ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
:
Головуючого: судді Фадєєвої Н.М.
суддів: Гордійчук М.П., Бим М.Є., Леонтович К.Г., Чалого С.Я.
розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною
скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства "Ласточка"
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19
жовтня 2005 року у справі за позовом Закарпатського обласного
відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного
сільськогосподарського підприємства "Ласточка" про стягнення
штрафних санкцій, -
В С Т А Н О В И Л А :
У травні 2005 року Закарпатське обласне відділення Фонду
соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до
приватного сільськогосподарського підприємства "Ласточка"
(надалі - ПСП) про стягнення 8431 грн. штрафних санкцій за
недотримання нормативу робочих місць для забезпечення
працевлаштування інвалідів.
Позов мотивований тим, що відповідач в порушення вимог
чинного законодавства України не працевлаштував встановлену
кількість інвалідів.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 20
липня 2005 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Закарпатського апеляційного господарського суду
від 19 жовтня 2005 року скасовано рішення суду першої інстанції,
позов задоволено.
Не погоджуючись з судовим рішенням суду апеляційної інстанції
по справі ПСП "Ласточка" звернулося з касаційною скаргою.
У поданій касаційній скарзі відповідач просить скасувати
рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду
першої інстанції. При цьому посилається на порушення апеляційним
судом норм матеріального і процесуального права.
Згідно ст. 220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної
інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази,
встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були
встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу.
Розглянувши касаційну скаргу та обговоривши її доводи за
матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність
підстав для її задоволення.
Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції залишає касаційну
скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що
суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм
матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень
чи вчиненні процесуальних дій.
Судом апеляційної інстанції в ході повторного з'ясування
обставин по справі та перевірки їх доказами встановлено, що ПСП
"Ласточка" не виконало належним чином покладені на нього Законом
України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"
( 875-12 ) (875-12)
заходи по інформуванню встановлених законодавством
органів про наявність вакантних місць для працевлаштування
інвалідів у 2003 році, через що останні не направляли на
підприємство відповідача інвалідів для працевлаштування, фактів
відмови у прийомі на роботу інвалідів на підприємстві відповідача
не встановлено. Зазначене підтверджується наявними в матеріалах
справи доказами.
Частина 1 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
передбачає, що
працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства
праці України, Міністерства соціального захисту населення України,
місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів (далі -
органи працевлаштування інвалідів).
Згідно із п. 1 "Положення про робоче місце інвалідів і про
порядок працевлаштування інвалідів в Україні", створеним робочим
місцем є те, яке введено в дію шляхом працевлаштування інваліда.
Закон зобов'язує відповідача створити робочі місця для праці
інвалідів, зазначити їх у колективному договорі та інформувати
центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та
відділення Фонду соціального захисту інвалідів, а органи
працевлаштування повинні підібрати робоче місце і працевлаштувати
інваліда.
Відповідно до вимог чинного законодавства України, рішення є
законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального
законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив
справу у відповідності з нормами матеріального права, що
підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Враховуючи вищевикладене суд касаційної інстанції
погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про
задоволення позову, оскільки відповідач не виконав свій обов'язок
стосовно інформування встановлених законодавством органів про
вакантні робочі місця для інвалідів.
Судами вірно зазначено, що обов'язок підприємства зі
створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його
обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування, але
Законом на них покладено обов'язок інформувати належним чином
відповідні органи про наявні вакантні місця для працевлаштування
інвалідів.
Судом апеляційної інстанції також вірно застосовані норми
матеріального і процесуального права до спірних правовідносин,
дана правильна правова оцінка встановленим у справі обставинам.
За вказаних обставин доводи касаційної скарги є
безпідставними і не спростовують висновків суду.
Керуючись ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського
підприємства "Ласточка" відхилити, а постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 19 жовтня 2005 року по даній
справі залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту постановлення і оскарженню
не підлягає, крім із підстав, у строки та порядку, визначених
ст.ст. 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
.
Судді: