К-38150/06/К-36253/06 Про зобов'язання повернути суму надмірно сплаченого акцизного збору - Текст документа

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тетерів" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Тетерів") звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Відділення державного казначейства в Iванівському районі Київської області (далі по тексту - відповідач 1, ВДК) про зобов'язання повернути з Державного бюджету України 12 808 323,10 грн. надмірно сплаченого акцизного збору.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.05.2005 р. у справі №196/12-05 до участі у справі в якості відповідача залучено Iванківську об'єднану державну податкову інспекції Київської області (далі по тексту - відповідач 2, Iванківська ОДПI).

Рішенням Господарського суду Київської області від 08.06.2005 р. у справі №196/12-05 (суддя Писана Т.О.), яке залишено без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.11.2006 р. (головуючий суддя - Лобань О.I., судді Рудченко С.Г., Ткаченко Б.О.), повернуто з Державного бюджету України через ВДК на користь ТОВ "Тетерів" 12 808 323,10 грн. надмірно сплаченого акцизного збору.

Iванківська МДПI та Заступник прокурора Київської області не погоджуючись з рішенням Господарського суду Київської області від 08.06.2005 р. та ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.11.2006 р. у справі №196/12-05 подали касаційні скарги, в яких просять їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Крім того, в судовому засіданні 12.10.2007 р. Головним управлінням Державного казначейства України у Київській області подано клопотання про заміну Відділення державного казначейства в Iванівському районі Київської області його правонаступником - Головним управлінням Державного казначейства України у Київській області, яке Вищий адміністративний суд України визнає обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційні скарги Iванківської МДПI та Заступника прокурора Київської області не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Тетерів" розташований в смт. Iванків Київської області, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 №091512, виданим державним реєстратором Iванківської районної державної адміністрації Київської області та ліцензією серії АА №126308, виданою 14.12.2001 р. Департаментом з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів.

Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 р. №106 (106а-91-п) , смт. Iванків Київської області віднесене до зони гарантованого добровільного відселення.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" (791а-12) підприємства, об'єднання і організації, колгоспи, радгоспи, розташовані у зонах гарантованого добровільного відселення та посиленого радіоекологічного контролю, звільняються від оподаткування, крім платежів і відрахувань до місцевих бюджетів.

Розділ 16 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) та деяких інших законодавчих актів України", яким вказана норма виключена із Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" (791а-12) , набрав чинності з 31.03.2005 р.

Відповідно до п. 9 ст. 2 Закону України "Про державний бюджет України на 2004 рік" (1344-15) до доходів загального фонду Державного бюджету України на 2004 рік належать акцизний збір з вироблених в Україні товарів (крім акцизного збору з вироблених в Україні товарів, що сплачується платниками, які зареєстровані в Автономній Республіці Крим, 80 відсотків акцизного збору з вироблених в Україні нафтопродуктів і транспортних засобів).

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Тетерів" виходили з того, що Закон України "Про правовий режим території, до зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" (791а-12) не встановлює пільги, а визначає правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи. У Законі України "Про правовий режим території, до зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" (791а-12) наведено перелік заходів щодо забезпечення господарської діяльності у зонах гарантованого добровільного відселення та посиленого радіоекологічного контролю, і одним із таких заходів є звільнення господарюючих суб'єктів від оподаткування, крім платежів і відрахувань до місцевих бюджетів.

Вищий адміністративний суд України звертає увагу на те, що пільги з оподаткування суб'єктів господарювання на території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, встановлювались лише на підставі Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" (791а-12) , а норми щодо встановлення цих пільг до закон ів про оподаткування відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) (у редакції до 22.02.2006 р.) не включались.

Поряд з цим, зазначену правову колізію усунено законодавцем лише з 31.03.2005 р., на підставі чого судова колегія при розгляді правомірності застосування судами попередніх інстанцій ч. 1 ст. 7 Закон України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" (791а-12) до спірних правовідносин виходить з положень п. п. 4.4.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , відповідно до яких у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

З огляду на викладене вище, Вищий адміністративний суд України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про правовий режим території, до зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" (791а-12) , позивач як підприємство-виробник алкогольних напоїв, що розташоване у зоні гарантованого добровільного відселення, протягом 2004 року був звільнений від оподаткування акцизним збором з вироблених ним алкогольних напоїв.

Ліцензія серії АА №126308, видана 14.12.2001 р. Департаментом з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів підтверджує, що позивач є виробником алкогольних напоїв.

Законом України "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби" (329/95-ВР) врегульовано особливості нарахування та сплати акцизного збору, що справляється з виготовлених українськими виробниками і ввезених на територію України алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Згідно зі ст.2 Закону України "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби" (329/95-ВР) платниками акцизного збору на алкогольні напої та тютюнові вироби є суб'єкти підприємницької діяльності - українські виробники алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Таким чином, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на те, що чинним законодавством прямо встановлено, що виробники підакцизних товарів визначені платниками акцизного збору, ці положення Закону України "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби" (329/95-ВР) не містять розширеного тлумачення.

Відповідно до ч. 1 п. 20 ст. 7 Закону України "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби" (329/95-ВР) (в редакції яка діяла до 17.01.2005 р.), при отриманні суб'єктами підприємницької діяльності спирту етилового неденатурованого, призначеного для переробки на іншу підакцизну продукцію, такі платники зобов'язані видати органу державної податкової служби України податковий вексель, авальований банком, або надати іншу банківську гарантію, які підтверджують зобов'язання платника податку у термін до 90 календарних днів починаючи від дня видачі векселя або надання іншої банківської гарантії сплатити суму акцизного збору, яка розрахована за ставками для цієї продукції.

Судами попередніх інстанцій також встановлено наступні обставини.

При складанні розрахунку акцизного збору за березень 2004 р., в графі 10 "сума податкового зобов'язання за векселями термін оплати яких настав у звітному місяці" позивач зазначив загальну суму податкових векселів №3229602383, №3229602384, №3229602385, №3229602386, №3229602387, №3229602389, №3229602390, №3229602391, №3229602392, №3229602393 у розмірі 4 799 952,00 грн.

В рахунок погашення податкових векселів №3229602383, №3229602384, №3229602385, №3229602386, №3229602387, №3229602389, №3229602390, №229602391, №3229602392, №3229602393, а відповідно і в рахунок погашення суми податкового зобов'язання з акцизного збору на вироблені алкогольні напої, зазначеної позивачем у розрахунку акцизного збору за березень 2004 р., згідно платіжних доручень від 19.03.2004 р. №135, від 24.03.2004 р. №154, від 25.03.2004 р. №177, від 31.03.2004 р. №262, від 09.04.2004 р. №327, від 30.04.2004 р. №472, від 30 04 2004 р. №473, від 30.04.2004 р. №474, від 30.04.2004 р. №475, від 03.06.2004 р. №701, позивачем сплачено 4 616 874,10 грн.

При складанні розрахунку акцизного збору за квітень 2004 р., в графі 10 "сума податкового зобов'язання за векселями термін оплати яких настав у звітному місяці" позивач зазначив загальну суму податкових векселів №3229602395, №3229602396 у розмірі 891 777,60 грн.

В рахунок погашення податкових векселів №3229602395, №423229602396, а відповідно і в рахунок погашення суми податкового зобов'язання з акцизного збору на вироблені алкогольні напої, зазначеної позивачем у розрахунку акцизного збору за квітень 2004 р., згідно платіжних доручень: від 21.04.2004 р. №375, від 21.04.2004 р. №376, позивачем сплачено 891 777,60 грн.

При складанні розрахунку акцизного збору за травень 2004 р., в графі 10 "сума податкового зобов'язання за векселями термін оплати яких настав у звітному місяці" позивач зазначив суму податкових векселів №3229602397, №3229602398, №3229602399, №3229602403, №3229602405 у розмірі 2 389 651,20 грн.

В рахунок погашення податкових векселів №3229602397, №3229602398. №3229602399, №3229602403, №3229602405, а відповідно і в рахунок погашення суми податкового зобов'язання з акцизного збору на вироблені алкогольні напої, зазначеної позивачем у розрахунку акцизного збору за травень 2004 р., згідно платіжних доручень: від 21.04.2004 р. №377, від 14.06.2004 р. №784, від 14.06.2004 р. №785, від 14.06.2004 р. №786, від 17.06.2004 р. №821, від 24.06.2004 р. №867, від 24.06.2004 р. №868, від 25.06.2004 р. №869, позивачем сплачено 2 389 651,20 грн.

При складанні розрахунку акцизного збору за червень 2004 р., в графі 10 "сума податкового зобов'язання за векселями термін оплати яких настав у звітному місяці" позивач зазначив суму податкових векселів №3229602406, №3229602407, №3229602408, №3229602409 у розмірі 1 518 576,00 грн.

В рахунок погашення податкових векселів № 3229602406, №3229602407, №3229602408, №3229602409, а відповідно і в рахунок погашення суми податкового зобов'язання з акцизного збору на вироблені алкогольні напої, зазначеної позивачем у розрахунку акцизного збору за червень 2004 р., згідно платіжних доручень: від 25.06.2004 р. №870, від 25.06.2004 р. №871, від 05.06.2004 р. №934, від 05.07.2004 р. №935, від 05.07.2004 р. №936, позивачем сплачено 1 518 576,00 грн.

При складанні розрахунку акцизного збору за липень 2004 р., в графі 10 "сума податкового зобов'язання за векселями термін оплати яких настав у звітному місяці" позивач зазначив суму податкових векселів №3229602410, №3229602411, №3229602412, №3229602413, №3229602414, №3229602415, №3229602416 у розмірі 2769049,60 грн.

В рахунок погашення податкових векселів №3229602410, №3229602411, №3229602412, №3229602413, №3229602414, № 3229602415, №3229602416, а відповідно і в рахунок погашення суми податкового зобов'язання з акцизного збору на роблені алкогольні напої, зазначеної позивачем у розрахунку акцизного збору за липень 2004 р., згідно платіжних доручень: від 05.07.2004 р. №937, від 06.07.2004 р. №938, від 12.07.2004 р. №982, від 12.07.2004 р. №983, від 13.07.2004 р. №988, від 13.07.2004 р. №989, від 13.07.2004 р. №990, від 13.07.2004 р. №991, від 19.07.2004 р. №1040, від 19.07.2004 р. № 1041, від 20.07.2004 р. № 1043, позивачем сплачено 2 769 049,60 грн.

При складанні розрахунку акцизного збору за жовтень 2004 р., в графу 10 "сума податкового зобов'язання за векселями термін оплати яких настав у звітному місяці" позивач включив, зокрема, суми податкових векселів №3229602437, №3229602438 у розмірі 622 394,60 грн.

В рахунок погашення податкових векселів №3229602437, №3229602438, а відповідно і в рахунок погашення суми податкового зобов'язання з акцизного збору на вироблені алкогольні напої, зазначеної позивачем у розрахунку акцизного збору за жовтень 2004 р., згідно платіжних доручень: від 26.10.2004 р. №1621, від 09.11.2004 р. №1670, від 09.11.2004 р. №1671, від 09.11.2004 р. № 1672, від 13.12.2004 р. №1792, позивачем сплачено 622 394,60 грн.

Таким чином, на думку Вищого адміністративного суду України, видача позивачем вищевказаних податкових векселів, які підтверджують зобов'язання останнього сплатити суму акцизного збору, від оподаткування яким позивач був звільнений, а відповідно і включення вказаної суми до розрахунків акцизного збору, не відповідала вимогам ч. 1 ст. 7 Закон України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" (791а-12) .

Згідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем 05.07.2004 р. подано уточнюючі розрахунки акцизного збору за наступні звітні періоди: березень 2004 р., квітень 2004 р., травень 2004 р., 30.11.2004 р. позивачем подані уточнюючі розрахунки акцизного збору, за звітні періоди: червень 2004 р., липень 2004 р., 04.02.2005 р. позивачем подано уточнюючий розрахунок акцизного збору за жовтень 2004 р.

Відповідно до уточнюючих розрахунків за березень 2004 р., квітень 2004 р., травень 2004 р., червень 2004 р., липень 2004 р. та жовтень 2004 р. сума податкових зобов'язань з акцизного збору за ці періоди складає 0 грн.

Таким чином, на думку Вищого адміністративного суду України, судами першої та апеляційної інстанцій обгрунтовано встановлено, що загальна сума надмірно сплаченого ТОВ "Тетерів" акцизного збору за березень 2004 р., квітень 2004 р., травень 2004 р., червень 2004 р., липень 2004 р. та жовтень 2004 р. становить 12 808 323,10 грн.

Відповідно до п.п. 15.3.1. п.15.3 ст.15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

04.04.2004 р. позивачем подано до Iванівської МДПI заяву на повернення надміру сплаченого акцизного збору в розмірі 12 808 323,20 грн., але на момент розгляду справи в суді першої інстанції позивачу вказана сума надміру сплаченого акцизного збору не повернута.

Згідно з п.2 ст. 50 Бюджетного кодексу України (2542-14) , Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Відповідно до п.п. 6 п. 7 Положення про Державне казначейство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.07.1995 р. №590 (590-95-п) (яке застосовувалося до спірних правовідносин на момент їх виникнення), відділення Державного казначейства у районах, містах, районах у містах здійснюють за поданням державних податкових інспекцій повернення за рахунок державного бюджету зайво сплачених або стягнених податків, зборів та обов'язкових платежів.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обгрунтованість та правомірність позовних вимог ТОВ "Тетерів."

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення Господарського суду Київської області від 08.06.2005 р. та ухвали Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.11.2006 р. у справі №196/12-05 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

Замінити Відділення державного казначейства в Iванівському районі Київської області його правонаступником - Головним управлінням Державного казначейства України у Київській області.

Касаційну скаргу Iванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 08.06.2005 р. та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.11.2006 р. у справі №196/12-05 залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Заступника прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 08.06.2005 р. та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.11.2006 р. у справі №196/12-05 залишити без задоволення.