Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Співака В.I.

суддів: Білуги С.В.

Гаманка О.I.

Заїки М.М.

Загороднього А.Ф.

при секретарі Міненку I.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_2, представника Кабінету Міністрів України Ковтун Л.В., представника Державної адміністрації залізничного транспорту України Оніщука В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 31.01.07 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 18.04.07 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державної адміністрації залізничного транспорту України про визнання незаконним звільнення, скасування постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.06 року № 1291 (1291-2006-п) , скасування наказу про припинення трудового договору № 893/ос від 10.10.06 року, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2006 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду Києва з позовом до Кабінету Міністрів України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державної адміністрації залізничного транспорту України про визнання незаконним звільнення, скасування постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.06 року № 1291 (1291-2006-п) , скасування наказу про припинення трудового договору № 893/ос від 10.10.06 року, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 31.01.07 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 18.04.07 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без задоволення, а постанову Печерського районного суду м. Києва від 31.01.07 року - без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову Печерського районного суду м. Києва від 31.01.07 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 18.04.07 року та ухвалити нову постанову, якою задовольнити його позовні вимоги та стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу з 10.10.05 року по 31.01 07 року у розмірі 36000 грн.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 Положення "Про Державну адміністрацію залізничного транспорту України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.96 року № 262 (262-96-п) , Державна адміністрація залізничного транспорту (Укрзалізниця) є органом управління залізничним транспортом загального користування, підвідомчим Мінтрансу. Пунктом 7 даного Положення передбачено, що Укрзалізницю очолює генеральний директор, який призначається Кабінетом Міністрів України. Генеральний директор Укрзалізниці має двох перших заступників та заступників, які призначаються Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра транспорту та зв'язку.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1, постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.05 року № 1226 (1226-2005-п) , був призначений на посаду заступника генерального директора Державної адміністрації залізничного транспорту України, а відповідно до наказу Укрзалізниці № 915 від 26.12.05 року приступив до виконання своїх обов'язків. Наказом Укрзалізниці № 893/ос від 10.10.06 року, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.06 року № 1291 (1291-2006-п) , ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади за одноразове грубе порушення трудових обов'язків (пункт 1 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України (322-08) ).

Постанова Кабінету Міністрів України № 1291 від 07.09.06 року (1291-2006-п) "Про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника генерального директора Державної адміністрації залізничного транспорту України", як правовий акт індивідуальної дії, було винесено в період його тимчасової непрацездатності.

Відповідно до статті 40 Кодексу законів про працю України (322-08) недопускається звільнення працівників з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період тимчасової непрацездатності.

Пунктом 10 Порядку розгляду питань, пов'язаних з призначенням на посади та звільненням з посад керівників, заступників керівників центральних органів виконавчої влади, урядових органів державного управління, керівників торговельно-економічних місій у складі закордонних дипломатичних установ України, державних підприємств та їх об'єднань, а також голів місцевих державних адміністрацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.01 року № 1658 (1658-2001-п) передбачено, що у разі внесення пропозицій про звільнення з посади у поданні на ім'я Прем'єр-міністра України обгрунтовуються причини неможливості перебування особи на займаній посаді. До подання додаються проект акта про звільнення, пояснення особи, яка звільняється за порушення трудової дисципліни, у разі потреби - матеріали службового розслідування, інші документи, що безпосередньо стосуються справи.

Підставою для порушення клопотання перед Кабінетом Міністрів України про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника генерального директора Укрзалізниці за одноразове грубе порушення трудових обов'язків, став акт перевірки обгрунтованості надання знижок до тарифних ставок на транзитні перевезення вантажів експедиторами за період січень - серпень 2006 року. Свої пояснення щодо акту перевірки обгрунтованості надання знижок до тарифних ставок на транзитні перевезення від 16.08.06 року ОСОБА_1 не давав, так як знаходився в лікарні, що підтверджується листками непрацездатності. Акт від 17.08.06 року складений стосовно помічника ОСОБА_1, якому доручалося передати останньому вимогу про надання пояснення щодо акту перевірки від 16.08.06 року.

Колегія суддів не погоджується з висновками судів, про те що ОСОБА_1 було вчинено одноразове грубе порушення трудових обов'язків, яке виразилося у безпідставному запровадженні, за його ініціативою, знижок до тарифів на перевезення вантажів експедиторською організацією Товариства з обмеженою відповідальністю "Т-Транс". Відповідно до Положення "Про Комісію з реалізації тарифної політики Укрзалізниці на перевезення вантажів залізницями України" затвердженого наказом Державної адміністрації залізничного транспорту України від 14.03.2005 року №053-Ц (v053-650-05) "Про затвердження Положення про Комісію з реалізації тарифної політики Укрзалізниці на перевезення вантажів залізницями України, Порядку встановлення Укрзалізницею тарифів на перевезення транзитних вантажів залізницями України, Правил проведення конкурсу щодо встановлення виключних тарифів на перевезення транзитних вантажів залізницями України", Комісія з реалізації тарифної політики Укрзалізниці на перевезення вантажів має право встановлювати на підставі економічних обгрунтувань конкурентоспроможні ставки та знижки до тарифів з метою збільшення обсягів перевезень.

Згідно з розподілом обов'язків ОСОБА_1, як заступник генерального директора Укрзалізниці, відповідав за здійснення координації експлуатаційної діяльності залізниць, організацію вантажної та комерційної роботи, створення багатопрофільної сфери послуг при перевезенні вантажів, а також очолював Тарифну комісію Укрзалізниці, яка у межах повноважень, передбачених Положенням про Комісію, 24.02.06 року прийняла рішення про надання пільгового тарифу на перевезення вантажу експедиторській організації ТОВ "Т-Транс".

Відповідно до Положення "Про Комісію з реалізації тарифної політики Укрзалізниці на перевезення вантажів залізницями України" рішення Комісії приймаються більшістю голосів. Рішення, прийняті на засіданнях Комісії, оформлюються протоколом, який підписується членами Комісії і затверджується головою, в разі його відсутності - заступником голови. Фактів порушення порядку прийняття рішення цією Комісією судами не встановлено, а тому звільнення ОСОБА_1 із займаної посади за прийняте рішення колегіальним органом в межах його повноважень є грубим порушенням його прав. ОСОБА_1, як голова Комісії, одноособово рішення не приймав і не може нести персонально відповідальність за рішення чи дії колегіального органу.

Фактів противоправних дій в частині встановлення знижки до тарифів в період з грудня 2005року по серпень 2006 року Комісією з реалізації тарифної політики "Укрзалізниці", очолюваної ОСОБА_1, в результаті перевірки органами прокуратури не встановлено, а рішення цієї Комісії в установленому порядку не скасовувалося.

Таким чином, ОСОБА_1 було звільнено без законних підстав, а тому відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України (322-08) він підлягає поновленню на посаді з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 10.10.05 року по 31.01.07 року в сумі 36000 грн., а Постанова Кабінету Міністрів України від 7.09.06 року №1291 (1291-2006-п) . "Про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника генерального директора Державної адміністрації залізничного транспорту України", - визнанню не дійсною, наказ (розпорядження) Державної адміністрації залізничного транспорту України про припинення трудового договору (контракту) № 893/ос від 10.10.06 року щодо звільнення ОСОБА_1 з посади заступника генерального директора Державної адміністрації залізничного транспорту України - скасуванню.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткова перевірка до казів, обставини справи встановлені судами повно і правильно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права - судові рішення першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 31.01.07 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 18.04.07 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державної адміністрації залізничного транспорту України про визнання незаконним звільнення, скасування постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.06 року № 1291 (1291-2006-п) , скасування наказу про припинення трудового договору № 893/ос від 10.10.06 року, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати.

Постановити нове рішення.

Постанову Кабінету Міністрів України від 07.09.06 року № 1291 (1291-2006-п) "Про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника генерального директора Державної адміністрації залізничного транспорту України" визнати недійсною.

Скасувати наказ (розпорядження) Державної адміністрації залізничного транспорту України про припинення трудового договору (контракту) № 893/ос від 10.10.06 року щодо звільнення ОСОБА_1 з посади заступника генерального директора Державної адміністрації залізничного транспорту України.

Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника генерального директора Державної адміністрації залізничного транспорту України з 07.09.06 року.

Стягнути з Державної адміністрації залізничного транспорту України на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 07.09.06 року по 31.01.07 року в сумі 36000 (тридцять шість тисяч) грн. та судові витрати в розмірі 360 грн.

Постанова в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника генерального директора Державної адміністрації залізничного транспорту України та стягнення заробітної плати за один місяць підлягає негайному виконанню.

Постанова оскарженню не підлягає.