ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
:
Головуючого: судді Фадєєвої Н.М.
суддів: Гордійчук М.П., Бим М.Є., Леонтович К.Г., Чалого С.Я.
розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною
скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Козова-Цукор" на
рішення господарського суду Тернопільської області від 10 січня
2005 року та постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 07 червня 2005 року у справі за позовом управління
Пенсійного фонду України в Козівському районі до Товариства з
обмеженою відповідальністю "Козова-Цукор" про стягнення суми, за
зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Козова-Цукор" до управління Пенсійного фонду України в
Козівському районі про визнання недійсним рішення, -
В С Т А Н О В И Л А :
У листопаді 2004 року управління Пенсійного фонду України в
Козівському районі звернулося до суду з позовом до Товариства з
обмеженою відповідальністю (надалі - ТОВ) "Козова-Цукор" про
стягнення 29820,15 грн. штрафної санкції за порушення граничних
строків сплати узгодженого зобов'язання.
Позов мотивований тим, що відповідачем порушено строки сплати
узгодженого зобов'язання.
За зустрічним позовом ТОВ "Козова-Цукор" до управління
Пенсійного фонду України в Козівському районі про визнання
недійсним рішення від 22.01.2004 року №4 про застосування штрафних
санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженого
зобов'язання.
Зустрічний позов мотивовано тим, що штрафні санкції
застосовані з порушенням строків.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 10
січня 2005 року первісний позов задоволено, у задоволенні
зустрічного позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
07 червня 2005 року рішення суду першої інстанції залишено без
змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та
апеляційної інстанцій по справі ТОВ "Козова-Цукор" звернулося з
касаційною скаргою.
У поданій касаційній скарзі ставиться питання про скасування
зазначених судових рішень та постановлення по справі нового
рішення про задоволення зустрічного позову та відмову у
задоволенні первісного. При цьому касатор посилається на порушення
судами норм матеріального і процесуального права.
Згідно ст. 220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної
інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази,
встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були
встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу.
Розглянувши касаційну скаргу та обговоривши її доводи за
матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність
підстав для її задоволення.
Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції залишає касаційну
скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що
суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм
матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень
чи вчиненні процесуальних дій.
Судами першої та апеляційної інстанцій в ході з'ясування
обставин по справі та перевірки їх доказами встановлено:
зобов'язання зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування
за листопад і грудень 2002 року та січень 2003 року ТОВ
"Козова-цукор" виконало в повному обсязі, але з простроченням
платежу, що підтверджується платіжними дорученнями, які долучено
до матеріалів справи та додатком № 3 до акту перевірки № 51 від
31.10.2003 р., окрім того, ТОВ "Козова-цукор" не заперечувало про
прострочення сплати самостійно визначеного зобов'язання зі сплати
збору.
Управління Пенсійного фонду України в Козівському районі
застосувало до ТОВ "Козова-цукор" рішенням № 4 від 22.01.2004 р.
штрафні санкції у вигляді стягнення додаткової суми штрафу в
розмірі 28243,22 грн. Рішення прийнято за формою, що передбачена
Iнструкцією про порядок обчислення і сплати підприємствами,
установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове
державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх
надходження до Пенсійного фонду. Штрафні санкції за порушення
граничних строків сплати узгодженого зобов'язання від 22.01.2004
р. розраховані у відповідності до чинного законодавства та
визначеної законами компетенції органів Пенсійного фонду України.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
розроблений відповідно до Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та Основ законодавства України про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування ( 16/98-ВР ) (16/98-ВР)
,
визначає принципи, засади і механізми функціонування системи
загальнообов'язкового державного пенсійного страхування,
призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних
послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок
страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел,
передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування
Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його
коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій
або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та
іншим особам, передбаченим цим Законом.
Враховуючи положення зазначеного Закону України суд
касаційної інстанції погоджується з тим, що оскаржуване рішення
управління Пенсійного фонду України в Козівському районі № 4 від
22.01.2004 р. законне, прийняте в межах наданих законом
повноважень УПФ України в Козівському районі, вірне по суті.
Також судами попередніх інстанцій вірно застосовано до
спірних правовідносин ст. 250 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, який набрав чинності 01.01.2004 р.
Судами першої та апеляційної інстанцій вірно застосовані
норми матеріального і процесуального права, дана правильна правова
оцінка встановленим у справі обставинам.
За вказаних обставин доводи касаційної скарги є
безпідставними і не спростовують висновків судів.
Керуючись ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Козова-Цукор" відхилити, а рішення господарського суду
Тернопільської області від 10 січня 2005 року та постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 07 червня 2005
року по даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту постановлення і оскарженню
не підлягає, крім із підстав, у строки та порядку, визначених
ст.ст. 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
.
Судді: