ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.10.2007 р. м. Київ
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Конюшка К.В.
Ланченко Л.В.
Нечитайла О.М.
Степашка О.I.
при секретарі: Iльченко О.М.
за участю представників
позивача: Жаркової О.Г., Беро А.Л.
відповідача: Широкова В.Г., Штангрет О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової
інспекції по роботі з великими платниками податків у місті
Донецьку
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від
11.07.2005р.
у справі № 2/73а
за позовом Закритого акціонерного товариства "Візаві"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті
Донецьку
про визнання частково недійсним податкового
повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Донецької області від 11.05.2005
р. позов задоволено частково. Визнано частково недійсним податкове
повідомлення-рішення СДПI по роботі з великими платниками податків
у м. Донецьку від 08.02.2005 р. № 0000120823/0/3954/10/08-41-2
щодо донарахування податку на прибуток у сумі 610300 грн. та
застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 122060 грн. В
решті позову відмовлено. Стягнуто з СДПI по роботі з великими
платниками податків у м. Донецьку на користь ЗАТ "Візаві" витрати
зі сплати державного мита у розмірі 42,50 грн. та на послуги
інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі
59,00 грн.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
11.07.2005 р. рішення суду першої інстанції скасовано частково.
Визнано частково недійсним податкове повідомлення-рішення від
08.02.2005 р. №0000120823/0/3954/10/08-41-2 щодо донарахування
податку на прибуток в сумі 14200,00 грн. та застосування штрафних
(фінансових) санкцій в сумі 2840,00 грн. В іншій частині рішення
залишено без змін. Стягнуто з СДПI по роботі з великими платниками
податків у м. Донецьку на користь ЗАТ "Візаві" витрати по сплаті
державного мита в сумі 21,25 грн.
СДПI по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку
подало касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду
апеляційної інстанції в частині визнання частково недійсним
податкового повідомлення-рішення щодо донарахування податку на
прибуток в сумі 624500,00 грн. основного платежу (610300,00 грн.
згідно рішення суду першої інстанції та 14200,00 грн. згідно
постанови суду апеляційної інстанції) та застосування штрафних
(фінансових) санкцій в сумі 124900,00 грн. (122060,00 грн. згідно
рішення суду першої інстанції та 2840 грн. згідно постанови суду
апеляційної інстанції). Прийняти нове рішення, яким у задоволені
позову відмовити. Посилається на порушення судом норм
матеріального та процесуального права, а саме: п.п.4.1.6 п.4.1
ст.4, п.5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3, п.п. 5.4.6 п.5.4
ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
у редакції від 28.12.1994р. №334/94-ВР (із змінами
та доповненнями), ч.2 ст.1 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
(нової редакції) та ст. 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Представники податкової інспекції в судовому засіданні
підтримали доводи касаційної скарги та просили задовольнити її
вимоги.
Позивач у своїх письмових запереченнях на касаційну скаргу та
його представники в судовому засіданні просять касаційну скаргу
залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції -
без змін, як законну та обгрунтовану.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи,
судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що за
наслідками планової комплексної документальної перевірки
дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства
за період з 01.07.2003 р. по 30.09.2004р. складено акт перевірки
03.02.2005 року № 46-08-41-2-24068600, яким зафіксовано порушення
позивачем п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.
5.1, п.п. 5.2.1, 5.2.10 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.4.6 п.
5.4 ст. 5, п.п.8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
. Ці порушення
зумовили заниження податку на прибуток за 2003 рік у розмірі
33500,00 грн. та за три квартали 2004 року у розмірі 624600,00
грн.
На підставі акту перевірки прийнято спірне податкове
повідомлення-рішення про визначення позивачеві податку на прибуток
та застосування штрафних санкцій з цього податку.
Донарахування податку на прибуток за три квартали 2004 року у
розмірі 624600,00 грн. обумовлено завищенням валових витрат
позивачем за чотирма господарськими операціями, три з яких позивач
оскаржує.
Відповідно до п.5.2. п.п. 5.2.1 ст. 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
(із змінами та доповненнями) до складу валових
витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих)
протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією,
веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і
охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної
енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень,
установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Особливості віднесення витрат подвійного призначення до
складу валових витрат платника податку визначається п. 5.4 ст. 5
цього ж Закону.
Відповідно до п.п. 5.4.6. п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
(із змінами та доповненнями) до валових витрат
включаються будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі
врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної
відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів,
що перебувають у складі основних фондів платника податку;
екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником
податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших
комерційних ризиків платника податку, за винятком страхування
життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю
фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником
податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або
будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних
осіб.
На думку податкового органу, у порушення вимог п.п. 5.2.1 п.
5.2, п.п.5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
позивачем до
складу валових витрат у Ш кварталі 2004 року неправомірно
віднесені суми страхової премії за договором страхування майна №
34 від 01.09.2004р., укладеним позивачем з ЗАТ "Страхова компанія
"Злагода", за відсутності наявності на балансі підприємства
об'єкту страхування - 9000 тон феромарганцю на суму 45078300,00
грн. з урахуванням податку на додану вартість. За даними
бухгалтерського обліку станом на день укладення договору, на
01.09.2004р., у наявності було 8753,802 тон феромарганцю на суму
43845156,43 грн. з урахуванням податку на додану вартість.
Податковий орган вважає, що страхова премія у розмірі 124547,54
грн. віднесена позивачем до складу валових витрат безпідставно,
оскільки страхуванню підлягає конкретне майно, яке є у наявності
страхувальника на дату укладення договору, та підлягає опису або
інвентаризації.
Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів
попередніх інстанцій щодо правомірності віднесення позивачем до
складу валових витрат III кварталу 2004 року страхової премії у
розмірі 124547,54 грн., та, відповідно, безпідставність
донарахування податку на прибуток спірним податковим
повідомленням-рішенням у розмірі з 31200,00 грн. та застосування
штрафних (фінансових) санкцій у сумі 6240,00 грн.
Як було достовірно встановлено судами попередніх інстанцій,
предметом договору добровільного страхування, згідно із ст.980
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 4 Закону України "Про
страхування" ( 2745-14 ) (2745-14)
від 04.10.2001 р. №2745-Ш, п.1.1
договору, п. 2.1 Правил добровільного страхування майна від
вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ, п. 2.1 Правил
добровільного страхування майна, є майнові інтереси, що не
суперечать законодавству України, пов'язані з володінням,
користуванням і розпорядженням майном. У спірних відносинах
майнові інтереси позивача полягають у страхуванні кількості
продукції "феромарганцю", яка визначена родовими ознаками,
виходячи з її середньодобової норми, яка знаходиться на складі.
При цьому, договір не містить умови про те, що у день укладення
угоди зазначена продукція повинна бути на складі. Кількість
зазначеної продукції може бути більшою або меншою, але при
настанні страхового випадку відповідальність страховика визначена
за умовами договору, виходячи з майнових інтересів, а са ме 9000
тон феромарганцю.
Віднесення позивачем витрат за договором страхування,
укладеного відповідно до вимог законодавства, до валових витрат
жодним чином не суперечить приписам вищевказаних норм закону,
оскільки, укладаючи договір добровільного страхування, позивач,
при визначенні кількості майна (продукції "феромарганцю"), виходив
саме із своїх майнових інтересів у разі настання певних подій
(страхових випадків), визначених договором страхування або чинним
законодавством, враховуючи специфіку цієї продукції, яка визначена
чіткими родовими ознаками, та середньодобову норму, яка
знаходиться на складі.
При цьому, суд касаційної інстанції не може погодитися з
доводами податкової інспекції щодо незастосування судами
попередніх інстанцій спеціальної норми права, а саме: п.п. 5.4.6
п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Суди вирішили даний спір із застосуванням вказаної норми
закону, однак, врахувавши приписи законодавства, які регулюють
питання щодо укладення договору добровільного страхування,
віднесення витрат за яким до складу валових є спірним питанням,
правильно вирішили спір із врахуванням приписів п.п. 4.4.1 п. 4.4.
ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від
21.12.2000 р. № 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
(із змінами та доповненнями),
відповідно до якої у разі коли норма закону чи іншого
нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли
норми різних законів чи різних нормативно-правових актів
припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків
платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є
можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і
контролюючого органу, рішення приймається на користь платника
податків.
Порушення позивачем п.п.5.2.1 п. 5.2 та п.п. 5.4.6 пункту 5.4
статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, на думку податкового органу, полягало у
неправомірному віднесенні до складу валових витрат III кварталу
2004 року суми страхових премій у розмірі 2316486,00 грн. згідно
договорів страхування від 01.09.2004 р. №№ 30, 31, укладених з ЗАТ
"Страхова компанія "Злагода" предметом страхування за якими є
орендоване майно за договором фінансового лізингу від 19.06.1998
р. № 351, укладеним з ВАТ "Краматорський металургійний завод ім.
Куйбишева".
Суд касаційної інстанції погоджується з позицією судів
попередніх інстанцій стосовно відсутності з боку позивача порушень
вищевказаних норм закону.
Судами попередніх інстанцій було достовірно встановлено, що
страхова премія, виплачена на підставі договорів страхування,
правомірно віднесена ним до складу валових витрат, оскільки ці
витрати зі страхування понесені внаслідок законодавчих та
договірних умов лізингу, а саме: ст. 7, п. 4 ст. 14 Закону України
"Про фінансовий лізинг" від 16.12.1997 р. № 723/97-ВР
( 723/97-ВР ) (723/97-ВР)
, п. 8.1 договору фінансового лізингу.
Доводи податкової інспекції про неправомірність віднесення
понесених витрат зі страхування до складу валових з тих підстав,
що застраховане лізингоотримувачем майно є власністю лізингодавця,
є такими, що не грунтується на приписах законодавства. Об'єктом
договору страхування є майнові інтереси, що пов'язані з
користуванням майна, отриманого за договором фінансового лізингу.
Податковим органом також зафіксовано порушення позивачем
вимог п.5.1 та п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, яке полягало у
віднесенні до складу валових витрат у III кварталі 2004 року
страхової премії у розмірі 56862,00 грн. за договором страхування
майна від 01.09.2004 р. №33, укладеним з ЗАТ "Страхова компанія
"Злагода", за об'єктами страхування невиробничого призначення, а
саме: тренажерний зал, зимовий сад, басейн.
Суд апеляційної інстанції достовірно встановив, що вказані
приміщення перебувають у стані підготовки до виробництва, а тому,
віднесення страхової премії за договором страхування цих об'єктів
до складу валових витрат є таким, що не суперечить приписам п.п.
5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Більш того, п.п. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 вказаного Закону
передбачено право платника податків відносити до складу валових
витрат витрати зі страхування майна.
За таких обставин, суд касаційної інстанції не вбачає підстав
для скасування законних та обгрунтованих рішень судів попередніх
інстанцій.
Доводи податкової інспекції відхиляються, оскільки вони
суперечать вищевикладеній позиції, встановленим обставинам у
справі та суперечить приписам законодавства.
Керуючись ст. ст. 220, 223, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд касаційної
інстанції, -
УХВАЛИВ :
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової
інспекції по роботі з великими платниками податків у місті
Донецьку залишити без задоволення, а рішення Господарського суду
Донецької області від 11.05.2005р. в частині, залишеній без змін
постановою Донецького апеляційного господарського суду від
11.07.2005 р., та постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 11.07.2005 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може
бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з
дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження
за винятковими обставинами.
головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
судді К.В. Конюшко
Л.В. Ланченко
О.М. Нечитайло
О.I. Степашко