У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.10.2007 р. Вищий адміністративний суд України в складі
колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Конюшка К.В.
Нечитайла О.М.
Пилипчук Н.Г.
Степашка О.I.
при секретарі: Iльченко О.М.
за участю представників:
позивача: не з'явився.
відповідача: не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у м.Свердловську Луганської
області
на постанову Луганського апеляційного господарського суду від
04.07.2005 р.
у справі № 3/143н
за позовом Дочірнього підприємства "Iнвестиційно-промислова
компанія "Спецпромтехніка" ТОВ "ВКФ "Ремо"
до Державної податкової інспекції у м.Свердловську Луганської
області
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачем заявлено позов, з врахуванням уточнених вимог, про
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПI у
м.Свердловську від 01.11.2004 р. №0000272342/3, яким визначено
податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1716161,00
грн., у т.ч. 914885,00 грн. - основний платіж, 801276,00 грн. -
штрафні санкції.
Рішенням Господарського суду Луганської області від
28.01.2005 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від
04.07.2005 р. рішення місцевого господарського суду скасовано
частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПI у
м.Свердловську від 06.01.2005 р. № 0000272342/3 в частині
визначення Дочірньому підприємству "Iнвестиційно-промислова
компанія "Спецпромтехніка" ТОВ "ВКФ "Ремо" податкового
зобов'язання з податку на прибуток в сумі 42663,00 грн., у т.ч.
21454,00 грн. - основний платіж, 21209,00 грн. - штрафні санкції.
У решті позову відмовлено.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою
ДПI у м.Свердловську, у якій ставиться питання про скасування
рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволення позову, з
підстав порушення норм матеріального права.
Позивач заперечень на касаційну скаргу не надав.
Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції
не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені
належним чином. Справу розглянуто відповідно до приписів п.4
ст.221 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в
судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідачем проведено комплексну планову документальну
перевірку дотримання позивачем вимог податкового та валютного
законодавства за період з 01.10.2001 р. по 31.12.2003 р., за
результатами якої складено кат №172-23-1-21820309 від 28.04.2004
р.
На підставі акту перевірки прийнято податкове
повідомлення-рішення №0000272342/0 від 28.04.2004 р. яким позивачу
визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в
сумі 2725834,00 грн., у т.ч. 1481419, 00 грн. основного платежу та
1244415,00 грн. - штрафних санкцій.
В межах процедури адміністративного узгодження податкового
зобов'язання відповідачем проведено додаткову позапланову
перевірку, за результатами якої складено акт №338-23-1-21820309
від 30.07.2004 р., в результаті чого прийнято податкове
повідомлення-рішення №0000272342/3, яким позивачу визначено нову
суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі
1716161,00 грн., у т.ч. 914885,00 грн. - основний платіж,
801276,00 грн. - штрафні санкції.
Перевіркою встановлено, що за даними бухгалтерського обліку у
4 кварталі 2002 р. платником податку проведено списання
кредиторської заборгованості у сумі 150574 грн., яка залишилась
нестягнутою після закінчення строку позовної давності. При цьому у
рядку 5 Декларації про прибуток за 4 квартал 2002 р. відображено
доход від урегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості у
сумі 115474 грн., чим занижено валові доходи на суму 35100 грн.
Заниження валового доходу на 35100 грн. відбулося в результаті не
включення до його складу списаної заборгованості по ПП
"Промсервіс" в розмірі 12000 грн. та включення списаної
заборгованості по іншим підприємствам без податку на додану
вартість.
Крім того, відповідачем під час перевірки встановлено зайве
віднесення до складу валових витрат у 1 кварталі 2002 р. витрат на
оплату праці фізичних осіб, на обов'язкове державне пенсійне
страхування, інші види загальнообов'язкового соціального
страхування в сумі 29315 грн. у зв'язку з невідповідністю даних
бухгалтерського обліку та даних по рядку 14 декларації за 1
квартал 2002 р.
Відповідно до пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
валовий доход
включає доходи з інших джерел та від позареалізаційних операцій, у
тому числі у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги,
отриманої платником податку в звітному періоді, вартості товарів
(робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку в звітному
періоді, за винятком випадків, коли така безповоротна фінансова
допомога та безоплатні товари (роботи, послуги) отримуються
неприбутковими організаціями у порядку, визначеному пунктом 7.11
цього Закону, або такі операції здійснюються між платником податку
та його відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної
особи.
Як встановлено у справі, позивач при списанні кредиторської
заборгованості в сумі 150574 грн., по якій закінчився строк
позовної давності, самостійно збільшив валовий доход на суму
115474 грн. і визначив податкові зобов'язання з податку на додану
вартість в сумі 23091 грн.
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з
висновками суду апеляційної інстанції, що відповідачем при
обчисленні податкових зобов'язань за порушення пп.4.1.6 п.4.1 ст.4
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не враховано факт самостійного коригування позивачем
податкових зобов'язань з ПДВ, та що включення суми податку на
додану вартість в розмірі 42196 грн. до складу валового доходу, що
призводить до подвійного оподаткування.
Згідно з пп.5.6.1 п.5.6 ст.5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, з врахуванням
норм п.5.3 цієї статті, до складу валових витрат платника податку
відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають
у трудових відносинах з таким платником податку (далі -
працівники), які включають витрати на виплату основної і
додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат,
виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень,
відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату
авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно
з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в
грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін
(крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від
оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання
оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює
правила оподаткування прибутковим податком з громадян).
Пп.5.7.1 п.5.7 ст.5 цього Закону передбачено, що до складу
валових витрат платника податку відносяться суми зборів на
обов'язкове державне пенсійне страхування та інші види
загальнообов'язкового (в тому числі державного) соціального
страхування фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з
платником податку, нараховані на виплати, зазначені у підпункті
5.6.1 цієї статті, за ставками та у порядку, встановленому
законом.
У зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції дійшов вірного
висновку, що матеріалами справи спростовано висновки місцевого
господарського суду та акту перевірки щодо неправомірного
віднесення позивачем до складу валових витрат на оплату праці
фізичним особам в розмірі 29315 грн.
Відповідно до п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
платник податку веде
податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів
(крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів),
сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів,
малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному
виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та
поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу
валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані
безкоштовно).
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи,
позивачем не враховувались товарні запаси по рахунках 205/1
"будівельні матеріали", 22 "малоцінні та швидкозношувані
предмети", що призвело до заниження валового доходу на суму
1621317,00 грн., а також не відображено у рядку А графи 4 додатку
К1/1 Декларації про прибуток переведення запасів до складу
основних фондів, які відповідно до пп.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не
відносяться до складу валових витрат, а підлягають амортизації, що
призвело до заниження валового доходу на 904109 грн.
Крім того, за даними бухгалтерського обліку позивача з
1997-1998 р. обліковується кредиторська заборгованість в сумі
548936,00 грн., за якою минув термін позовної давності і відсутні
документи які б продовжували строки проведення розрахунків.
Враховуючи приписи пп.4.16 п.4.1 ст.4 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, судова колегія
погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про
правомірне віднесення відповідачем до складу валового доходу
позивача сум кредиторської заборгованості, за якими минув строк
позовної давності.
З огляду на те, що позивачем документально не доведено, що
задекларовані витрати в сумі 33077 грн. не пов'язані з капітальним
ремонтом основних засобів, вірним є і висновок про допущення
позивачем порушень пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
За таких обставин, судова колегія вважає, що суд апеляційної
інстанції повно та всебічно оцінивши обставини справи, з
дотриманням норм матеріального та процесуального права, прийняв
правильне рішення, підстав для задоволення касаційної скарги та
його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
м.Свердловську Луганської області залишити без задоволення, а
постанову Луганського апеляційного господарського суду від
04.07.2005 р. - без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може
бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими
обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді К.В.Конюшко
О.М.Нечитайло
Н.Г.Пилипчук
О.I.Степашко
Повний текст ухвали складено 31.10.2007 р.