ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2007 року м. Київ
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
Бутенка В.I., Панченка О.I., Горбатюка С.А., Сороки М.О.,
Штульмана I.В.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд
адміністративної справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення
Печерського районного суду м. Києва від 23 квітня 2004 року та
ухвалу апеляційного суду м. Києва від 13 серпня 2004 року у справі
за скаргою ОСОБА_1 на дії Генерального прокурора України, -
встановила:
У березні 2004 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на
дії Генерального прокурора України, в якій вказувала, що
09.07.2003 року вона звернулась до суб'єкта оскарження зі скаргою
на дії прокуратур Кіровоградської області з приводу неналежного
розслідування кримінальної справи за фактом смерті її сина
ОСОБА_2. та відсутності належного контролю за ефективністю
розслідування.
25.10.2003 року та 03.12.2003 року вона зверталась з
аналогічними скаргами, однак Генеральним прокурором України її
звернення розглянуті не були, у зв'язку з чим заявниця вважала, що
такою бездіяльністю порушено її конституційні права та положення
законів України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ) (1789-12)
, "Про звернення
громадян" ( 393/96-ВР ) (393/96-ВР)
і просила суд визнати бездіяльність
суб'єкта оскарження неправомірною, зобов'язавши того прийняти
рішення за її скаргами від 09.07.2003 року, 15.10.2003 року та
03.12.2003 року.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23 квітня
2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва
від 13 серпня 2004 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 було
відмовлено.
Не погоджуючись із постановленими по справі судовими
рішеннями, ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду України з
касаційною скаргою в порядку визначеному ЦПК України 1963
( 1501-06 ) (1501-06)
року, в якій, посилаючись на порушення норм
матеріального та процесуального права, просила вказані судові
рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд.
Листом Верховного Суду України від 03.10.2005 р. на підставі
п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
зазначену касаційну скаргу було
передано до Вищого адміністративного суду України для вирішення в
порядку касаційного провадження.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно з ч. 3 ст. 211 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, підставами
касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм
матеріального чи процесуального права.
Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення
без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Так, судом першої інстанції було встановлено, що 18.07.2003
року старшим прокурором відділу Генеральної прокуратури України
скаргу ОСОБА_1 та інших від 09.07.2003 року відповідно до ст. 7
Закону України "Про звернення громадян" ( 393/96-ВР ) (393/96-ВР)
направлено
за належністю до прокуратури Кіровоградської області.
Відповіддю начальника відділу прокуратури Кіровоградської
області від 08.08.2003 року, яку надіслано ОСОБА_1, ОСОБА_3,
ОСОБА_4, заявників повідомлено, що постанову старшого помічника
прокурора Компанїївського району від 10.06.2003 року про відмову в
порушенні кримінальної справи за фактом смерті ОСОБА_2. скасовано
прокурором району з одночасним порушенням кримінальної справи за
частиною 3 статті 365 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за фактом перевищення
службових обов'язків працівниками Компаніївського РВ УМВС України
в Кіровоградській області. Рішення про відмову в порушенні
кримінальної справи стосовно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у ході
розслідування справи не приймалося. По справі триває досудове
слідство, хід якого контролюється прокуратурою області. Скаргу
ОСОБА_1 та інших направлено до прокуратури Компаніївського району
для приєднання до матеріалів справи та перевірки викладених
обставин у ході досудового слідства.
23.10.2003 року до Генеральної прокуратури України надійшла
аналогічна скарга ОСОБА_1 від 15.10.2003 року, яку 27.10.2003 року
направлено за належністю до прокуратури Кіровоградської області,
про що повідомлено заявницю та надано відповідь по суті 29.11.2003
року.
10.12.2003 року старшим прокурором відділу Генеральної
прокуратури України аналогічну скаргу ОСОБА_1 від 03.12.2003 року
направлено за належністю до прокуратури Кіровоградської області.
Як встановлено судом, відповіддю начальника відділу
прокуратури Кіровоградської області від 29.12.2003 року, ОСОБА_1
було роз'яснено, що у зв'язку із невстановленням особи, яка
заподіяла тілесні ушкодження ОСОБА_2, від яких настала його
смерть, вказану справу порушено за фактом, а не стосовно
конкретних осіб, які будуть встановлюватися під час розслідування.
Вказано про рух кримінальної справи та роз'яснено, що після
проведення всіх необхідних слідчих дій буде прийнято остаточне
рішення по справі.
З урахуванням фактичних обставин справи та виходячи з
положень ч.4 ст. 7 Закону України "Про звернення громадян"
( 393/96-ВР ) (393/96-ВР)
суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку,
і з цим погодилась колегія суддів апеляційного суду, про
відсутність порушень прав скаржниці з боку Генеральної прокуратури
України, оскільки направляючи її скарги на розгляд до прокуратури
Кіровоградської області, суб'єкт оскарження діяв у межах Закону
України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ) (1789-12)
та Закону України "Про
звернення громадян" ( 393/96-ВР ) (393/96-ВР)
. На всі звернення ОСОБА_1
належними органами та у строки передбачені законом надавались
вичерпні відповіді про хід та результати розслідування
кримінальної справи. Факту бездіяльності по розгляду звернень
заявниці не виявлено.
Доводи касаційної скарги зазначений висновок суду не
спростовують.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що
з'ясувавши в достатньо повному об'ємі обставини справи,
перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, суди першої
та апеляційної інстанцій ухвалили рішення, що відповідають вимогам
закону. Висновки судів достатньо обгрунтовані і підтверджені
наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а
судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та
апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і
процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні
процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а
рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 квітня 2004
року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 13 серпня 2004
року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і
оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Судді:
Бутенко В.I. Панченко О.I. Горбатюк С.А. Сорока М.О. Штульман I.В.