ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.10.2007 р. м. Київ
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Конюшка К.В.
Ланченко Л.В.
Бившевої Л.I.
Степашка О.I.
при секретарі: Iльченко О.М.
за участю представника
позивача: Левицької Л.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
енергопостачальна компанія "Чернігівобленерго"
на рішення Господарського суду Чернігівської області від
08.02.2005 р.
та постанову Київського апеляційного господарського суду від
12.04.2005 р.
у справі №16/345/6 (3/305а/37а)
за позовом Відкритого акціонерного товариства
енергопостачальна компанія "Чернігівобленерго"
до Новгород-Сіверської міжрайонної державної податкової
інспекції
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від
08.02.2005 р., залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 12.04.2005 р., у позові
відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що позивач фактично
використовує земельні ділянки, що знаходяться під опорами ЛЕМ
напругою 0,4-10 Кв. В результаті інвентаризації встановлені
фактичні розміри таких ділянок, однак, незважаючи на ці обставини,
позивач не звертався до місцевої ради з документами, передбаченими
ст. 19 Земельного Кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
(чинного з 1991
року), для оформлення правовстановлюючих документів на ці земельні
ділянки. Враховуючи положення ст.ст. 2, 5, 12, 15 Закону України
"Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
відсутність таких документів не є
підставою для звільнення від сплати земельного податку.
ВАТ "Чернігівобленерго" подало касаційну скаргу, якою, з
урахуванням уточнень до неї, просить скасувати вказані судові
рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Посилається на порушення судами норм матеріального і
процесуального права, а саме: ст. 19 Земельного кодексу України в
редакції 1990 ( 561-12 ) (561-12)
р., п. 5 Постанови Верховної Рали УРСР
від 18.12.1990 р. № 562-ХII "Про порядок введення в дію Земельного
кодексу Української РСР" ( 562-12 ) (562-12)
, ст. 2, 5, 13 Закону України
"Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
, п.п. 1.2, 1.4 ДБН В. 2.5.-16-99.
Зазначає, що компанія не повинна сплачувати земельний податок,
оскільки не має права на постійне землекористування і не володіє
земельними ділянками на праві власності, відповідно, не має на це
відповідних документів. Земельні ділянки під опорами 0,4-10 кВ
площею 11,099 га не внесені до державного земельного кадастру,
відповідно, законних підстав для сплати та нарахування земельного
податку за цю площу Новгород-Сіверський ЛЕМ не має.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи
касаційної скарги та просив її задовольнити.
Відповідач у своїх письмових запереченнях на касаційну скаргу
просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а вказані
судові рішення - без змін.
Відповідач та третя особа, належним чином повідомлені про
дату, час та місце касаційного розгляду справи, своїх
представників не направили.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника
позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи,
судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що за
наслідками проведеної перевірки дотримання вимог податкового
законодавства структурним підрозділом позивача -
Новгород-Сіверським районом електричних мереж за період з
01.04.2001 р. по 31.12.2002 р. складено акт №131 від 14.04.2003
р., яким зафіксовано порушення вказаним суб'єктом вимог:
- ст.ст.7, 8, 14 Закону України "Про плату за землю"
( 2535-12 ) (2535-12)
(в редакції Закону України від 19.09.1996 р. №
378/96-ВР ( 378/96-ВР ) (378/96-ВР)
із змінами та доповненнями), що зумовило
заниження земельного податку за 2001 рік у розмірі 12873,81 грн.;
- ст.ст. 1, 2, 5, 7, 8, 13, 14 Закону України "Про плату за
землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
(в редакції Закону України від 19.09.1996 р. №
378/96-ВР ( 378/96-ВР ) (378/96-ВР)
із змінами та доповненнями) та п. 1 ст.
65, ст. 76, п.п. "в" п. 1 ст. 96, ст. 125 Земельного кодексу
України ( 2768-14 ) (2768-14)
, що зумовило заниження земельного податку за
2002 рік на 18580,30 грн.
Всього за результатами перевірки донараховано земельного
податку за 2001-2002 роки у сумі 31454,13 грн., в тому числі по
Ковпинській сільській раді 2100,32 грн. із врахуванням штрафних
(фінансових) санкцій.
Податкова інспекція дійшла висновку, що у 2001 році платником
податку неправильно були застосовані ставки податку (всі земельні
ділянки розташовані під опорами ЛЕМ та під ЗТП, КТП платником були
визначені як такі, що розташовані за межами населених пунктів, а
фактично всі земельні ділянки під опорами розташовані в межах
населених пунктів, в тому числі під опорами ЛЕМ згідно актів
інвентаризації земель); у 2002р. земельні ділянки загальною площею
11,099 га зайняті під опорами ЛЕМ напругою 0,4-10 Кв платником у
розрахунок земельного податку не були включені.
На підставі акту перевірки Новгород-Сіверською міжрайонною
державною податковою інспекцією прийнято податкове
повідомлення-рішення № 0001412331/0 про визначення
Новгород-Сіверському району електричних мереж земельного податку в
розмірі 2100,32 грн., у тому числі 1400,21 грн. основного платежу
та 700,11 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Згідно ст.2 Закону України "Про плату за землю" від
03.07.1992 № 2535-ХII ( 2535-12 ) (2535-12)
(в редакції чинній на момент
існування спірних правовідносин) використання землі в Україні є
платним, плата за землю справляється у вигляді земельного податку
або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки
земель.
Відповідно до ст.5 цього Закону об'єктом плати за землю є
земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у
власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.
Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки,
земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.
У статті 15 Закону України "Про плату за землю" від
03.07.1992р. № 2535-ХII ( 2535-12 ) (2535-12)
(в редакції чинній на момент
виникнення спірних правовідносин) зазначено, що власники землі та
землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення
права власності або права користування земельною ділянкою, у разі
припинення права власності або права користування земельною
ділянкою податок сплачується за фактичний період перебування землі
у власності або користуванні у поточному році.
Відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
(чинній з 1991 р.) право власності на землю або право користування
наданою земельною ділянкою виникає після встановлення
землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на
місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
Згідно з вимогами ст.ст. 23, 24 цього ж Кодексу право
власності або право постійного користування землею посвідчується
державними актами, які видаються і реєструються сільськими,
селищними, міськими, районними Рада ми; право тимчасового
користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється
договором.
Відповідно до ст. 19 цього ж Кодексу для отримання земельної
ділянки у користування підприємство повинно звернутися до
відповідної Ради з клопотанням, додавши документи, передбачені
цією нормою закону.
Частиною 3 ст.30 цього ж Кодексу встановлено, що при передачі
підприємствами установами і організаціями будівель і споруд іншим
підприємствам, установам і організаціям разом з цими об'єктами до
них переходить право користування земельною ділянкою, на якій
знаходяться зазначені будівлі та споруди.
Судами попередніх інстанцій було достовірно встановлено, що
позивач фактично використовував опори ЛЕМ, які були передані йому
на баланс згідно з актом прийому - передачі від 31.12.1970р., та
постачав електроенергію до населених пунктів.
При цьому, суд касаційної інстанцій погоджується з позицією
судів попередніх інстанцій про існування у позивача обов'язку
сплачувати земельний податок з дня фактичного перебування землі у
користуванні у спірний період, оскільки закон не передбачає
звільнення від сплати земельного податку землекористувачів у разі
відсутності документів, які б підтверджували право користування.
Така позиція не суперечить приписам ст. 15 Закону України "Про
плату за землю" від 03.07.1992р. № 2535-ХII ( 2535-12 ) (2535-12)
(в
редакції чинній на момент існування спірних правовідносин), згідно
із якими у разі припинення права власності або права користування
земельною ділянкою податок сплачується за фактичний період
перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Відсутність даних у державному земельному кадастрі щодо земельної
ділянки, що знаходяться під опорами ЛЕМ 0,4-10 кВ, у даному
випадку також не може бути підставою для звільнення від сплати
земельного податку, оскільки така відсутність була зумовлена не
зверненням позивача до місцевої ради з клопотанням про оформлення
правовстановлюючих документів.
Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної
скарги та скасування законних і обгрунтованих рішень судів
попередніх інстанцій, не вбачається.
Керуючись ст. ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд касаційної
інстанції, -
УХВАЛИВ :
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
енергопостачальна компанія "Чернігівобленерго" залишити без
задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області
від 08.02.2005 р. та постанову Київського апеляційного
господарського суду від 12.04.2005 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може
бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з
дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження
за винятковими обставинами.
головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
судді К.В. Конюшко
Л.В. Ланченко
Л.I. Бившева
О.I. Степашко