ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
Iменем України
"30"жовтня 2007 р. Вищий адміністративний суд України у
складі колегії суддів:
Головуючого Федорова М.О.
суддів: Брайка А.I.
Степашка О.I.
Карася О.В.
Рибченко А.О.
секретар судового засідання Ярцева С.В.
за участю представників згідно протоколу судового засіданні
від 30.10.07р. (в матеріалах справи)
розглянувши касаційну скаргу ДПI у Голосіївському районі м.
Києва на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від
27.06.2006 та постанову господарського суду м. Києва від
07.04.2006
у справі № 49/14-А
за позовом СПД ОСОБА_1
до ДПI у Голосіївському районі м. Києва
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
СПД ОСОБА_1 звернувся до господарського суду м. Києва з
позовом до ДПI у Голосіївському районі м. Києва про визнання
недійсними податкових повідомлень-рішень.
Постановою місцевого господарського суду, яку залишено без
змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від
27.06.2006, позов задоволено частково. Визнано нечинним податкове
повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у
Голосіївському районі м. Києва від 27.12.2004р. № 0000052306/0. В
іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів попередніх
інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого
адміністративного суду України, в якій просить їх скасувати та
прийняти нове судове рішення.
Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та
апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено
норми матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові
докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає,
що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що
Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва
було прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.05.2004 р. №
0000672307/0, яким відповідно до п. 13 ст. 3, ст. 22 Закону
України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у
сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем
фінансові санкції в розмірі 340 грн.; № 0000682307/0, яким
відповідно до ч. 6 ст.15, абз. 5 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про
державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового,
коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"
( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
позивачу визначено суму податкового зобов'язання за
платежем фінансові санкції в розмірі 1700 грн.
На підставі пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" № 2181-III від 21.12.2000р.
( 2181-14 ) (2181-14)
позивач оскаржив вищезазначені податкові
повідомлення-рішення в адміністративному порядку.
Рішення про результати розгляду скарги від 29.10.2004р. №
719/10/25-014 ДПА у м. Києві залишено без змін податкові
повідомлення-рішення ДШ у Голосіївському районі м. Києва від
14.05.2004 р. № 0000672307/0, № 0000682307/0, а скаргу ПП
ОСОБА_1 - без задоволення.
Рішенням про результати розгляду скарги від 21.12.2004р. №
9969/К/25-2115 ДПА України скасовано податкове
повідомлення-рішення ДПI у Голосіївському районі м. Києва від
14.04.2004 р. № 0000672307/0 про сплату застосованої до позивача
штрафної (фінансової) санкції в сумі 340грн. та в зазначеній
частині рішення ДПА у м. Києві від 29.10.2004 р. № 719/К/25-014,
прийняте за розглядом повторної скарги, і застосовує штрафну
(фінансову) санкцію в сумі 1200 грн. (240 грн. х 5) за
непроведения розрахункової операції через реєстратор розрахункових
операцій відповідно до п. 1 ст. 17 Закону України "Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
і залишила без
змін податкове повідомлення-рішення ДПI у Голосіївському районі м.
Києва від 14.04.2004 р. № 0000682307/0 про сплату застосованої
штрафної (фінансової) санкції за здійснення роздрібної торгівлі
алкогольними напоями без ліцензії на право торгівлі алкогольними
напоями та в зазначеній частині рішення ДПА у м. Києві від
29.10.2004 р. № 719/К/25-014, прийняте за результатами розгляду
повторної скарги ОСОБА_1
На підставі зазначеного рішення винесено податкове
повідомлення-рішення № 0000052306/0 від 27.12.2004р., яким
визначено суму податкового зобов'язання за платежем фінансові
санкції в розмірі 1200 грн.
Спірні повідомлення-рішення прийняті на підставі Акту
перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у
сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами
підприємницької діяльності від 21.04.2004 р. № 26561657/2380,
складеного Державною податковою інспекцією у Подільському районі
м. Києва. В акті зазначено, що під час перевірки лотку (м. Київ,
вул. Стеценка, 18), який належить підприємцю ОСОБА_1, встановлено
факт реалізації однієї пляшки слабоалкогольного напою "Shеіке"
вартістю 2 грн. 20 коп. без використання реєстратора розрахункових
операцій та без наявності ліцензії на право торгівлі алкогольними
виробами. Сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків
складала 240 грн. (з урахуванням суми покупки). Таким чином, за
результатами перевірки встановлено порушення позивачем вимог п. 13
ст. 3, ст. 22 Закону України "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
та ч. 6 ст.15, абз. 5 ч. 2 ст. 17 Закону
України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту
етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових
виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
, що стало підставою для застосування до ПП
ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України
погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про часткове
задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про застосування РРО у
сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 1776-14 ) (1776-14)
від
21.12.2000р. № 1776-III реєстратори розрахункових операцій
застосовуються фізичними особами -суб'єктами підприємницької
діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями,
іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з
розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі (із
застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при
продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг.
Статтею 15 Закону України "Про державне регулювання
виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового,
алкогольних напоїв та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
передбачено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями чи
тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами підприємницької
діяльності всіх форм власності за наявності у них ліцензій.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно листа
Голосіївського районного центру зайнятості від 14.01.2005р. вих. №
27-123 та листа Подільської районної у м. Києві державної
адміністрації від 24.01.2005 р. № К-65 вбачається, що ПП ОСОБА_1
не здійснював торговельну діяльність за адресою: м. Київ,
АДРЕСА_1, а продавець ОСОБА_2 не перебуває у трудових відносинах з
ПП ОСОБА_1
Відповідач не надав суду жодного доказу, який би свідчив про
належність позивача до торгівельної діяльності лотка,
розташованого по АДРЕСА_1 у Подільському районі м. Києва.
Крім того під час розгляду справи у суді першої інстанції
було викликано та допитано в якості свідка ОСОБА_3 - інспектора,
що здійснював перевірку лотка за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1 та
складав Акт перевірки від 21.04.2004р. Свідок повідомив суд про
те, що факт приналежності означеного лотка СПД ОСОБА_1 було
встановлено зі слів особи, яка здійснювала торгівлю на цьому лотку
та представилась ОСОБА_2, а також на підставі ксерокопії свідоцтва
про сплату єдиного податку.
Зазначені обставини свідчать про те, що твердження
відповідача про порушення позивачем вимог чинного законодавства не
підтверджуються дійсними обставинами справи, оскільки не доведено
факт того, що лоток, на якому відбулось порушення чинного
законодавства, належить позивачу.
Таким чином відповідачем не доведено факту здійснення
позивачем торгівельної діяльності за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1а
тому є неможливим притягнення до відповідальності за порушення
Законів України "Про застосування РРО у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
та "Про державне
регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і
плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
.
Судова колегія погоджується з висновками судів першої та
апеляційної інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог в
частині відшкодування матеріальних збитків, зокрема витрат на
оплату представника та послуг нотаріуса в розмірі 570 грн.,
оскільки позивачем не надано належного підтвердження понесення
таких витрат під час розгляду даної справи.
За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції залишає касаційну
скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає,
що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального
права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильності
зазначених висновків суду апеляційної інстанції, зроблених у
відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у
зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного
судового рішення не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України
дійшов висновку про те, що касаційна скарга ДПI у Голосіївському
районі м. Києва задоволенню не підлягає, а ухвала Київського
апеляційного господарського суду від 27.06.2006 та постанова
господарського суду м. Києва від 07.04.2006 у справі № 49/14-А -
залишаються без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ДПI у Голосіївському районі м. Києва
залишити без задоволення.
Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від
27.06.2006 та постанову господарського суду м. Києва від
07.04.2006 у справі № 49/14-А без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий М.О. Федоров Судді А.I. Брайко О.I. Степашко
О.В. Карась А.О. Рибченко
М.О. Федоров
З оригіналом згідно
Відповідальний секретар Каліушко Ф.А.