ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
Головуючого Бившевої Л.I.,
суддів: Костенка М.I., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної
Т.М.,
при секретарі Ликовій В.Б.,
за участю:
представника відповідача 1 - Патраш В.I.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у місті Алушта Автономної
Республіки Крим
на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
04 квітня 2005 року
та постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 16 червня 2005 року
у справі № 2-23/2447-2005
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міндальна
Роща"
до 1. Державної податкової інспекції у місті Алушта
Автономної Республіки Крим,
2. Відділення Державного казначейства у місті Алушта
Автономної Республіки Крим
про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення в
частині та стягнення суми надмірно сплаченого податку на додану
вартість, -
В С Т А Н О В И Л А :
У листопаді 2004 року ТОВ "Міндальна Роща" звернулось до суду
з позовом до ДПI у м. Алушта про визнання недійсним податкового
повідомлення - рішення № 0002972301/0/3849 в частині зменшення
бюджетного відшкодування за квітень, травень в сумі 62 063, 00
грн.
Заявою від 10 грудня 2004 року № 488 позивач змінив позовні
вимоги та просив стягнути з Державного бюджету України на його
користь суму надмірно сплаченого податку на додану вартість в
розмірі 174 963, 00 грн., визнати недійсним податкове
повідомлення - рішення ДПI у м. Алушта № 0002972301/0/3849 від 21
жовтня 2004 року.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 16 грудня 2004 року
до участі у справі в якості другого відповідача було залучено ВДК
у м. Алушта
Заявою від 25 лютого 2005 року № 61 позивач уточнив позовні
вимоги та просив визнати недійсним податкове повідомлення -
рішення ДПI у м. Алушта № 0002972301/0/3849 від 21 жовтня 2004
року в частині зменшення бюджетного відшкодування за квітень,
травень в сумі 62 063, 00 грн. та стягнути з Державного бюджету
України суму надмірно сплаченого податку на додану вартість в
розмірі 174 963, 00 грн.
Рішенням господарського суду АР Крим від 04 квітня 2005 року
позов задоволено.
Визнано недійсним податкове повідомлення - рішення ДПI в м.
Алушта від 21 жовтня 2004 року № 0002972301/0/3849 в частині
зменшення бюджетного відшкодування за квітень, травень 2004 року в
сумі 62 063, 00 грн.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ
"Міндальна Роща" суму надмірно сплаченого податку на додану
вартість в розмірі 174 963, 00 грн.
Стягнуто з ДПI в м. Алушта на користь ТОВ "Міндальна Роща"
85, 00 грн. та 1 700, 00 грн. державного мита, 118, 00 грн. витрат
на інформаційне - технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 16 червня 2005 року рішення господарського суду АР Крим від 04
квітня 2005 року залишено без змін.
В касаційній скарзі ДПI в м. Алушта, посилаючись на порушення
судами норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані
судові рішення по справі, а в задоволенні позовних вимог
відмовити.
В судовому засіданні представник відповідача 1 підтримав
доводи касаційної скарги та просив її задовольнити.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про
дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що
відповідно до ч. 4 ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства
( 2747-15 ) (2747-15)
не перешкоджає судовому розгляду справи.
Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, про
дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що
відповідно до ч. 4 ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства
( 2747-15 ) (2747-15)
не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього
у судовому засіданні представника відповідача 1, перевіривши
доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування
судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та
процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з
наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
ДПI в м. Алушта провела тематичну документальну перевірку
правильності заявленої до відшкодування з бюджету суми податку на
додану вартість ТОВ "Міндальна Роща" за квітень, травень, червень
2004 року, за результатами якої було складено акт №
76/23-2-8/31395454 від 19 жовтня 2004 року.
В акті перевірки було встановлено, що в періоді, що був
предметом перевірки, ТОВ "Міндальна Роща" здійснювало спорудження
основних засобів першої групи. Суми податку на додану вартість,
які сплачувались (нараховувались) у зв'язку із спорудженням,
відносились позивачем до податкового кредиту, що стало причиною
виникнення від'ємного значення податку на додану вартість у
відповідних періодах.
З посиланням на положення підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та на те,
що такі об'єкти будівництва, як морський водозабір, каналізація,
зовнішні майданні мережі каналізації, не були введені в
експлуатацію, в акті перевірки зроблено висновок про те, що суми
податку на додану вартість, сплачені (нараховані) у зв'язку з
будівництвом цих об'єктів, були безпідставно включені до
податкового кредиту і підлягають виключенню із податкового кредиту
у квітні 2004 року на 34 642, 84 грн., у травні 2004 року на 27
299, 20 грн., у червні 2004 року на 17 944, 00 грн., в результаті
чого зменшено від'ємне значення податку на додану вартість, що
заявлене до відшкодування з бюджету, на суму 80 007, 00 грн. у
тому числі за квітень 2004 року в сумі 34 764, 00 грн., за травень
2004 року в сумі 27 299, 00 грн., за червень 2004 року в сумі 17
944, 00 грн.
21 жовтня 2004 року на підставі акту перевірки ДПI в м.
Алушта прийняла податкове повідомлення - рішення №
0002972301/0/3849, яким виявлено завищення суми бюджетного
відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2004 року в
сумі 34 764, 00 грн., за травень 2004 року в сумі 27 299, 00 грн.,
за червень 2004 року в сумі 17 944, 00 грн.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної
інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що
приписи підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не пов'язують право на включення
до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду суми
податку на додану вартість з тим, чи введені основні фонди в
експлуатацію, а тому позивача мав правові підстави на включення
сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту у
відповідних звітних періодах та на отримання сум бюджетного
відшкодування за квітень та за травень 2004 року.
Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх
інстанцій з огляду на наступне.
Відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(в редакції, яка
діяла на момент формування позивачем податкового кредиту)
податковий кредит звітного періоду складається із сум податків,
сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у
зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких
відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та
основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають
амортизації.
Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані)
платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням
(спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації,
включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду,
незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а
також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти
протягом такого звітного періоду.
Таким чином, вищезазначені положення надають право платнику
податку включати до податкового кредиту суми податку, сплачені
(нараховані) ним у звітному періоді у зв'язку з придбанням
(спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації,
незалежно від строків введення в експлуатацію цих основних фондів,
а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти
протягом такого звітного періоду.
Згідно з п. 1.11 ст. 1 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(в редакції, яка діяла на момент
формування позивачем податкового кредиту) термін "основні фонди"
вживаються у значенні, визначеному в Законі України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Абзацом першим підпункту 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
(в
редакції, яка діяла на момент формування позивачем податкового
кредиту) визначено, що під терміном "основні фонди" слід розуміти
матеріальні цінності, що призначаються платником податку для
використання у господарській діяльності платника податку протягом
періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в
експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких
поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.
Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли
обгрунтованого висновку про правомірність віднесення позивачем до
податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у
зв'язку з спорудженням об'єктів (морський водозабір, каналізація,
зовнішні майданні мережі каналізації), які на момент формування
податкового кредиту не були ведені в експлуатацію, оскільки Закон
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не ставить
право платника податку на віднесення цих сум податку на додану
вартість до податкового кредиту в залежність від введення в
експлуатацію основних фондів, на спорудження яких були витрачені
ці суми податку.
При цьому колегія суддів зазначає, що відповідно до положень
абзацу першого підпункту 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
однією із
головних ознак основних фондів є їх призначення для використання у
господарській діяльності платника податку протягом періоду, який
перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію
таких матеріальних цінностей, а не фактичне використання їх
протягом такого строку.
Таким чином, висновки акту перевірки про завищення позивачем
податкового кредиту за квітень, травень та червень 2004 року і, як
наслідок, про завищення від'ємного значення бюджетного
відшкодування з податку на додану вартість були обгрунтовано
визнані судами попередніх інстанцій безпідставними, а спірне
податкове повідомлення - рішення - недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції залишає
касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін,
якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили
порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні
судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПI у м. Алушта АР
Крим підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського
суду АР Крим від 04 квітня 2005 року та постанова
Севастопольського апеляційного господарського суду від 16 червня
2005 року підлягають залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 221, 223, ч. 1 ст. 224, ст.
ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті
Алушта Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а
рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 04
квітня 2005 року та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 16 червня 2005 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може
бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими
обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий: ______________________ Л.I. Бившева
Судді: ______________________ М.I. Костенко
______________________ Н.Є. Маринчак
______________________ Є.А. Усенко
______________________ Т.М. Шипуліна