Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Ликовій В.Б.,

за участю:

представника відповідача – Вініченка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі

на постанову господарського суду Запорізької області від 03 березня 2006 року

та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 26 травня 2006 року

у справі № 23/71/06-АП

за позовом Приватного малого підприємства "Алоінс"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі

провизнання нечинним податкового повідомлення – рішення, -

У грудні 2005 року МПП "Алоінс" звернулось до суду з позовом до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про визнання нечинним податкового повідомлення – рішення № 0000371323/0 від 03 червня 2005 року.

Постановою господарського суду Запорізької області від 03 березня 2006 року позовні вимоги задоволені.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення – рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі № 0000371323/0 від 03 червня 2005 року.

Стягнуто з Державного бюджету на користь МПП "Алоінс" 3, 40 грн. судового збору.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 26 травня 2006 року постанову господарського суду Запорізької області від 03 березня 2006 року залишено без змін.

В касаційній скарзі СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи касаційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що відповідно до ч. 4 ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі провела тематичну документальну перевірку МПП "Алоінс" з питання правильності визначення сум податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету за лютий 2005 року, за результатами якої було складено акт № 15/13-32-321/20479751 від 01 червня 2005 року.

В акті перевірки було встановлено, що між МПП "Алоінс" (покупець) та ТОВ "Придонецьке" (продавець) було укладено договір купівлі – продажу № 081 від 28 грудня 2004 року.

Відповідно до умов цього договору продавець зобов’язується передати у власність покупця насіння соняшнику врожаю 2005 року в кількості 3 000, 00 тон по ціні 1 600,0 грн., в тому числі податок на додану вартість 20 % за одну тону, а покупець зобов’язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах договору. Термін поставки товару до 31 грудня 2005 року. Сплата за товар здійснюється на поточний рахунок продавця в національній валюті України у вигляді 70% попередньої оплати в термін до 01 липня 2005 року, що складає 3 360 000, 00 грн. Загальна сума договору складає 4 800 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 800 000,00 грн.

На виконання умов договору МПП "Алоінс" здійснило попередню оплату на користь ТОВ "Придонецьке" на загальну суму 2 622 400, 00 грн. (платіжне доручення № 30 від 21 лютого 2005 року на суму 464 000, 00 грн., платіжне доручення № 28 від 17 лютого 2005 року на суму 1 555 200, 00 грн., платіжне доручення № 104 від 02 лютого 2005 року на суму 33 600, 00 грн., платіжне доручення № 6 від 28 лютого 2005 року на суму 68 800, 00 грн., платіжне доручення № 2 від 03 лютого 2005 року на суму 500 800,00 грн.).

ТОВ "Придонецьке" в свою чергу виписало наступні податкові накладні: № 1145 від 28 лютого 2005 року на суму 68 800, 00 грн. (в тому числі податок на додану вартість - 11 466 67 грн.), № 1135 від 21 лютого 2005 року на суму 464 000, 00 грн. (в тому числі податок на додану вартість - 77 333, 33 грн.), № 1144 від 17 лютого 2005 року на суму 1 555 200, 00 грн. (в тому числі податок на додану вартість - 259 200, 00 грн.), № 1143 від 03 лютого 2005 року на суму 500 800, 00 грн. (в тому числі податок на додану вартість - 83 466, 67 грн.), № 1142 від 02 лютого 2005 року на суму 33 600,00 грн. (в тому числі податок на додану вартість - 5 600,00 грн.), за якими суму податку на додану вартість в розмірі 437 066, 67 грн. МПП "Алоінс" віднесло до податкового кредиту за лютий 2005 року.

Станом на 01 травня 2005 року МПП "Алоінс" товар від ТОВ "Придонецьке" не отримало. Відповідно до підпункту "б" підпункту 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" МПП "Алоінс" не включило до складу валових витрат суму попередньої оплати без податку на додану вартість за насіння соняшника в розмірі 2 185 333, 33 грн., оскільки ТОВ "Придонецьке" є платником фіксованого сільськогосподарського податку.

Крім того, перевіркою було встановлено, що між МПП "Алоінс" (покупець) та між ТОВ "Алоінс-Агро" (продавець) було укладено договір купівлі - продажу № 001 від 05 січня 2000 року.

Відповідно до умов договору продавець зобов’язується передати у власність покупця насіння соняшнику врожаю 2005 року в кількості 4 000, 00 т. за ціною 1 600, 00 грн., в тому числі податок на додану вартість 20% за одну тону, а покупець зобов’язується прийняти цей товар та сплатити його на умовах договору. Термін поставки товару до 31 грудня 2005 року. Сплата за товар здійснюється на поточний рахунок продавця в національній валюті України у вигляді 70% попередньої оплати в термін до 01 липня 2005 року. Загальна сума договору складає 6 400 000, 00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 1 066 666, 67 грн.

На виконання умов договору МПП "Алоінс" здійснило попередню оплату на користь ТОВ "Алоінс-Агро" на загальну суму 3 033 600, 00 грн. (платіжне доручення №106 від 02 лютого 2005 року на суму 88 000, 00 грн., платіжне доручення № 146 від 10 лютого 2005 року на суму 1 000 000, 00 грн., платіжне доручення № 149 від 11 лютого 2005 року на суму 300 800, 00 грн., платіжне доручення № 186 від 25 лютого 2005 року на суму 1 600, 00 грн., платіжне доручення № 31 від 25 лютого 2005 року на суму 36 800, 00 грн., платіжне доручення № 182 від 25 лютого 2005 року на суму 84 800, 00 грн., платіжне доручення № 3 від 10 лютого 2005 року на суму 1 499 200, 00 грн., платіжне доручення № 4 від 28 лютого 2005 року на суму 22 400, 00 грн.).

ТОВ "Алоінс-Агро" в свою чергу виписало наступні податкові накладні: № 67 від 02 лютого 2005 року на суму 88 000, 00 грн. (в тому числі податок на додану вартість - 14 666, 67 грн.), №84 від 10 лютого 2005 року на суму 1 000 000, 00 грн. ( в тому числі податок на додану вартість - 166 666, 67 грн.), № 83 від 10 лютого 2005 року на суму 1 499 200, 00 грн. ( в тому числі податок на додану вартість - 249 866, 67 грн.), № 87 від 11 лютого 2005 року на суму 300 800, 00 грн. (в тому числі податок на додану вартість - 50 133, 33 грн.), № 107 від 25 лютого 2005 року на суму 1 600,00 грн. (в тому числі податок на додану вартість - 266, 67 грн.), № 106 від 25 лютого 2005 року на суму 36 800,00 грн. (в тому числі податок на додану вартість - 6 133, 33 грн.), №124 від 28 лютого 2005 року на суму 22 400, 00 грн. (в тому числі податок на додану вартість - 3 733, 33 грн.), № 108 від 25 лютого 2005 року на суму 84 800, 00 грн. (в тому числі податок на додану вартість - 14 133, 33 грн.), за якими суму податку на додану вартість в розмірі 505 600, 00 грн. МПП "Алоінс" віднесло до податкового кредиту за лютий 2005 року.

Станом на 01 травня 2005 року МПП "Алоінс" товар від ТОВ "Алоінс-Агро" не отримало. Відповідно до підпункту "б" підпункту 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" МПП "Алоінс" не включило до складу валових витрат суму попередньої оплати без податку на додану вартість за насіння соняшника в розмірі 3 033 600, 00 грн., оскільки ТОВ "Алоінс-Агро" є платником фіксованого сільськогосподарського податку.

На підставі вищевикладеного в акті перевірки зроблено висновок про те, що МПП "Алоінс" в порушення підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" безпідставно віднесло до податкового кредиту суми податку на додану вартість по товарам сплаченим, фактично не отриманим, вартість яких не відносилась до складу валових витрат, в результаті чого було завищено податковий кредит на 942 667, 00 грн.

03 червня 2005 року на підставі акту перевірки СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі прийняла податкове повідомлення – рішення № 0000371323/0, яким МПП "Алоінс" виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 211 659, 00 грн. за лютий 2005 року.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідач помилково застосував положення підпункту "б" підпункту 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до правовідносин, які врегульовані підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". При цьому суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що дана норма не містить будь-яких обмежень стосовно формування податкового кредиту по операціях з особами, які є платниками єдиного та фіксованого податку. Крім того, свою позицію суди також обґрунтували тим, що Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) не пов’язує право платника податку на віднесення до податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість виключно з датою фактичного отримання товарів.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне. Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) є спеціальним законом, який визначає платників податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, а тому при визначенні правомірності формування податкового кредиту платником податку слід керуватись саме його приписами, враховуючи також положення інших законодавчих актів з питань оподаткування, які регулюють порядок та підстави виникнення податкового кредиту з податків і не суперечать спеціальному Закону.

Відповідно до п. 1.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Аналіз вищевикладених норм свідчить, що право на включення сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість до податкового кредиту виникає за умови встановлення тієї обставини, що вартість придбаних товарів (робіт, послуг) підлягає віднесенню до складу валових витрат виробництва (обігу), і виникнення права на податковий кредит не залежить від часу виникнення таких витрат.

Крім того, відповідно до підпункту 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Вищевикладені положення Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) визначають момент виникнення права платника податку на податковий кредит моментом здійснення першої події, зокрема, моментом отримання податкової накладної, і не пов’язують його з моментом фактичного отримання товару (робіт, послуг).

Встановивши, що МПП "Алоінс" здійснило попередню оплату на користь своїх контрагентів за договорами купівлі – продажу та отримало оформлені належним чином податкові накладні на суми попередніх оплат, в тому числі на суми податку на додану вартість, суди дійшли обґрунтованого висновку про правомірність віднесення позивачем сум податку на додану вартість за цими податковими накладними до податкового кредиту за відповідний звітний період з урахуванням того, що вартість товарів, придбаних за договорами купівлі – продажу з ТОВ "Придонецьке" та ТОВ "Алоінс-Агро", відноситься до валових витрат позивача відповідно до підпункту 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Таким чином, висновки акту перевірки № 15/13-32-321/20479751 від 01 червня 2005 року, на підставі якого було прийнято спірне податкове повідомлення – рішення, щодо завищення позивачем податкового кредиту в лютому 2005 року в сумі 942 667, 00 грн. є безпідставними.

Отже, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про протиправність спірного податкового повідомлення – рішення та задовольнив позовні вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Запорізької області від 03 березня 2006 року та ухвала Запорізького апеляційного господарського суду від 26 травня 2006 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 221, 223, ч. 1 ст. 224, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі залишити без задоволення, а постанову господарського суду Запорізької області від 03 березня 2006 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 26 травня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.