К-13946/06 Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення в частині донарахування податкових зобов'язань зі сплати податку з доходів фізичних осіб - Текст документа

Позивач звернувся до суду з позовом, з врахуванням уточнених вимог, про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПI у м.Львові № 5994/17-0 від 06.04.2005 р. в частині донарахування Львівській філії податкових зобов'язань по сплаті податку з доходів фізичних осіб в сумі 20583,86 грн. та застосуванню штрафних (фінансових) санкцій в сумі 41167,72 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.11.2005 р., залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17.01.2006 р., позов задоволено частково. Податкове повідомлення-рішення ДПI у м.Львові № 5994/17-0 від 06.04.2005 року визнано частково нечинним в частині визначення позивачу податкових зобов'язань по податку з доходів з фізичних осіб в сумі 58155,78 грн., із яких основний платіж - 19385,26 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 38770,52 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про зміну судових рішень в частині визнання нечинним спірного податкового повідомлення-рішення, з підстав порушення судами норм матеріального права.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу просив у задоволенні касаційної скарги відмовити, судові рішення залишити без змін.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені, справу розглянуто відповідно до вимог ч.4 ст.221 КАС України (2747-15) .

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено комплексну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Львівською філією ВАТ "Укртелеком" за період з 01.01.2003 р. по 30.06.2004 р., за результатами якої складено акт №41/23-2/01186070 від 29.03.2005 р.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №5994/17-0 від 06.04.2005 р., яким Львівській філії донараховано основний платіж - податок з доходів фізичних осіб в сумі 25183,56 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 50367,12 грн.

Згідно з пп.8.1.1 п.8.1 ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах ст.7 цього Закону.

Відповідно до пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 названого вище Закону податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Згідно із п.1.3 ст.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) , доходом з джерелом його походження з України визначено будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь, від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, зокрема у вигляді доходів від здійснення підприємницької діяльності, а також незалежної професійної діяльності на території України.

Суди попередніх інстанцій, встановивши здійснення позивачем виплат приватному нотаріусу ОСОБА_1. у період з січня по червень 2004 р. в сумі 9554,00 грн., дійшли вірного висновку про існування обов'язку по утриманню податку з доходів фізичних осіб та перерахування до бюджету податку з цих сум, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Закону України "Про податок з доходів з фізичних осіб" (889-15) додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються і (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі - інші виплати і винагороди).

Виплата (надання) платнику податку додаткових благ третьою особою від імені та/або за дорученням працедавця (самозайнятої особи) за її рахунок прирівнюється до надання таких додаткових благ таким працедавцем (самозайнятою особою). А дохід - це сума будь-яких коштів, вартість матеріального" і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених пп.4.2.16 п.4.2 ст.4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Судами встановлено, що позивачем надані додаткові соціальні матеріальні блага, а саме оплата спортивних послуг у залі та плавальному басейні на підставі укладених договорів з ЛОО ФСТ "Динамо", які не носять персоніфікованого характеру, даними благами користувались всі працівники підприємства, витрати віднесені до валових витрат, а сплачені за рахунок прибутку підприємства, у зв'язку з чим судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для донарахування позивачу 5812,13 грн.

З цих же підстав, є вірними і висновки судів про неправомірність нарахування 11858,34 грн. податку з доходів як працівників Львівської філії, так і громадян, які не є штатними працівниками за надані соціальні, матеріальні блага за рахунок коштів підприємства - оплата за проживання в готельних комплексах та харчування в ресторанах, кафе, які мали місце при організації святкових вечорів з нагоди певних дат, а тому ці блага не носять персоніфікований характер, до того ж дані заходи позивач здійснював за рахунок прибутку підприємства, а також 1714,79 грн. за оплату добових та відшкодування витрат на проживання, проїзд, при виїзді для участі у спортивних змаганнях, зборах та ін.

Згідно п.12.1. Статуту позивача трудові і соціальні гарантії регулюються Колективним договором. Фінансування спортивно-масової і фізкультурно-оздоровчої роботи здійснювалось згідно кошторису з прибутку підприємства. Згідно наказів, позивач відряджав на змагання своїх працівників, а оплату добових та відрядження здійснював за рахунок прибутку, тому дані виплати не можна трактувати як дохід фізичних осіб працівників позивача.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції повно та всебічно оцінивши обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень немає.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Львові залишити без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 17.01.2006 р. та постанову Господарського суду Львівської області від 03.11.2005 р. - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.