ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
Iменем України
"09" жовтня 2007 року Справа № 6/53д
к/с № К-23885/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Голубєвої Г.К.
Суддів Брайка А.I.
Карася О.В.
Маринчак Н.Є.
Федорова М.О.
при секретарі судового засідання: Ликовій В.Б.,
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
м. Чернігові
на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від
17.05.2006 року
та постанову господарського суду Чернігівської області від
29.03.2006 року
у справі № 6/53д
за позовом Державної податкової інспекції у м. Чернігові
до 1) Дочірнього підприємства "Чернігівський облавтодор"
Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія
"Автомобільні дороги України"
2) Підприємства "Укрінвопромінвест"
про визнання договору недійсним
ВСТАНОВИВ:
Державна податкова інспекція у м. Чернігові (далі - ДПI у м.
Чернігові) звернулася до господарського суду Чернігівської області
із позовом до Дочірнього підприємства "Чернігівський облавтодор"
Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія
"Автомобільні дороги України" (далі - ДП "Чернігівський
облавтодор") та Підприємства "Укрінвопромінвест" про визнання
укладеного між відповідачами договору недійсним.
В обгрунтування позовних вимог ДПI у м. Чернігові посилається
на укладення договору між відповідачами з метою ухилення від
сплати податків, що суперечить інтересам держави та суспільства і
посилається на відсутність Підприємства "Укрінвопромінвест" за
юридичною адресою та інформації про його нове місцезнаходження,
неподання з вересня 2004 року податкової звітності, виконання
робіт за спірним договором без відповідної ліцензії, неналежним
виконанням зобов'язань за договором та розшук компетентними
органами директора підприємства.
Постановою господарського суду Чернігівської області від
29.03.2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського
апеляційного господарського суду від 17.05.2006 року, у позові
відмовлено. Судові рішення вмотивовані відсутністю у Підприємства
"Укрінвопромінвест" мети, спрямованої на ухилення від сплати
податків.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями ДПI у м.
Чернігові оскаржила їх у касаційному порядку, мотивуючи порушенням
судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема ч. 1
ст. 207, ст. 228 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
.
У запереченнях на касаційну скаргу ДП "Чернігівський
облавтодор" просить судові рішення господарського суду
Чернігівської області від 29.03.2006 року та Київського
апеляційного господарського суду від 17.05.2006 року залишити без
змін.
Перевірка правильності застосування судами норм матеріального
та процесуального права відбувається на час дії відповідного
закону в часі.
Перевіривши правильність застосування судом першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.08.2004 року
між ДП "Чернігівський облавтодор" та Підприємством
"Укрінвопромінвест" укладено договір підряду № 70/08 на проведення
оцінки протипожежного стану всіх комплексів територій та об'єктів
промислового та непромислового призначення ДП "Чернігівський
облавтодор". 12.08.2004 року сторонами договору складено протокол
погодження ціни.
13.08.2004 року Підприємством "Укрінвопромінвест" надано ДП
"Чернігівський облавтодор" податкову накладну № 297 на суму 1 200
000 грн., в тому числі 200 000 грн. податку на додану вартість.
13.08.2004 року платіжним дорученням № 1149 ДП "Чернігівський
облавтодор" перерахувало на рахунок Підприємства
"Укрінвопромінвест" передоплату за спірним договором у розмірі 1
200 000 грн.
30.09.2004 року сторонами складено акт № 54 про завершення
етапу робіт за договором підряду № 70/08.
На момент укладення спірного договору Підприємство
"Укрінвопромінвест" було зареєстровано Державною податковою
інспекцією у Солом'янському районі м. Києва. Окрім того, протягом
2004 року зазначеним підприємством подавалися декларації з податку
на додану вартість та мало переплату з цього податку у лютому,
червні, липні серпні, вересні, листопаді 2004 року та
обліковується сплата податку на додану вартість у січні, лютому,
березні, серпні, вересні місяцях 2004 року.
З облікової картки платника податку на додану вартість -
Підприємства "Укрінвопромінвест" судами встановлено, що 13.09.2004
року підприємство подало до податкового органу декларацію з
податку на додану вартість за серпень 2004 року, а податковим
органом по обліковій картці зменшено переплату податку на додану
вартість, решта суми переплати за вересень місяць складала 341,65
грн.
За змістом ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам
закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам
держави і суспільства, або укладено учасниками господарських
відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції
(спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із
сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом
недійсним повністю або в частині.
Предметом доказування у зазначеній справі є наявність у
сторін на час укладання спірної угоди мети на приховування доходів
від оподаткування. Iз зазначеного випливає, що судам необхідно
встановлювати у чому конкретно полягала завідомо суперечна
інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, а саме
приховування доходів від оподаткування, якою із сторін і в якій
мірі виконано угоду, а також вину у формі умислу.
Факт укладання та виконання договорів між відповідачами
підтверджується самими договорами, податковими накладними,
платіжними дорученнями, актом про завершення етапу робіт, виданими
на виконання спірного договору.
Наявність умислу не може бути підтверджена лише відсутністю
суб'єкта господарювання за юридичною адресою після виконання
договору та знаходженням у розшуку директора сторони договору.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент укладення
договору Підприємство "Укрінвопромінвест" було зареєстровано
платником податків та подавало до контролюючого органу податкову
звітність і сплачувало податки. Разом з тим колегія суддів Вищого
адміністративного суду України зазначає, що порушення сторонами
(стороною) договору правил податкового обліку фінансових
результатів господарських операцій, здійснених на виконання
договору, не може бути підставою для визнання недійсним
господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону України "Про ліцензування
певних видів господарської діяльності" ( 1775-14 ) (1775-14)
контроль за
наявністю ліцензії у суб'єктів господарювання здійснюють
спеціально уповноважений орган з питань ліцензування та інші
органи виконавчої влади в межах їх повноважень шляхом проведення
планових та позапланових перевірок.
Згідно з п. 4 ст. 10 Закону України "Про державну податкову
службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
органи державної податкової служби
здійснюють у межах своїх повноважень, зокрема контроль за
наявністю ліцензій на здійснення деяких видів підприємницької
діяльності.
Iз аналізу зазначених норм вбачається, що органи державної
податкової служби в межах своїх повноважень здійснюють контрольну
функцію за наявністю ліцензій.
Досліджуючи правову природу виникнення договірних зобов'язань
у відповідачів, колегія суддів Вищого адміністративного суду
України дійшла висновку, що відповідно до ст. 22 Закону України
"Про ліцензування певних видів господарської діяльності"
( 1775-14 ) (1775-14)
, за провадження господарської діяльності без ліцензії
застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах,
встановлених законом, а не визнання угод недійсними.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про
судове рішення" від 29 грудня 1976 року № 11 ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про
встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що порушень
судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та
процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено.
Правова оцінка обставин по справі дана вірно, а тому касаційну
скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків не
спростовують, а Київським апеляційним господарським судом та
господарським судом Чернігівської області зроблені вірні висновки
у справі, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не
вбачає підстав для скасування судових рішень.
Керуючись ст.ст. 160, 210 - 232 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.
Чернігові залишити без задоволення.
Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від
17.05.2006 року та постанову господарського суду Чернігівської
області від 29.03.2006 року - без змін.
Справу № 6/53д повернути до господарського суду Чернігівської
області.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236 - 238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
(підпис)
Голубєва Г.К.
Судді
(підпис)
Брайко А.I.
(підпис)
Карась О.В.
(підпис)
Маринчак Н.Є.
(підпис)
Федоров М.О.