ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2007 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Бившевої Л.I., Брайка А.I., Маринчак Н.Є., Шипуліної
Т.М.
при секретарі Iльченко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційні скарги Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м. Києва
на ухвали Київського апеляційного господарського суду від
12.05.2006р. та від 12.12.2006р.
у справі № 32/579 господарського суду міста Києва
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю
"Контур-Мет"
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі
міста Києва
третя особа : Головне управління Державного казначейства
України у м. Києві
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та
зобов'язання надати висновок
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду м. Києва від 20.01.2006 р.
позов задоволено: визнано нечинними податкові повідомлення-рішення
ДПI у Шевченківському районі м. Києва від 21.10.2005 р. №
1071/23-8/0 про зменшення в картці особового рахунку ТОВ
"Контур-Мет" сум бюджетного відшкодування, задекларованих за
вересень, жовтень, листопад, грудень 2004 року, січень, лютий 2005
року, на загальну суму 3757474,00 грн. та про накладення на
підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
штрафних санкцій в
розмірі 132976,00 грн.; від 21.10.2005 р. № 1072/23-8/0 про
визначення ТОВ "Контур-Мет" податкового зобов'язання за платежем з
податку на додану вартість у сумі 250980,00 грн., в тому числі
167320,00 грн. - основний платіж та 83660,00 грн. штрафні санкції,
накладені на підставі тієї ж правової норми; зобов'язано ДПI у
Шевченківському районі м. Києва протягом п'яти робочих днів,
наступних за днем отримання постанови суду, яка набрала законної
сили, надати Управлінню Державного казначейства у м Києві висновок
із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету,
згідно податкових декларацій з податку на додану вартість, поданих
ТОВ "Контур-Мет" за вересень 2004 року - у сумі 734313,00 грн., за
жовтень 2004 року - у сумі 664346,00 грн., за листопад 2004 року -
у сумі 848501,00 грн., за грудень 2004 року - 1050798,00 грн., за
січень 2005 року - у сумі 835511,00 грн., за лютий 2005 року - у
сумі 672503,00 грн., а всього на суму 4805972,00 грн.
Додатковою постановою господарського суду м. Києва від
14.02.2006 р. з Державного бюджету України на користь ТОВ
"Контур-Мет" стягнуто 203,00 грн. судових витрат.
Висновок суду першої інстанції про наявність підстав для
задоволення позову вмотивований посиланням на встановлений в
судовому процесі факт підтвердження даними податкових декларацій,
поданих позивачем до податкової інспекції за вересень, жовтень,
листопад, грудень 2004 року, січень, лютий 2005 року, від'ємного
значення різниці між сумами податкових зобов'язань позивача та
сумами податкового кредиту за кожний із зазначених податкових
періодів всього на суму 4805972,00 грн. /з врахуванням частково
відшкодованого податку на додану вартість з бюджету / внаслідок
здійснення позивачем експорту алюмінію нерезиденту фірмі "SB
Metals Ltd"., а також на підпункти 7.7.1, 7.7.2, 7.7.5 пункту 7.7
ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, як на правову підставу задоволення позову.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від
12.05.2006 р., який погодився з висновком суду першої інстанції
щодо задоволення позову, вказані постанова та додаткова постанова
господарського суду м. Києва залишені без змін.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.08.2006 р.,
залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського
суду від 12.12.2006 р., заяву ДПI у Шевченківському районі м.
Києва про відстрочення виконання постанови від 20.01.2006 р.
залишено без задоволення з огляду на відсутність передбачених
статтею 263 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
підстав для відстрочення
виконання судового рішення, яке набрало законної сили, а також на
постанову від 02.08.2006 р. про закінчення виконавчого провадження
з примусового виконання виконавчого листа № 32/579 від 17.07.2006
р., виданого господарським судом м. Києва.
В касаційних скаргах ДПI у Шевченківському районі м. Києва
просить скасувати постанову господарського суду м. Києва від
20.01.2006 р., додаткову постанову від 14.02.2006 р., ухвалу
господарського суду м. Києва від 30.08.2006 р., ухвали Київського
апеляційного господарського суду від 12.05.2006 р. та від
12.12.2006 р. та постановити нове рішення про відмову в
задоволенні позову, посилаючись на порушення судами першої та
апеляційної інстанцій пунктів 6.1, 6.2 ст. 6 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, пункту 1 частини 1
ст.156, частини 1 ст.263 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Заперечуючи проти касаційних скарг, ТОВ "Контур-Мет" просить
залишити скарги без задоволення, як необгрунтовані.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційні
скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до пункту 4 ст.7 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
одним із
принципів адміністративного судочинства є змагальність сторін,
диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі, як
принципу адміністративного судочинства, розкрита частинами 4 та 5
ст.11 цього Кодексу, згідно яких суд вживає передбачені законом
заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому
числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі,
подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких,
на думку суду, не вистачає.
Дотримання цього принципу судом в судовому процесі забезпечує
прийняття законного і обгрунтованого судового рішення за
результатами розгляду адміністративної справи, вимоги щодо якого
встановлені ст.159 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Заперечуючи проти позову та доводячи правомірність прийняття
контролюючим органом оспорюваних позивачем податкових
повідомлень-рішень та відсутність у позивача права на отримання
бюджетного відшкодування за податковими деклараціями за вересень
2004 року - лютий 2005 року в загальній сумі 4805972,00 грн., ДПI
у Шевченківському районі м. Києва посилалася на порушення
позивачем підпункту 6.2.1 пункту 6.2 ст.6 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
при декларуванні
податкових зобов'язань за операціями з продажу товару / вторинний
алюмінієвий сплав в зливках / на експорт фірмі "SB Metals Ltd" /
резидент Великобританії / у зв'язку з тим, що зазначений покупець
на території Великобританії не зареєстрований.
Відповідно до абзацу дванадцятого підпункту 6.2.1 пункту 6.2
ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
товари вважаються вивезеними /експортованими /
платником податку за межі митної території України в разі, якщо їх
вивезення / експортування / засвідчене належно оформленою
вантажною митною декларацією.
Ця вимога Закону стосується не лише відповідності вантажною
митної декларації, за якою здійснюється експорт товару,
встановленій формі, але й відповідності зазначених в ній даних
дійсним обставинам.
Відхиляючи доводи ДПI у Шевченківському районі м. Києва щодо
відсутності фірми-нерезидента, на користь якої був оформлений
експорт товару, суд першої інстанції, з висновком якого погодився
і суд апеляційної інстанції, послався на копії свідоцтва про
реєстрацію приватної компанії з обмеженою відповідальністю "SB
Metals Lіmіted", декларації про сплату податку на додану вартість
фірмою-нерезидентом, повідомлення цієї фірми та реєстратора
компаній Англії та Уельса.
Разом з тим, у справі наявні ксерокопії вказаних документів
та їх переклад, вірність якого засвідчена ТОВ "Центр перекладів
"Ексленг". Апостиль міститься лише на свідоцтві про реєстрацію
приватної компанії з обмеженою відповідальністю "SB Metals /
Europe / Lіmіted" № 5188814 від 26.07.2004 р. Згідно апостилю він
підтверджує тільки те, що підпис, печатка чи штамп на документі є
справжніми, та не означає, що зміст документу є вірним.
Листами ДПА у м. Києві від 03.08.2005 р. № 3038/7/23-705 та
від 01.09.2005 р. № 3416/7/23-406, копії яких залучені до
матеріалів справи, доведено до відома податкових інспекцій з
посиланням на лист ГУПМ ДПА України від 12.02.2004 р. № 173/26-36
інформацію щодо відсутності реєстрації на території Великобританії
нерезидента "SB/VC Metals Ltd" / т.2, а.с.4,5,7,9 /.
З огляду на вимоги частин 4, 5 ст.11 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суду слід було перевірити зазначену інформацію, витребувавши від
ДПА у м. Києві та ДПА України дані щодо фактичних підстав такої
інформації та дати отриманим доказам належну оцінку. За
відсутності належної перевірки в судовому процесі вказаної
інформації обставини справи щодо експортування позивачем товару /
вторинного алюмінієвого сплаву в злитках / у вересні 2004 року -
лютому 2005 року не можуть вважатися встановленими повно та
об'єктивно.
Правовідношення, з приводу реалізації прав та обов'язків в
якому виник спір, що є предметом судового розгляду по даній
справі, регулюється нормами Законом України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
в редакції, що діяла до набрання чинності
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 2642-15 ) (2642-15)
від 03.06.2005 р. № 2642-IУ.
Згідно підпункту 7.7.1 пункту 7.1 ст.7 вказаного Закону суми
податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з
бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових
зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів /
робіт, послуг / протягом звітного періоду, та сумою податкового
кредиту звітного періоду. У разі коли за результатами звітного
періоду сума, визначена згідно із зазначеним підпунктом, має
від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику
податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного
після подачі декларації /підпункт 7.7.3 пункту 7.7 ст.7 цього
Закону /.
Відповідно до пункту 1.7 ст.1 вказаного Закону податковий
кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове
зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків,
сплачених / нарахованих / платником податків у звітному періоді у
зв'язку з придбанням товарів / робіт, послуг /, вартість яких
відноситься до складу валових витрат виробництва / обігу / та
основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають
амортизації / підпункт 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону /.
За визначенням пункту 1.8 ст.1 вказаного Закону бюджетне
відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з
бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках,
визначених цим Законом.
Таким чином, на відміну від податкового кредиту законодавче
визначення бюджетного відшкодування пов'язане із сплаченими
платником сумами податку. Таке відповідає загальному поняттю
відшкодування як компенсації понесених витрат, заподіяних майнових
збитків. Саме фактично сплачені суми податку платником податку -
експортером у складі ціни придбання товарів / робіт, послуг /
постачальникам таких товарів / робіт, послуг / згідно пункту 8.2
ст.8 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
враховувались для визначення суми експортного відшкодування, яке
за своєю сутністю є різновидом бюджетного відшкодування.
При незмінності вищенаведеного визначення бюджетного
відшкодування в пункті 1.8 статті 1 Закону фактично сплачена сума
податку отримувачем товарів / послуг / постачальникам останніх
також визначена законодавцем як розрахункова величина бюджетного
відшкодування при регулюванні порядку відшкодування з Державного
бюджету сум податку на додану вартість на теперішній час /
підпункт 7.7.2 пункту 7.7 ст.7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
в редакції Закону України від
03.06.2005 р. № 2642-IУ ( 2642-15 ) (2642-15)
/.
Аналіз норм Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
свідчить, що термін "сплата податку" вживається в
розумінні сплати податку покупцем у зв'язку з придбанням товарів /
робіт, послуг / / пункт 1.3 ст.1, підпункти 7.4.1 - 7.4.4 пункту
7.4 ст.7 Закону в редакції, діючій до набрання чинності Законом
України від 03.06.2005 р. ( 2642-15 ) (2642-15)
№ 2642 - IУ /. Так., пункт
1.3 ст.1 Закону, даючи визначення платника податку, як особи, яка
зобов'язана утримати та внести до бюджету податок, визначає при
цьому, що податок сплачується покупцем або особою, яка ввозить /
пересилає / товари на митну територію України.
З огляду на зазначене слід зробити висновок про те, що вимога
пункту 1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови
бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно цього
Закону поніс фактичні витрати по сплаті податку.
У зв'язку з цим факт надмірної фактичної сплати податку за
результатами звітного податкового періоду платником податку, який
звернувся до суду з позовом з вимогою про стягнення бюджетної
заборгованості, підлягає встановленню в судовому процесі, як
юридичний факт, з яким Закон України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
пов'язує виникнення права платника податку
на отримання бюджетного відшкодування у визначених цим Законом
випадках.
Задовольняючи позов та стягуючи на користь позивача з
Державного бюджету України бюджетну заборгованість з податку на
додану вартість у загальній сумі 4805972,00 грн., суд першої
інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної
інстанції, однак, не звернув увагу на те, що вказана сума
складається як із сум експортного відшкодування, так із сум
бюджетного відшкодування та не встановив, чи є це сумою надмірно
сплаченого позивачем податку у вересні 2004 року - лютому 2005
року порівняно з його податковими зобов'язаннями за ці звітні
податкові періоди, а послався лише на дані податкових декларацій
та розрахунки експортного відшкодування.
Неповне встановлення судами попередніх інстанцій обставин
справи є порушенням ст.ст. 11, 159 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Зазначене порушення норм процесуального права могло призвести до
неправильного вирішення справи та в силу ст.220 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
не може бути усунене судом касаційної інстанції, а
відтак відповідно до частини 2 ст.227 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
є
підставою для скасування постановлених у справі судових рішень з
направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги
викладене в цій ухвалі, вжити всі передбачені чинним процесуальним
законодавством заходи для забезпечення встановлення всіх обставин
у справі та в залежності від встановленого і у відповідності з
нормами матеріального права вирішити спір.
Суду слід також звернути увагу, що підпунктом 7.7.5 пункту
7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
регламентований порядок дій органу державної
податкової служби при отриманні податкової декларації платника
податку на додану вартість, в якій задекларовано бюджетне
відшкодування. В разі невиконання податковим органом приписів цієї
правової норми порушеним є не право платника податку на надання
податковим органом висновку органу Державного казначейства України
із зазначенням суми бюджетного відшкодування, що стосується
порядку відшкодування та взаємодії державних органів, на яких
законом покладені повноваження щодо такого відшкодування, а право
на отримання з Державного бюджету України бюджетного
відшкодування, яке підлягає захисту в судовому порядку за позовом
про стягнення за рахунок бюджетних коштів надмірно сплачених сум
податку на додану вартість / бюджетного відшкодування сум податку
на додану вартість /.
На виконання завдання адміністративного судочинства,
визначеного частиною 1 ст.2 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суду слід
запропонувати позивачу уточнити позовні вимоги з метою ефективного
захисту права.
За змістом частини 1 ст.263 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
підставами для відстрочення або розстрочення виконання, зміни чи
встановлення способу і порядку виконання судового рішення є
наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення /
відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в
натурі, стихійне лихо тощо /.
Оскільки підстави, з огляду на які ДПI у Шевченківському
районі м. Києва просила відстрочити виконання постанови від
20.01.2006 р., не є такими, що об'єктивно ускладнюють виконання
судового рішення, ухвала господарського суду м. Києва від
14.08.2006 р. та ухвала Київського апеляційного господарського
суду від 12.12.2006 р., прийняті за результатами розгляду заяви
про відстрочення виконання зазначеної постанови, відповідають
вимогам процесуального законодавства.
Разом з тим, враховуючи наявність підстав для скасування
постанови господарського суду м. Києва від 20.01.2006 р.,
додаткової постанови цього суду від 14.02.2006 р. та ухвали
Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2006 р.
зазначені ухвали втратили законну силу.
Керуючись ст.ст. 220, 223, 227, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
УХВАЛИВ:
Касаційні скарги ДПI у Шевченківському районі м. Києва
задовольнити частково, скасувати постанову господарського суду м.
Києва від 20.01.2006 р., додаткову постанову господарського суду
м. Києва від 14.02.2006 р., ухвалу Київського апеляційного
господарського суду від 12.05.2006 р., справу направити на новий
розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий підпис Усенко Є.А.
Судді підпис Бившева Л.I.
підпис Брайко А.I.
підпис Маринчак Н.Є.
підпис Шипуліна Т.М.