ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого Співака В.I.,
суддів Білуги С.В.,
Гаманка О.I.,
Заїки М.М.,
Загороднього А.Ф.,
при секретарі Мудрицькій Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу
ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Донецької області від
31.05.2006р. по справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та
соціального захисту населення Будьоннівської районної у м.
Донецьку ради про стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги на
оздоровлення, -
встановила:
У жовтні 2005 року ОСОБА_1 звернулася до Будьоннівського
районного суду м. Донецька з позовом до управління праці та
соціального захисту населення Будьоннівської районної у м.
Донецьку ради про стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги на
оздоровлення за 2002-2005 роки в розмірі 2 688, 2грн.
Постановою Будьоннівського районного суду м. Донецька від
23.01.2006р. позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Визнано дії
управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської
районної у м. Донецьку в частині нарахування щорічної допомоги на
оздоровлення за 2005 рік неправомірними. Стягнуто з управління
праці та соціального захисту населення Будьоннівської у м.
Донецьку рада на користь ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення
у розмірі 59, 3грн.
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 31.05.2006р.
апеляційну скаргу ОСОБА_1 було відхилено, а постанову
Будьоннівського районного суду м. Донецька від 23.01.2006р.
залишено без змін.
ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить ухвалу
апеляційного суду Донецької області від 31.05.2006р. скасувати та
прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення
судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції
норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає,
що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що
відповідно до посвідчення позивач є евакуйованою особою із зони
відчуження та відноситься до другої категорії. Відповідно до
статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян,
які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
їй
встановлена щорічна компенсація на оздоровлення. Відповідно до
довідки управлінням праці та соціального захисту населення
виконавчого комітету Будьоннівської районної у м. Донецьку ради
щорічну грошову допомогу на оздоровлення за 2002, 2003,2004 та
2005 роки було виплачено позивачу в сумі 62, 8грн., тобто по 15,
7грн. за кожен рік, відповідно до постанови Кабінету Міністрів
України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26.07.1996р. № 836
( 836-96-п ) (836-96-п)
. Оскільки розмір щорічної грошової допомоги на
оздоровлення, встановлений постановою Кабінету Міністрів України
від 26.07.1996р. № 836 ( 836-96-п ) (836-96-п)
суперечить вимогам частини 4
статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян,
які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
ОСОБА_1 звернулася до суду.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, органи державної влади та органи місцевого
самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на
підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені
Конституцією та законами України.
Відповідно до абзацу 7 частини 4 статті 48 Закону України
"Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
щорічна допомога
на оздоровлення евакуйованим із зони відчуження у 1986 році,
включаючи дітей, виплачується в розмірі трьох мінімальних
заробітних плат.
Згідно частини 7 статті 48 вищенаведеного Закону розмір
мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Відповідно до Закону України "Про встановлення розміру
мінімальної заробітної плати на 2003 рік" від 26.12.2002р.
( 372-15 ) (372-15)
, Закону України "Про Державний бюджет України на 2004
рік" від 27.11.2003р. ( 1344-15 ) (1344-15)
, Закону України "Про Державний
бюджет на 2004 рік" ( 1344-15 ) (1344-15)
зі змінами від 17.06.2004р., та
Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний
бюджет України на 2005 рік" ( 2285-15 ) (2285-15)
та деяких інших
законодавчих актів" від 18.03.2005р. розмір мінімальної заробітної
плати в квітні 2003 року становив 185грн. на місяць, в квітня
2004р. - 205 грн., в грудні 2004 року - 237грн., а в травні
2005р. - 290грн. на місяць.
Зі змісту вимог вищенаведених законів України про
встановлення розмірів мінімальних заробітних плат на 2003-2005
роки не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей
застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою
реалізації норми статті 48 Закону України "Про статус і соціальний
захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
.
Слід зазначити, що встановлений ще в 1996 році постановою КМУ
№ 836 ( 836-96-п ) (836-96-п)
розмір щорічної допомоги на оздоровлення
протягом тривалих років не змінювався і не відповідає розміру,
встановленому іншими законами України. Оскільки ні Верховна Рада
України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких
рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад
пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при
вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме стаття 48
Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
та
законодавство про встановлення розмірів мінімальних заробітних
плат на відповідні роки, а не постанова Кабінету Міністрів України
"Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи" від 26.07.1996р. № 836 ( 836-96-п ) (836-96-п)
.
За таких обставин та з урахуванням вимог статті 48 Закону
України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
, управління праці
та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м.
Донецьку ради повинно виплатити позивачу щорічну допомогу на
оздоровлення за зазначений період, виходячи із суми мінімальної
заробітної плати на момент виплати.
З урахуванням отриманої ОСОБА_1 суми 62,8грн. та розміру
мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виплати, а
саме 185грн. (на квітень 2003 року), 205грн.(на квітень 2004року),
237грн. (на грудень 2004 року), 290грн. (на травень 2005 року) на
користь позивача за період 2002-2005р.р. підлягає стягненню 2 688,
2грн.
Обставини справи встановлені судами повно і правильно, але
судами невірно застосовано норми матеріального права, а тому
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, судові рішення
першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з
постановленням нового рішення про задоволення позову ОСОБА_1
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів -
постановила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Будьоннівського районного суду м. Донецька від
23.01.2006р. та ухвалу апеляційного суду Донецької області від
31.05.2006р. по справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та
соціального захисту населення Будьоннівської районної у м.
Донецьку ради про стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги на
оздоровлення - скасувати.
Постановити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення
Будьоннівської районної у м. Донецьку ради виплатити ОСОБА_1
недоплачену щорічну грошову допомогу на оздоровлення відповідно до
частини 4 статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист
громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"
( 796-12 ) (796-12)
за період 2002 - 2005р.р. в розмірі 2 688, 2грн.
Постанова оскарженню не підлягає.
Головуючий В.I. Співак
Судді С.В. Білуга
О.I. Гаманко
М.М. Заїка
А.Ф. Загородній