ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2007 року м. Київ
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді Мироненка О.В.,
суддів: Горбатюка С.А., Панченка О.I., Сороки М.О., Чумаченко
Т.А.,
при секретарі Мацюк Т.С.,
представника відповідача Таран Т.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку
касаційного провадження справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 та
представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову апеляційного суду
Київської області від 13 квітня 2006 року у справі за позовом
ОСОБА_2, ОСОБА_1 до Софіївсько-Борщагівської сільської ради
Києво-Святошинського району Київської області, третя особа
ОСОБА_4, про скасування рішення Софіївсько-Борщагівської сільської
ради Києво-Святошинського району Київської області, -
встановила:
У січні 2005 року ОСОБА_4. звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_3 та ОСОБА_1. про визнання частково недійсним рішення
Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського
району Київської області (далі - Софіївсько-Борщагівська сільська
рада) від 4 жовтня 2003 року та визначення порядку користування
земельною ділянкою.
У зв'язку з переходом права власності на частину будинку від
ОСОБА_3 до ОСОБА_2. відбулася заміна сторони у справі.
ОСОБА_1. та ОСОБА_2. звернулися із зустрічним позовом до
ОСОБА_4 та Софіївсько-Борщагівської сільської ради про скасування
рішення Софіївсько-Боршагівської сільської ради від 4 жовтня 2003
року. Позов обгрунтовували тим, що вказаним рішенням їм передана у
спільну сумісну власність земельна ділянка площею 0,0323 га для
обслуговування будинку, розташованого в АДРЕСА_1 та ділянка площею
0,0737 га для ведення особистого селянського господарства. ОСОБА_4
передана безоплатно у приватну власність земельна ділянка площею
0,0957 га для обслуговування будинку. Заявники вважали, що це
рішення є неправомірним, оскільки ОСОБА_4. використав своє право
на безоплатну приватизацію земельної ділянки для обслуговування
будинку, отримавши у власність земельну ділянку площею 0,10 га в
АДРЕСА_2. Крім того, зазначали, що оскаржуваним рішенням порушене
їх право на приватизацію земельної ділянки пропорційно часткам у
праві власності на будинок, оскільки ОСОБА_1. належить 1/2 частина
будинку, ОСОБА_3 належала 1/4 частина, ОСОБА_4, - 1/4 частина.
Тому ОСОБА_1. та ОСОБА_3 необхідно було передати у власність 3/4
частини загального розміру ділянки, тобто 0,1577 га.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду від 20 грудня
2005 року позов ОСОБА_4 залишений без розгляду.
Постановою Києво-Святошинського районного суду від 20 грудня
2005 року позов ОСОБА_2 та ОСОБА_1. задоволено. Постановлено
визнати незаконним та скасувати рішення Софіївсько-Борщагівської
сільської ради від 4 жовтня 2003 року.
Постановою колегії суддів судової палати в цивільних справах
апеляційного суду Київської області від 13 квітня 2006 року
зазначену постанову Києво-Святошинського районного суду від 20
грудня 2005 року скасовано і ухвалено нову, якою ОСОБА_2та ОСОБА_1
в позові до Софіївсько-Борщагівської сільської ради про скасування
рішення Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 4 жовтня 2003
року відмовлено .
В касаційній скарзі ОСОБА_3., як представник ОСОБА_2. за
дорученням та ОСОБА_1. ставлять питання про скасування постанови
апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм
матеріального та процесуального права та просять залишити в силі
постанову Києво-Святошинського районного суду від 20 грудня 2005
року.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
Судовими інстанціями встановлено, що на підставі свідоцтва
про право на спадщину від 2 липня 1983 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4
належить по 1/4 частині будинку АДРЕСА_1. Рішенням
Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 4 жовтня 2003 року
ОСОБА_1. та ОСОБА_3 передана у спільну сумісну власність земельна
ділянка площею 0,0323 га для обслуговування будинку та 0,0737 для
ведення особистого селянського господарства. ОСОБА_4 передана
безоплатно у приватну власність земельна ділянка площею 0,0957 га
для обслуговування будинку. Рішенням Софіївсько-Борщагівської
сільської ради від 14 вересня 1999 року ОСОБА_4 передана у
власність земельна ділянка площею 0,10 га в АДРЕСА_2 для
обслуговування будинку.
Постановляючи судові рішення суди виходили з того, що даний
спір є справою адміністративної юрисдикції. Проте з таким
висновком погодитися не можна виходячи з наведеного.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
справа
адміністративної юрисдикції (далі адміністративна справа) -
переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий
спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади,
орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа
або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на
основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих
повноважень.
Судами встановлено, що спірні правовідносини між сторонами
виникли у зв'язку з переходом права власності на частину спільного
будинку від ОСОБА_3 до ОСОБА_2. та наданням 4 жовтня 2003 року
Софіївсько-Борщагівською сільською радою у спільну сумісну
власність земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_1 для обслуговування
будинку та ведення особистого селянського господарства яка раніше
була закріплена за співвласником будинку ОСОБА_4.
Предметом спору в даній справі є реалізація повноважень
приватного власника щодо володіння, користування і розпорядження
своєю власністю.
Компетенція адміністративних судів, встановлена ст.17
Кодексу, на цей спір не поширюється, оскільки даний позов не є
адміністративним, тому, що вимоги позивача не стосуються захисту
його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин
від порушень з боку органів державної влади, він повинен
розглядатись в порядку цивільного судочинства.
Тобто між сторонами існує спір про право, що в свою чергу
виключає розгляд зазначеної справи в порядку адміністративного
судочинства.
Враховуючи викладене, і ту обставину, що помилки при
визначенні виду судочинства відносно даної справи допустили саме
суди, роз'єднавши позов, а помилка судів не може бути перешкодою
гарантованого конституційного права на судовий захист, усі
ухвалені в даній справі судові рішення відповідно до п. 4 частини
1 статті 230 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
підлягають скасуванню з направленням справи на новий
розгляд в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст.ст. 221, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України, -
ухвалила:
Касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Києво-Святошинського районного суду від 20 грудня
2005 року та постанову апеляційного суду Київської області від 13
квітня 2006 року скасувати і справу направити на новий розгляд в
порядку цивільного судочинства до суду першої інстанції.
Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення і
оскарженню не підлягає, за винятком випадків, передбачених ст. 237
КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
Судді: