У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.07.2007 р. Вищий адміністративний суд України в складі
колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Конюшка К.В.
Нечитайла О.М.
Пилипчук Н.Г.
Степашка О.I.
при секретарі: Iльченко О.М.
за участю представників:
позивача: не з'явився.
відповідача-1: Бородавки К.П.
відповідача-2: не з'явився.
прокурора: Атаєвої Д.К.
розглянувши касаційну скаргу ДПI у Червонозаводському районі
м.Харкова
на постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 06.12.2004 р. та рішення Господарського суду Харківської
області від 30.09.2004 р.
у справі № А-27/266-04
за позовом ТОВ "Гранат"
до ДПI у Червонозаводському районі м.Харкова, ВДК у
Червонозаводському районі м.Харкова
за участю прокурора Харківської області
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та
стягнення з бюджету податку на додану вартість, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачем заявлено позов про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення ДПI у Червонозаводському районі м.Харкова
№0000582350/0 від 10.08.2004 р., яким зменшено суму заявленого до
відшкодування згідно податкової декларації за листопад 2003 р. ПДВ
в розмірі 4902847,00 грн. та донараховано податкові зобов'язання з
ПДВ в розмірі 6317,00 грн. та про відшкодування на розрахунковий
рахунок позивача з державного бюджету України суму ПДВ по
декларації за листопад 2003 р. в розмірі 4902847 грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області від
30.09.2004 р., залишеним без змін постановою Харківського
апеляційного господарського суду від 06.12.2004 р., позов
задоволено.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою
ДПI у Червонозаводському районі м.Харкова, у якій ставиться
питання про скасування судових рішень та прийняття нового про
відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та
процесуального права.
Позивач заперечень на касаційну скаргу не надав.
Позивач та відповідач-2 представників у судове засідання
касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду
справи повідомлені належним чином.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в
судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Відповідачем-1 проведено планова документальна перевірка
позивача з питання правильності обчислення та своєчасності
внесення до бюджету сум податку на додану вартість за період з
01.11.2003 р. по 01.12.2003 р. про що складено довідку
№92/235/31234981 від 05.03.2004 р. та доповнення до акту перевірки
№378/232/31234981 від 10.08.2004 р.
На підставі доповнення до акту перевірки від 10.08.2004 р.
відповідачем-1 прийнято податкове повідомлення-рішення №
0000592350/0 від 10.08.2004 р. про донарахування позивачу
зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 6317,00 грн. та
застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3159,00 грн., а
всього на суму 9476,00 грн., та податкове повідомлення-рішення №
0000582350/0 від 10.08.2004 р. про зменшення суми бюджетного
відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2003 р. на
суму 4902847,00 грн.
Як встановлено у справі, 30.10.2003 р. між позивачем та ТОВ
"Комтек" укладено договір №Кт-Т/К-11-07 купівлі-продажу на умовах
товарного кредиту. На виконання умов договору ТОВ "Комтек"
передало позивачу товар згідно специфікації на загальну суму
40896352,80 грн., у т.ч. ПДВ - 6816058,8 грн., що підтверджується
видатковою накладною КТ-0000273 від 03.11.2003 р., податковою
накладною №368 від 03.11.2003 р.
Згідно п.2.3 договору позивач зобов'язаний був сплатити
продавцю вартість товару протягом одного банківського дня з
моменту отримання товару шляхом перерахування на розрахунковий
рахунок продавця вартості поставлених товарів з врахуванням ПДВ. У
разі нездійснення оплати в строк, встановлений п.2.3 договору,
товар підлягає оплаті на умовах товарного кредиту: відсоток за
користування послугами товарного кредиту нараховується з
05.11.2003 р. та складає 3% за кожен день від суми, що належить
перерахуванню.
Відповідно до п.2.4 договору кінцевий розрахунок за товар та
користування послугою товарного кредиту - 28.11.2003 р.
Позивач, отримавши товар 03.11.2003 р. протягом одного
банківського дня не розрахувався, а скористався послугою товарного
кредиту.
Згідно протоколу-угоди №1 від 28.11.2003 р. до договору від
30.10.2003 р. кількість днів прострочення, за які нараховуються
відсотки, складає 24 дні, а загальна сума відсотків, що підлягає
сплаті станом на 28.11.2003 р., згідно акту прийому-передачі
наданих послуг №1 від 28.11.2003 р., складає 29445374,02 грн., у
т.ч. ПДВ - 4907562,34 грн.
28.11.2003 р. ТОВ "Комтек" видано позивачу за користування
послугою по товарному кредиту податкову накладну №369, згідно якої
ПДВ складає 4907562,34 грн.
Вказана податкова накладна відображена позивачем в
податковому обліку, а сума ПДВ включена до складу податкового
кредиту в листопаді 2003 р. на підставі пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та заявлена
в розмірі 4902847,00 грн. до відшкодування в декларації за
листопад 2003 р.
Додатковою угодою №1 до протоколу-угоди №1 від 28.11.2003 р.
позивач в погашення частки своєї заборгованості перед ТОВ "Комтек"
за отриманий товар та послуги товарного кредиту, передав ТОВ
"Комтек" простий вексель №643049771359 (векселедавець - ТОВ
"Альфа-Трейд") номінальною вартістю 65444981,28 грн., дата
видачі - 03.11.2003 р., строк платежу - за пред'явленням, що
підтверджується актом приймання-передачі від 28.11.2003 р. Решту
суми заборгованості перед ТОВ "Комтек" в розмірі 4896745,54 грн.
позивачем перераховано на рахунок продавця в установі банку.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з
того, що товарний кредит є фактичним відстроченням розрахунку за
поставлений товар за договором купівлі-продажу, в результаті чого
покупець отримує певну перевагу - відстрочення терміну розрахунку,
при цьому сторонами в договорі визначається вартість надання такої
переваги у вигляді процентів за користування.
Оскільки Закон України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не відносить надання послуги з товарного кредиту до
операцій, звільнених від оподаткування податком на додану
вартість, продавцем такої послуги - ТОВ "Комтек" на вартість
послуги правомірно нараховано податок на додану вартість.
За таких обставин, судами зроблено висновок, що позивачем
правомірно з дотриманням приписів норм Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
сформовано податковий кредит та
заявлено бюджетне відшкодування.
З такими висновками судів попередніх інстанцій судова колегія
не може погодитись, оскільки будь-яких аргументів на підтвердження
обгрунтованості формування позивачем валових витрат з урахуванням
такої високої ціни послуг з товарного кредитування не наведено.
Віднесення платником податків до валових витрат тих витрат,
які не мають під собою економічного змісту, та віднесення яких не
встановлено законом, є безпідставним.
Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
- валові витрати виробництва
та обігу - це суму будь-яких витрат платника податку у грошовій,
матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як
компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються
(виготовляються) таким платником податку для їх подальшого
використання у власній господарській діяльності.
Тобто, за змістом закону до валових витрат можна відносити
лише ті, які закон визнає компенсацією вартості товарів (робіт,
послуг).
Згідно п.1.19 ст.1 Закону України "про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
бартер (товарний обмін) - господарська
операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи,
послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які
види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті
яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для
компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).
Пп.7.1.1 п.7.1 ст.7 цього Закону закріплено правило, згідно
якого доходи та витрати від здійснення товарообмінних (бартерних)
операцій визначаються виходячи з договірної ціни такої операції,
але не нижчої за звичайні ціни.
Тобто витрати від здійснення товарообмінних (бартерних)
операцій визначаються виходячи із договірної ціни такої операції.
Проте, ціна не може бути вищою за звичайну ціну.
Враховуючи, що умовами надання товарного кредиту була сплата
3% в день (1095% за рік), то такий розмір відсотків не можна
визнати звичайною ціною послуги з товарного кредитування.
Згідно пп. 1.20.1 ст.1 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, якщо не встановлено інше,
звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена
сторонами договору. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така
звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
За змістом пп.1.20.8 ст.1 цього Закону обов'язок доведення
того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у
випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган
у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки
платника податку податковий орган має право надати запит, а
платник податку зобов'язаний обгрунтувати рівень договірних цін
або послатися на норми абзацу першого пп.1.20.1 цього пункту.
Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг)
регламентовано пп.1.20.2 цього Закону.
Донарахування податкових зобов'язань платника податку
податковим органом внаслідок визначення звичайних цін, згідно
пп.1.20.10 п.1.20 с тс.1 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, здійснюється за процедурою,
встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за
непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними
монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів
регулювання цін, встановлених таким законом.
Таким чином, висновок судів про обгрунтованість віднесення
платником податку до валових витрат вартості нарахованих послуг по
продажу товарів на умовах товарного кредиту, зокрема і в частині,
яка перевищувала звичайну ціну послуги комерційного кредитування,
зроблено без урахування вимог Закону.
Крім того, згідно ч.3 п.4.8 ст.4 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
для цілей оподаткування згідно з
цим Законом векселі (крім податкових векселів), видані або
отримані, але не оплачені платником податку, або видані, але не
отримані платником податку, не змінюють сум податкових зобов'язань
або податкового кредиту такого платника податку, незалежно від
операцій, по яких такі векселі використовуються.
Відповідно до пп.7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
коли за результатами
звітного періоду різниця між загальною сумою податкових
зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів
протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного
періоду має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню
платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця,
наступного після подачі декларації.
Бюджетне відшкодування, згідно п.1.8 ст.1 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, - це сума, що підлягає
поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною
сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Таким чином, факт надмірної сплати податку підлягає
встановленню в судовому процесі, як юридичний факт, з яким Закон
пов'язує виникнення права платника податку на отримання бюджетного
відшкодування.
Оскільки поза межами дослідження і встановлення в судовому
процесі залишились обставини формування позивачем валових витрат у
зв'язку з не визначенням звичайної ціни спірної послуги, а також
правомірності включення до податкового кредиту сум ПДВ за
розрахунками векселем, та в результаті правильності визначення
суми бюджетного відшкодування, що унеможливлює висновок про
дотримання при вирішенні справи норм матеріального права.
Передбачені процесуальним законодавством межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми
судовими інстанціями, у зв'язку з чим рішення та постанова у
справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд
до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене,
всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини
справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для
її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від
встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що
підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти
обгрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ДПI у Червонозаводському районі м.Харкова
задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
06.12.2004 р. та рішення Господарського суду Харківської області
від 30.09.2004 р. скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути
оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами
протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді К.В.Конюшко
О.М.Нечитайло
Н.Г.Пилипчук
О.I.Степашко
Повний текст ухвали складено 06.07.2007 р.