ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
Головуючого Бившевої Л.I.,
суддів: Брайка А.I., Костенка М.I., Маринчак Н.Є., Усенко
Є.А.,
при секретарі Ликовій В.Б.,
за участю:
представника позивача - Коленченка О.О.,
представника відповідача - Ярмак В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської
області
на рішення господарського суду Чернігівської області від 22
квітня 2005 року
та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 04
липня 2006 року
у справі № 11/92 (6/222а)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніжин
Тепло Мережі"
до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції
Чернігівської області
про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень, -
В С Т А Н О В И Л А :
У червні 2004 року ТОВ "Ніжин Тепло Мережі" звернулось до
суду з позовом до Ніжинської ОДПI Чернігівської області про
визнання недійсними податкового повідомлення - рішення №
0000062303/0 від 12 травня 2004 року в розмірі 222 907, 00 грн. та
податкового повідомлення - рішення № 0000072303/0 від 12 травня
2004 року в частині зменшення бюджетного відшкодування в розмірі
72 633, 00 грн. та донарахованої штрафної санкції в розмірі 21
790, 00 грн.
Справа розглядалась неодноразово.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 22
квітня 2005 року визнано недійсним податкове повідомлення -
рішення Ніжинської ОДПI від 12 травня 2004 року № 0000062323/0.
Визнано частково недійсним податкове повідомлення - рішення
Ніжинської ОДПI від 12 травня 2004 року № 0000072323/0 в частині
зменшення ТОВ "Ніжин Тепло Мережі" бюджетного відшкодування з
податку на додану вартість в сумі 72 633, 00 грн. та застосування
штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 21 790, 00 грн.
Стягнуто з Ніжинської ОДПI на користь ТОВ "Ніжин Тепло
Мережі" 85, 00 грн. відшкодування витрат по сплаті державного мита
та 118, 00 грн. на відшкодування витрат на інформаційне - технічне
забезпечення судового процесу.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04
липня 2006 року рішення господарського суду Чернігівської області
від 22 квітня 2005 року залишено без змін.
В касаційній скарзі Ніжинська ОДПI Чернігівської області,
посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального
права, просить скасувати судові рішення по справі та ухвалити нове
рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному
обсязі.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав
касаційну скаргу та просив її задовольнити.
В судовому засіданні представник позивача заперечував проти
касаційної скарги та просив залишити її без задоволення.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у
судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи
касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами
першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та
процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з
наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
Ніжинська ОДПI Чернігівської області провела документальну
перевірку ТОВ "Ніжин Тепло Мережі" з питань правильності заявленої
до відшкодування суми податку на додану вартість по податковій
декларації за лютий 2004 року, за результатам якої було складено
акт № 219/23-200/32750668 від 07 травня 2004 року.
В акті перевірки було встановлено порушення ведення
податкового обліку, а саме: п. 1.7, п. 1.8 ст. 1, підпункту 7.2.1,
абзацу четвертого підпункту 7.2.3, підпункту 7.2.6 п. 7.2,
підпункту 7.4.4, підпункту 7.4.5, п. 7.4 ст. 7, п. 11.11 ст. 11
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, в
результаті чого зменшено від'ємне значення чистої суми податкових
зобов'язань з податку на додану вартість за лютий 2004 року на
суму 99 772, 00 грн. та донараховано податку на додану вартість в
сумі 171 467, 00 грн.
12 травня 2004 року на підставі акту перевірки Ніжинська ОДПI
Чернігівської області прийняла податкове повідомлення - рішення №
0000062303/0, яким визначила ТОВ "Ніжин Тепло Мережі" суму
податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 222
907, 00 грн., у тому числі 171 467, 00 грн. - основний платіж та
51 440, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції, та податкове
повідомлення - рішення № 0000072303/0, яким виявлено завищення
суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в
розмірі 99 772, 00 грн. за лютий 2004 року.
Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги,
виходили з наступного.
25 лютого 2004 року між ТОВ "Дніпроводсервіс" (продавець) та
ТОВ "Ніжин Тепло Мережі" (покупець) було укладено договір
купівлі - продажу № 6.
Відповідно до умов договору продавець зобов'язався передати
покупцю товар -Модуль мультимедійний контейнерного типу для
комплексів водопідготовки МК-01/КК-1.
Згідно пунктів 2.3, 2.4 вищезазначеного договору датою
поставки вважається дата оформлення видаткової накладної, а
перехід права власності на товар відбувається в момент підписання
видаткової накладної.
На підтвердження передачі товару позивачем надано видаткову
накладну № РН -0000008 від 25 лютого 2004 року, податкову накладну
№ 10 від 25 лютого 2004 року, що підтверджує набуття позивачем з
25 лютого 2004 р. права власності на товар.
Пунктом 5.1 договору сторонами було визначено, що оплата за
товар здійснюється безготівковим розрахунком в національній валюті
України на поточний рахунок продавця протягом 60 днів з моменту
підписання договору, у зв'язку з цим розрахунки за товар позивачем
в лютому 2004 року не здійснювались.
25 лютого 2004 року між ТОВ "Дніпроводсервіс" (зберігач) та
ТОВ "Ніжин Тепло Мережі" (поклажодавец) було укладено договір №
6-ХР зберігання на товарному складі, відповідно до якого зберігач
зобов'язався зберігати товари, передані йому поклажодавцем згідно
актів прийому - передачі.
Згідно акту прийому - передачі товару на зберігання за
договором № 6-ХР від 25 лютого 2004 року поклажодавець передав, а
зберігач прийняв на зберігання 108 штук Модулів мультимедійних
контейнерного типу для комплексів водопідготовки МК-01/КК-1.
Довідкою Лівобережної МДПI м. Дніпропетровська від 01 липня
2004року про результати позапланової перевірки відомостей ТОВ
"Дніпроводсервіс" з питань взаємовідносин з ТОВ "Ніжин Тепло
Мережі" за лютий 2004 року встановлено, що ТОВ "Дніпроводсервіс"
було укладеного договір купівлі - продажу № 6 від 25 лютого 2004
року з ТОВ "Ніжин Тепло Мережі" на купівлю Модулів мультимедійних
контейнерного типу для комплексів водопідготовки МК - 01/КК - 1.
На підставі договору ТОВ "Дніпроводсервіс" в лютому 2004 року
згідно рахунка - фактури № СФ - 0000008 від 25 квітня 2004 року
виписало податкову накладну ТОВ "Ніжин Тепло Мережі" № 10 від 25
лютого 2004 року на модулі мультимедійні контейнерного типу для
комплексів водопідготовки МК - 01/КК - 1 108 піт. на суму 1 198
800, 00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 199 800,
00 грн.
Сума податку на додану вартість по зазначеній податковій
накладній була включена позивачем до податкових зобов'язань
відповідних періодів, відображена у книзі обліку продажу товарів
(робіт, послуг) та відповідає даним податкових декларацій з
податку на додану вартість за лютий 2004 року.
Фактичне відвантаження підтверджується видатковою накладною №
РН -0000008 від 25 лютого 2004 року на Модулі мультимедійні
контейнерного типу для комплексів водопідготовки МК -01/КК - 1 на
суму 1 198 800, 00 грн., в тому числі податок на додану вартість -
199 800, 00 грн. Продукцію було отримано за дорученням ЯЗК №
117588 від 25 лютого 2004 року особисто Рябуха В.Д.
Таким чином ТОВ "Дніпроводсервіс" здійснило продаж товару на
суму 1 198 000, 00 грн., суму податкового зобов'язання по податку
на додану вартість задекларувало в декларації за лютий 2004 року,
тобто суму податку на додану вартість було фактично сплачено
продавцем до бюджету.
Посилаючись на те, що предметом діяльності позивача згідно
статуту є, зокрема, оптова і роздрібна торгівля групами та видами
продовольчих та непродовольчих товарів вітчизняних та іноземних
виробників, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної
інстанції, дійшов висновку, відповідно до якого позивач згідно з
положеннями п. 1.4 ст. 1, підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та п. 5.1
ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
мав право віднести витрати, пов'язані з придбанням
товару, до складу валових витрат, оскільки товар придбавався з
метою подальшої реалізації, тобто для отримання доходу від цієї
господарської діяльності.
Крім того, суди попередніх інстанцій посилались на те, що 02
березня 2004 року між позивачем (комітент) та ТОВ "Лестер Л.Т.Д."
(смт. Димер) (комісіонер) було укладено договір комісії № 4,
предметом якого є здійснення реалізації нерезидентам України
продукції, що належить комітенту, за межами митної території
України.
Додатком №1 від 09 березня 2004 року до вказаного договору є
доручення комісіонеру на експорт продукції - модулів мультмедійних
контейнерного типу для комплексів водопідготовки МК - 01/КК-1 в
кількості 108 шт. на суму 1 009 800, 00 грн. без податку на додану
вартість і оформлений актом приймання - передачі від 09 березня
2004 року, що підтверджує, те що товар придбавався позивачем з
метою його подальшої реалізації.
Посилаючись на висновки зустрічної перевірки ТОВ
"Дніпроводсервіс", проведеною Лівобережною МДПI м.
Дніпропетровська, та на те, що позивач мав податкову накладну № 10
від 25 лютого 2004 року, суди дійшли висновку, відповідно до якого
позивач відповідно до положень підпункту 7.5.1 п. 7.5 та підпункту
7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
правомірно включив до податкового кредиту 199 800,
00 грн. податку на додану вартість.
При цьому суди попередніх інстанцій посилались на те, що у
зв'язку з неможливістю подальшої реалізації товару у позивача
виникла необхідність повернення товару покупцю, проти чого
продавець не заперечував, а сам факт повернення товару від ТОВ
"Ніжин Тепло Мережі" до ТОВ "Дніпроводсервіс" підтверджується
накладною на повернення товару № 7 від 27 травня 2004 року,
довіреністю № 642762 серія ЯЗУ від 27 травня 2004 року, а також
рішенням господарського суду Чернігівської області від 11 жовтня
2004 року по справі № 11/255, яке набрало законної сили, яким
встановлено, що перерахунок податкового зобов'язання з податку на
додану вартість здійснено ТОВ "Ніжин Тепло Мережі" у зв'язку з
поверненням товару ТОВ "Дніпроводсервіс".
Крім того, спростовуючи порушення позивачем п. 11.11 ст. 11
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
суди попередніх виходили з того, що зміст вказаної норми не
встановлює спеціальні правила щодо дати виникнення права на
податковий кредит за придбаними товарами і отриманими послугами,
які входять в вищезазначений перелік, а тому в цій частині
відносини регулюються загальними нормами, які визначені в ст. 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
тобто за "першою подією", а встановлення будь-якого процентного
співвідношення в податковому зобов'язанні та використання його при
розрахунку суми податкового кредиту Законом України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не передбачено.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про
неправомірне визначення позивачу податкового зобов'язання з
податку на додану вартість за рахунок зменшення податкового
кредиту на 244 100, 00 грн. (199 800, 00 грн. + 44 300, 00 грн.)
податковим повідомленням - рішенням від 12 травня 2004 року №
0000062303/0 в сумі 171 467, 00 грн. основного платежу та 51 440,
00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, всього - 222 907, 00 грн.,
а також завищення бюджетного відшкодування з податку на додану
вартість в сумі 72 633, 00 грн. та застосування штрафних
(фінансових) санкцій в сумі 21 790, 00 грн. податковим
повідомленням - рішенням від 12 травня 2004 року № 0000072303/0.
Крім того, ухвалою Київського апеляційного господарського
суду від 09 серпня 2005 року у справі було призначено судово -
бухгалтерську експертизу.
З висновку судово - бухгалтерської експертизи № 25ц від 22
березня 2006 року вбачається, що документально підтверджено
придбання товару ТОВ "Ніжин Тепло Мережі" у ТОВ "Дніпроводсервіс"
за договором купівлі - продажу від 25 лютого 2004 року № 6;
документально підтверджено відображення в бухгалтерському обліку
придбання товару за договором купівлі - продажу від 25 лютого 2004
року № 6 на загальну суму 1 198 800, 00 грн. та віднесення до
складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у
розмірі 199 800,00 грн. по придбаним товарам за лютий 2004 року;
за даними бухгалтерського та податкового обліку документально
підтверджено, що оплата грошовими коштами ТОВ "Ніжин Тепло Мережі"
за отриманий товар за договором купівлі - продажу від 25 лютого
2004 року № 6 не проводилась, товар був повернутий ТОВ
"Дніпроводсервіс" по накладній від 27 травня 2004 року № 7;
документально підтверджено здійснення коригування податкового
зобов'язання ТОВ "Ніжин Тепло Мережі" на суму 199 800, 00 грн. в
травні 2004 року у зв'язку з поверненням товару; документально
підтверджена сума податку на додану вартість, що сплачена
постачальником у лютому 2004 року через розрахунковий рахунок,
готівкою в розмірі 89 842, 19 грн. та шляхом здійснення заліку з
постачальниками наданими послугами та матеріальними ресурсами на
суму 29 786,10 грн., всього сума податку на додану вартість, що
сплачена постачальникам за лютий 2004 року, складає 119 628,29
грн.; документально та нормативно не підтверджуються висновки,
викладені в акті перевірки від 31 березня 2005 року по:
донарахуванню податку на додану вартість за лютий 2004 року на
загальну суму 171 467,00 грн., зменшенню від'ємного значення
чистої суми податкових зобов'язань по податку на додану вартість
за лютий 2004р. на суму 81 628,00 грн.
Також, з вказаного висновку вбачається, що у зв'язку з тим,
що на дослідження ТОВ "Ніжин Тепло Мережі" не надало податкові
накладні, які не містять всіх реквізитів, передбачених чинним
законодавством, результатами дослідження підтвердити чи
спростувати висновок акту перевірки по зменшенню від'ємного
значення чистої суми податкових зобов'язань по податку на додану
вартість за лютий 2004 року в розмірі 18 144, 00 грн. не
представляється можливим.
Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх
інстанцій з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
бюджетне відшкодування - сума, що
підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з
надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з підпунктом 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(в редакції, яка діяла
на момент виникнення спірних правовідносин) суми податку, що
підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету,
визначаються як різниця між загальною сумою податкових
зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів
(робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового
кредиту звітного періоду.
В той же час, податковий кредит, в залежності від якого
визначається сума бюджетного відшкодування, складається із сум
податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному
періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість
яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та
основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають
амортизації (підпункт 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вищезазначеного Закону).
Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 5 Закону України Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(в редакції, яка
діяла на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення
права платника податку на податковий кредит вважається дата
здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника
податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки
відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з
використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт
придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких
витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими
накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -
актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який
засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт
(послуг) (підпункт 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону).
Враховуючи те, що відповідно до вищевикладених положень
податкова накладна № 10 від 25 лютого 2004 року, яка була виписана
ТОВ "Дніпроводсервіс" на Модулі мультимедійні контейнерного типу
для комплексів водопідготовки МК -01/КК - 1 на суму 1 198 800, 00
грн., в тому числі податок на додану вартість - 199 800, 00 грн.,
підтверджує право позивача на податковий кредит в сумі 199 800, 00
грн. з урахуванням того, що фактичне відвантаження товару
підтверджується видатковою накладною № РН-0000008 від 25 лютого
2004 року, а суми податку на додану вартість за податковою
накладною № 10 від 25 лютого 2004 року були включені продавцем до
податкових зобов'язань та відображені в податковій декларації за
лютий 2004 року, що було встановлено довідкою Лівобережної МДПI м.
Дніпропетровська від 01 липня 2004 року, суди попередніх інстанцій
дійшли обгрунтованого висновку про правомірність включення
позивачем до податкового кредиту 199 800, 00 грн. податку на додан
у вартість При цьому суди попередніх інстанцій правильно
посилались на те, що позивач сформував податковий кредит
відповідно до приписів підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, оскільки товар
придбавався позивачем для подальшої реалізації з метою отримання
доходу, тобто ним здійснювалась статутна діяльність, яка має всі
ознаки господарської згідно з підпунктом 1.32 ст. 1 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
В той же час, судами попередніх інстанцій також було
встановлено, що Модулі мультимедійні контейнерного типу для
комплексів водопідготовки МК -01/КК - 1 були повернуті продавцю
згідно накладної на повернення товару № 7 від 27 травня 2004 року,
у зв'язку з чим позивач здійснив коригування податкового кредиту в
травні 2004 року, що встановлено рішенням господарського суду
Чернігівської області від 11 жовтня 2004, що набрало законної
сили, і не потребує доведення відповідно до ст. 35 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
та відповідно до ч. 1
ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
якими керувалися суди попередніх інстанцій при розгляді справи.
Таким чином, висновки акту перевірки про завищення позивачем
податкового кредиту на 199 800, 00 грн. є безпідставними.
Спростовуючи порушення позивачем п. 11.11 ст. 11 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, суди
попередніх інстанцій правильно виходили з того, що Законом України
"Про внесення зміни до статті 11 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 2649-14 ) (2649-14)
від 11 липня 2001 року № 2649-III,
який набрав чинності з 07 серпня 2001 року, п. 11.11 ст. 11 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
було
викладено в новій редакції, відповідно до якої, тимчасово, до
набрання чинності Податковим кодексом України, платники податку,
які продають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого),
включаючи вартість його транспортування, чи надають послуги,
вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за
утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не
зареєстрованим платниками цього податку, а також
житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним
частинам, товариствам співвласників житла, іншим подібним
платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених
покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких
товарів (послуг) у компенсацію їх вартості (далі - ЖЕКи),
визначають базу оподаткування операцій з продажу таких товарів
(послуг) за касовим способом. За касовим способом визначається
також база оподаткування операцій з надання зазначених товарів
(послуг) для ЖЕКів та бюджетних установ, що отримують ці товари
(послуги), у разі якщо вони зареєстровані як платники податку. При
цьому суди попередніх дійшли вірного висновку, відповідно до якого
положення цього пункту не встановлюють спеціальних правил для
визначення бази оподаткування при продажу товарів (послуг), які не
входять в зазначений перелік, а також для платників податків, які
здійснюють такий продаж особам, які не зазначені в цьому переліку,
а тому такі платники податку керуються загальними правилами для
визначення бази оподаткування.
Отже, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого
висновку про те, що відповідач не довів факту порушення позивачем
п. 11.11 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Колегія суддів також приймає до уваги висновок експерта № 25ц
судово - бухгалтерської експертизи за матеріалами справи від 22
березня 2006 року, яким також спростовується висновки акту
перевірки.
Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли
обгрунтованого висновку про протиправність спірних податкових
повідомлень - рішень.
Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
касаційна скарга Ніжинської ОДПI
Чернігівської області підлягає залишенню без задоволення, а
рішення господарського суду Чернігівської області від 22 квітня
2005 року та ухвала Київського апеляційного господарського суду
від 04 липня 2006 року підлягають залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 221, 223, ч. 1 ст. 224, ст.
ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової
інспекції Чернігівської області залишити без задоволення, а
рішення господарського суду Чернігівської області від 22 квітня
2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду
від 04 липня 2006 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може
бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими
обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий: _______________________ Л.I. Бившева
Судді: _______________________ А.I. Брайко
_______________________ М.I. Костенко
_______________________ Н.Є. Маринчак
_______________________ Є.А. Усенко