ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
:
Суддів: Бутенка В. I.,
Лиски Т. О. (доповідач),
Панченка О. I.,
Мироненка О. В.,
Штульмана I. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну
справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської митниці в особі
заступника начальника Харківської митниці про визнання незаконною
відмову в штатному оформленні автомобіля, за касаційною скаргою
Харківської митниці на постанову Київського районного суду м.
Харкова від 27 березня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду
Харківської області від 15 червня 2006 року, -
В С Т А Н О В И Л А :
У березні 2006 року ОСОБА_1. звернулася до Київського
районного суду м. Харкова з позовом до Харківської митниці в особі
заступника начальника Харківської митниці про визнання незаконною
відмову в штатному оформленні автомобіля.
Постановою Київського районного суду м. Харкова від 27
березня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду
Харківської області від 15 червня 2006 року, позов задоволено.
Зобов'язано Харківську митницю здійснити митне оформлення
автомобіля "ВМW" 13.06.97 року випуску, державний номер НОМЕР_1,
номер кузова НОМЕР_2, належного ОСОБА_1.
У касаційній скарзі на постанову Київського районного суду м.
Харкова від 27 березня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду
Харківської області від 15 червня 2006 року Харківська митниця
ставить питання про скасування судових рішень в зв'язку з
неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального
права та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні
позову.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія
суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1. згідно з
заповітом, посвідченим 21.03.05 нотаріусом ОСОБА_2, м. Берлін,
Німеччина, отримала у спадщину від племінника ОСОБА_3, померлого
IНФОРМАЦIЯ_1 автомобіль "ВМW" 13.06.97 року випуску, державний
номер НОМЕР_1.
22.06.05 даний автомобіль був знятий з обліку поліції м.
Ганновер, Німеччина і перевезений через митний кордон, однак
Харківською митницею було відмовлено в оформленні автомобіля.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суди виходили з
того, що відмова відповідача здійснити митне оформлення отриманого
позивачкою у власність автомобіля порушує її право на володіння,
користування і розпорядження майном, передбачене ст. 41
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Крім того, суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір, виходив
ще і з положень ст.. 8 Закону України "Про порядок ввезення
(пересилання) в Україну, митного оформлення і оподаткування
особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться
(пересилаються) громадянами на митну територію України"
( 2681-14 ) (2681-14)
, відповідно до якої позивач має право на звільнення
від оподаткування при ввезенні на митну територію України
транспортного засобу як такого, що входить до складу спадщини,
відкритої за межами України на користь резидента.
Однак з таким висновком судів погодитись не можна, так як
судами були неправильно застосовані норми матеріального права.
Відповідно до ст.. 96 Митного кодексу України ( 92-15 ) (92-15)
ввезення в Україну товарів окремих видів може заборонятися
законами України; не можуть бути пропущені через митний кордон
України товари, заборонені до ввезення в Україну.
В силу ст. 1 Закону України "Про деякі питання ввезення на
митну територію України та реєстрації транспортних засобів"
( 2681-14 ) (2681-14)
пропуск на митну територію України з метою вільного
обігу легкових автомобілів допускається за умови, що на момент
переміщення через митний кордон України пройшло не більше 8 років
з дати їх виготовлення.
Зазначена заборона встановлена законодавцем у відповідності з
Законом України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
та не є порушенням
права ОСОБА_1. володіти, користуватися, розпоряджатися належним
автомобілем.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає,
що застосування судом апеляційної інстанції ст. 8 Закону України
"Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення
і оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів,
що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію
України" ( 2681-14 ) (2681-14)
для врегулювання спірних відносин є невірним.
Предметом спору, що виник між сторонами, є не питання
оподаткування транспортного засобу, а питання нетарифного
регулювання, яке було встановлено на законодавчому рівні по
відношенню до транспортного засобу позивача.
Враховуючи наведене, відповідач обгрунтовано відмовив
позивачеві в митному оформленні автомобіля..
Зважаючи на те, що обставини справи встановлені повно і
правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми
матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового
рішення, то, за правилами ст. 229 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, оскаржувані рішення підлягають
скасуванню з ухваленням нового, про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 222, 223, 229, 231 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Касаційну скаргу Харківської митниці задовольнити.
Постанову Київського районного суду м. Харкова від 27 березня
2006 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 15
червня 2006 року скасувати.
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Харківської митниці
в особі заступника начальника Харківської митниці про визнання
незаконною відмову в штатному оформленні автомобіля.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Судові рішення Вищого адміністративного суду України, які
ухвалені в порядку касаційного провадження, можуть бути
оскарженими до Верховного Суду України лише за винятковими
обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин
шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Судді :
В. I. Бутенко
Т. О. Лиска
О. I. Панченко
О. В. Мироненко
I. В. Штульман