ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
Головуючого Співака В.I.,
суддів Білуги С.В.,
Гаманка О.I.,
Заїки М.М.,
Загороднього А.Ф.,
при секретарі Міненко I.М., за участю позивача ОСОБА_1 та
його представника ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
представника позивача ОСОБА_2 на постанову апеляційного суду м.
Києва від 11.04.2007 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до
Міністерства внутрішніх справ України про перерахунок пенсії, -
встановила:
У травні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
Міністерства внутрішніх справ України про перерахунок пенсії.
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від
24.10.2006 р. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Зобов'язано
Міністерство внутрішніх справ України провести перерахунок пенсії
позивача з урахуванням премії в розмірі 100 %.
Постановою апеляційного суду м. Києва від 11.04.2007 р.
рішення суду першої інстанції скасовано та відмовлено ОСОБА_1 в
задоволенні позову.
У касаційній скарзі представник позивача ОСОБА_2 просить
скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишивши в силі
рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення
апеляційним судом норм матеріального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї,
рішення судів першої та апеляційної інстанції щодо правильності
застосування ними норм матеріального та процесуального права,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах
внутрішніх справ на посаді начальника 4-го управління Департаменту
оперативно-технічних заходів при Міністерстві внутрішніх справ
України. 07.01.2006 р. позивач був звільнений з органів
Міністерства внутрішніх справ України за вислугою років. Пенсія
ОСОБА_1 була призначена відповідно Закону України "Про пенсійне
забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового
складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" від
09.04.1992 р. №2262-ХII ( 2262-12 ) (2262-12)
. Згідно статті 43 цього Закону
пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою
штатною посадою перед звільненням, враховуючи серед іншого і
премії.
У січні 2005 року позивачу була призначена та виплачена
премія у розмірі 100 % відповідно до наказу Міністерства
внутрішніх справ України від 01.11.2003 р. №1236, зі змінами в
абзаці 3 пункту 46 Наказом Міністерства внутрішніх справ України
від 25.11.2004 р. №1472 "Про затвердження Iнструкції про порядок
застосування нормативно-правових актів з питань грошового
забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів
внутрішніх справ та умов оплати праці працівників, які не мають
спеціальних звань рядового і начальницького складу", згідно якого
преміювання осіб начальницького складу органів внутрішніх справ
проводиться відповідно до їх особистого внеску в загальні
результати роботи у відсотках до місячного грошового забезпечення
в межах фонду преміювання, створеного в розмірі чотиримісячного
фонду грошового забезпечення, без обмеження індивідуальних премій
максимальними розмірами.
Всупереч вищезазначеного наказу службовою телеграмою від
14.01.2005 р. тимчасово виконуючим обов'язки Міністра внутрішніх
справ України було обмежено розмір преміювання особового складу
33,3 % грошового забезпечення.
Внаслідок цього, вся сума отриманої ОСОБА_1 премії не була
включена до грошового атестата та при обчисленні пенсії не була
врахована сума фактично нарахованої та виплаченої позивачу в січні
2005 року премії у розмірі 100 %.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що службова
телеграма від 14.01.2005 р. суперечить наказу Міністерства
внутрішніх справ України від 25.11.2004 р. №1472, який має вищу
юридичну силу та забороняє обмежувати індивідуальні премії
максимальними розмірами.
З твердженнями апеляційного суду з приводу того, що позивач,
звертаючись з позовом до суду першої інстанції повинен був
оскаржити службову телеграму тимчасово виконуючого обов'язки
Міністра внутрішніх справ України від 14.01.2005 р., погодитись не
можна, так як ця телеграма не може скасувати наказ Міністерства
внутрішніх справ України.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що
касаційна скарга підлягає задоволенню. Постанову апеляційного суду
м. Києва від 11.04.2007 р. необхідно скасувати, так як вона
постановлена з порушенням норм матеріального права, а постанову
Голосіївського районного суду м. Києва від 24.10.2006 р. необхідно
залишити в силі, так як вона є законною і обгрунтованою та
постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального
права.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
ухвалила :
Касаційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову апеляційного суду м. Києва від 11.04.2007 р. у
справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України
про перерахунок пенсії - скасувати, а постанову Голосіївського
районного суду м. Києва від 24.10.2006 р. - залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий (підпис) В.I. Співак
Судді (підписи) С.В. Білуга
О.I. Гаманко
М.М. Заїка
А.Ф. Загородній