ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого: судді Сіроша М.В.,
суддів: Гордійчук М.П., Васильченко Н.В., Леонтович К.Г.,
Чалого С.Я.
при секретарі: Безпалому Д.В.,
за участю позивачаОСОБА_1,
представників сторін: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському
районі м. Києва на постанову Святошинського районного суду м.
Києва від 26 січня 2006 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва
від 29 травня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1до Державної
податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва, третя
особа: Відділення державного казначейства у Святошинському районі
м. Києва про стягнення суми податку, -
встановила:
У грудні 2005 року ОСОБА_1звернувся до суду з позовом до
Державної податкової інспекції (надалі - ДПI) у Святошинському
районі м. Києва, третя особа: Відділення державного казначейства
(надалі - ВДК) у Святошинському районі м. Києва про стягнення суми
податку з доходів фізичних осіб, що підлягає поверненню платнику
податку, внаслідок застосування ним права на податковий кредит в
результаті неправильності його нарахування відповідачем, та
штрафів за несвоєчасне її повернення.
Позов вмотивовано тим, що внаслідок оплати за навчання дочки,
яка власного доходу не має, позивач має право на податковий кредит
за наслідками звітного податкового року.
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 26
січня 2006 року адміністративний позов задоволено частково. З ДПI
у Святошинському районі м. Києва на користь позивача стягнуто суму
надміру сплаченого податку у розмірі 120,47 грн. та штраф у такій
же сумі, всього п - р 240 грн. 94 коп.
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 29 травня 2006 року
рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та
апеляційної інстанцій відповідач звернувся з касаційною скаргою.
У поданій касаційній скарзі ДПI у Святошинському районі м.
Києва просить скасувати зазначені рішення судів першої та
апеляційної інстанцій та постановити по справі нове рішення, яким
у задоволені позову відмовити, посилається на порушення судами
норм матеріального і процесуального права.
В судовому засіданні касаційної інстанції представник
касатора та третьої особи просили задовольнити скаргу, позивач та
його представник вважали постановлені по справі рішення законними
та обгрунтованими.
Відповідно до ст. 220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної
інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права,
правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази,
встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були
встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу.
Розглянувши касаційну скаргу та обговоривши її доводи за
матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про
відсутність підстав для її задоволення.
Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції залишає касаційну
скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає,
що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм
матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень
чи вчиненні процесуальних дій.
Судами першої та апеляційної інстанцій в ході з'ясування
обставин по справі та перевірки їх доказами встановлено наступне:
ОСОБА_1 працює на Державному підприємстві "Завод нестандартного
обладнання "Укрінмаш" та за період з 1 січня 2004 р. по 31 грудня
2004 року він отримав сукупний дохід у вигляді заробітної плати в
розмірі 31257 грн. 75 коп. Iз вказаного сукупного доходу позивача
підприємством було вирахувано 926 грн. 65 коп. збору до Пенсійного
фонду України, та внесків до фондів загальнообов'язкового
державного соціального страхування. Згідно довідки працедавця сума
утриманого податку з позивача становить 3942 грн. 90 коп.
Витрати по оплаті за навчання дочки позивача дозволені до
включення до складу податкового кредиту відповідно до Закону
України "Про податок з доходів фізичних осіб" ( 889-15 ) (889-15)
.
При визначенні суми надлишково сплаченого податку, яка
повинна бути повернута позивачу внаслідок застосування права на
податковий кредит, відповідач виходив не з загального річного
оподатковуваного доходу, а з суми загального річного доходу.
Згідно проведених судами першої та апеляційної інстанцій
розрахунків на користь позивача підлягає стягненню сума надміру
сплаченого податку внаслідок застосування права на податковий
кредит в розмірі 120,47 грн., яка йому не повернута у встановлений
законодавством строк.
Стаття 67 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
передбачає
обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах,
встановлених законом.
Згідно п.1.16 ст.1 Закону України "Про податок з доходів
фізичних осіб" ( 889-15 ) (889-15)
податковий кредит - сума (вартість)
витрат, понесених платником податку - резидентом у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або
юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату
податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких
дозволяється зменшення суми його загального річного
оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного
року, у випадках, визначених цим Законом.
Згідно п. 3.5. ст. 3 зазначеного Закону при нарахуванні
доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування
визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена
на суму збору до Пенсійного фонду України чи внесків до фонду
загальнообов'язкового державного соціального страхування, які
відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої
особи.
Згідно п. 5.1.1 ст. 5.1 Закону України "Про податок з доходів
фізичних осіб" ( 889-15 ) (889-15)
платник податку має право на податковий
кредит за наслідками звітного податкового року.
Відповідно до ст. 10 Декрету Кабінету Міністрів України "Про
прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
, зайво утримані суми
податку повертаються платникові, або зараховуються до сплати
майбутніх платежів за його заявою.
Згідно Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"
( 889-15 ) (889-15)
передбачено стягнення суми штрафу за неповне повернення
суми надміру сплаченого податку внаслідок застосування права на
податковий кредит.
Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції
погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій
щодо задоволення позову.
Судами першої та апеляційної інстанцій були вірно застосовані
норми матеріального і процесуального права, дана вірна правова
оцінка встановленим у справі обставинам.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу державної податкової інспекції у
Святошинському районі м. Києва залишити без задоволення, постанову
Святошинського районного суду м. Києва від 26 січня 2006 року та
ухвалу апеляційного суду м. Києва від 29 травня 2006 року - без
змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню
не підлягає, крім із підстав, у строки та порядку, визначених
ст.ст. 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
.
Судді: