ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
:
головуючого Співака В.I.,
суддів : Білуги С.В.,
Гаманка О.I.,
Заїки М.М.,
Загороднього А.Ф.,
при секретарі Лелюку О.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу
ОСОБА_1 на постанову Докучаєвського міського суду Донецької
області від 06.04.2006 р. та ухвалу апеляційного суду Донецької
області від 20.06.2006 р. у справі за його позовом до Управління
праці та соціального захисту населення Докучаєвської міської ради
Донецької області про стягнення недоотриманих сум допомоги на
оздоровлення, -
встановила :
В лютому 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
Управління праці та соціального захисту населення Докучаєвської
міської ради Донецької області про стягнення недоотриманих сум
допомоги на оздоровлення у розмірі 3422 гривень за 2001-2004 роки,
передбаченої Законом України "Про статус та соціальний захист
громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від
28.02.1991 року №796-XII ( 796-12 ) (796-12)
(далі - Закон №796-XII
( 796-12 ) (796-12)
).
Постановою Докучаєвського міського суду Донецької області від
06.04.2006 р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду
Донецької області від 20.06.2006 р., у задоволенні позову ОСОБА_1
було відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить зазначені судові рішення
першої та апеляційної інстанції скасувати, а за справою
постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги,
посилаючись на порушення судами норм матеріального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та
апеляційної інстанцій щодо правильності застосування ними норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовані тим,
що Управління праці та соціального захисту населення Докучаєвської
міської ради Донецької області при нарахуванні позивачу щорічної
допомоги на оздоровлення за період 2001 - 2004 роки виходило з
положень Закону №796-XII ( 796-12 ) (796-12)
та постанови Кабінету
Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26.07.1996
року №836 ( 836-96-п ) (836-96-п)
(далі - постанова КМУ №836), згідно з якими
ОСОБА_1 нараховували допомогу на оздоровлення, як інваліду третьої
групи та постраждалому при виконанні робіт по ліквідації наслідків
аварії на Чорнобильській АЕС у розмірі 21 грн. 50 коп.,
встановленому зазначеною постановою КМУ ще у 1996 році.
Однак з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій
погодитись не можна, оскільки він не відповідає вимогам закону.
Відповідно до абзацу 3 частини 4 статті 48 Закону №796-XII
( 796-12 ) (796-12)
щорічна допомога інвалідам 3-ої групи повинна була
виплачуватись у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, а
розмір мінімальної заробітної плати відповідно до частини сьомої
статті 48 цього ж Закону визначався на момент виплати.
Статтею 89 Закону України "Про внесення змін до Закону
України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" ( 1801-15 ) (1801-15)
від
17.06.2004 р. №1801 встановлено з 1 січня 2004 року розмір
мінімальної заробітної плати 205 грн. на місяць, а з 1 вересня
2004 року - 237 грн. на місяць.
Статтею 83 Закону України "Про внесення змін до Закону
України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших
законодавчих актів України" ( 2505-15 ) (2505-15)
від 25.03.2005 р. №2505
встановлено з 1 січня 2005 року розмір мінімальної заробітної
плати 262 грн. на місяць, з 1 квітня 2005 року - 290 грн. на
місяць, з 1 липня 2005 року - 310 грн. на місяць, з 1 вересня 2005
року - 332 грн.
Слід зазначити, що встановлений ще в 1996 році постановою
Кабінету Міністрів України №836 ( 836-96-п ) (836-96-п)
розмір щорічної
допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався і
не відповідає розміру, встановленому іншими законами України.
Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в
наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи
із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними
нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню
підлягає саме стаття 48 Закону України "Про статус і соціальний
захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
№796, стаття 89 Закону України "Про
внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на
2004 рік" ( 1801-15 ) (1801-15)
від 17.06.2004 р. №1801, стаття 83 Закону
України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет
України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України"
( 2505-15 ) (2505-15)
від 25.03.2005 р. № 2505, а не постанова Кабінету
Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26.07.1996 р.
№836 ( 836-96-п ) (836-96-п)
.
За таких обставин та з урахуванням вимог статті 48 Закону
України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
, Управління праці
та соціального захисту населення Докучаєвської міської ради
Донецької області повинно виплатити позивачу щорічну допомогу на
оздоровлення за чотири роки, які передують часу звернення до суду
(за 2001 - 2004 роки), виходячи із суми мінімальної заробітної
плати на момент виплати.
Управлінням праці та соціального захисту населення
Докучаєвської міської ради Донецької області ОСОБА_1 була
виплачена щорічна допомога на оздоровлення за 2001 - 2002 рр. по
21,5 грн. - 20.08.2004 р.; за 2003 р. - 21,5 грн. - 29.04.2004 р.;
за 2004 р. - 21,5 грн. - 02.03.2005 р.
З урахуванням отриманої ОСОБА_1 суми 86 грн. (21,5 х 4) та
розміру заробітної плати, встановленої на момент виплати
(20.08.2004 р. - 205 грн, 29.04.2004 р. - 205 грн., 02.03.2005
р. - 262 грн.), на корить позивача з Управління праці та
соціального захисту населення Докучаєвської міської ради Донецької
області за 2001 - 2004 роки підлягає стягненню 3422 грн. (205 +
205 + 205 + 262) * 4 - 86) недоплаченої суми щорічної допомоги на
оздоровлення за 2001 - 2004 роки.
Колегія суддів вважає, що обставини справи встановлені повно
і правильно, але судами першої і апеляційної інстанцій допущено
грубі порушення норм процесуального і матеріального права, що
призвело до ухвалення незаконного судового рішення, а тому судові
рішення слід скасувати та постановити нове рішення, яким позовні
вимоги задовольнити.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
постановила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Докучаєвського міського суду Донецької області від
06.04.2006 р. та ухвалу апеляційного суду Донецької області від
20.06.2006 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та
соціального захисту населення Докучаєвської міської ради Донецької
області про стягнення недоотриманих сум допомоги на оздоровлення
скасувати.
Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту
населення Докучаєвської міської ради Донецької області про
стягнення недоотриманих сум допомоги на оздоровлення задовольнити.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення
Докучаєвської міської ради Донецької області на користь ОСОБА_1
3422 грн. недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення за
2001 - 2004 роки.
Постанова оскарженню не підлягає.
Головуючий (підпис) В.I. Співак
Судді (підписи) С.В. Білуга
О.I. Гаманко
М.М. Заїка
А.Ф. Загородній