративно - господарських санкцій та визнання відсутності у Стаханівської ОДПI права на застосування до ВАТ "Стахановський вагонобудівний завод" будь-яких адміністративно - господарських санкцій на підставі акту перевірки №611/15 від 31 травня 2006 року, оскільки відповідне право податкового органу закріплено п. 11 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) , згідно якого органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

В частині заявлених позовних вимог, щодо визнання права ВАТ "Стахановський вагонобудівний завод", на віднесення до декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2006 року до складу валових витрат (рядок 04.9 декларації) збитків (сум від'ємного значення об'єкту оподаткування) в сумі 20 892 913 грн. колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.

При вирішенні справи по суті суди першої та апеляційної інстанції дійшли до висновку про відсутність такого права у позивача, з посиланнями на положення ст. 86 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) , якою встановлено, що у 2006 році сума від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, що рахувалася станом на 1 січня 2005 року і не була погашена протягом 2005 року, не підлягає протягом 2006 року врахуванню у складі валових витрат платника податку.

Розглянувши встановлені судами першої та апеляційної інстанції фактичні обставин, переглянувши оскаржувані судові рішення на предмет повноти та правильності застосування норм матеріального права, колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції в частині відсутності права позивача на віднесення до декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2006 року до складу валових витрат збитків (сум від'ємного значення об'єкту оподаткування) в сумі 20 892 913 грн., однак вважає встановлені судами першої та апеляційної інстанції фактичні обставини достатніми для правильного застосування норм матеріального права та приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування" від 25 червня 1991 року № 1251-XII (1251-12) (в редакцій чинній на момент виникнення спірних відносин), встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування. Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Згідно ст. 7 Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) зміна податкових ставок і механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть запроваджуватися Законом України про Державний бюджет України на в ідповідний рік.

Статтею 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року (334/94-ВР) у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних відносин, визначено, що якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Відповідна редакція ст. 6 зазначеного закону була викладена Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 24.12.2002 (349-15) року. Пунктом 12 Перехідних положень зазначеного закону встановлено, що якщо будь-яким іншим законом встановлюються норми, які стосуються правил, визначених цим Законом, то пріоритет мають норми цього Закону, незалежно від строку прийняття такого іншого закону або його статусу (назви).

Згідно ч. 3 ст. 27 Бюджетного кодексу України (2542-14) , закони України, які впливають на формування доходної чи видаткової частини бюджетів, повинні бути офіційно оприлюднені до 15 серпня року, що передує плановому. В іншому разі норми відповідних законів, що впливають на формування доходної та/або видаткової частини бюджетів, застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, наступного за плановим.

Колегія суддів касаційної інстанції також зважає на висновки Конституційного Суду України викладених в рішенні від 20.03.2002 року №5-рп/2002 (v005p710-02) по справі №1-15/2002, що положення закону про Державний бюджет, які впливають на формування доходної чи видаткової частини бюджетів і не були опубліковані до 15 серпня року, що передує плановому, застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, наступного за плановим (в даному випадку - не раніше початку 2007 року). Згідно ст. 69 Закону України "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР) рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

Закон України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.2005 року (3235-15) був офіційно опублікований 30 грудня 2005 року, у зв'язку з чим колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що до спірних правовідносин слід застосовувати положення ст. 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) .

Розглянувши встановлені судами першої та апеляційної інстанції фактичні обставини справи, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що не включення ВАТ "Стахановський вагонобудівний завод" сум від'ємного значення об'єкту оподаткування в розмірі 20 892 913 грн. до декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2006 року фактично призводить до зміни бази об'єкта оподаткування податком на прибуток і як наслідок до збільшення розмірів сум податку на прибуток підприємств.

Відповідно до п.п. 4.4.1 п. 4.4. ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року (2181-14) №2181" у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

З огляду на вище викладене, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку щодо обгрунтованості твердження позивача щодо наявності у нього права на віднесення до декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2006 року до складу валових витрат (рядок 04.9 декларації) збитків (сум від'ємного значення об'єкту оподаткування) в сумі 20 892 913 грн.

Згідно статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції може скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Повно і правильно встановивши обставини справи, суди першої та апеляційної інстанцій, однак, дали їм невірну юридичну оцінку, що відповідно до ст.229 КАС України (2747-15) , є підставою для скасування ухвалених по справі судових рішень з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , -

постановив:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Стахановський вагонобудівний завод" - задовольнити частково.

Постанову господарського суду Луганської області від 13 жовтня 2006 року та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 11 січня 2007 року - скасувати.

У справі ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити частково. Визнати право ВАТ "Стахановський вагонобудівний завод" (м. Стаханов, пр.Леніна, 67, код ЄДРПОУ 00210890) на віднесення до декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2006 року до складу валових витрат збитків (сум від'ємного значення об'єкту оподаткування) в сумі 20 892 913,00грн.. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.