ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" жовтня 2007р. Вищий адміністративний суд України у
складі колегії суддів:
головуючого Конюшка К.В.
суддів: Ланченко Л.В.
Нечитайла О.М.
Пилипчук Н.Г.
Степашка О.I.
при секретарі: Ликовій В.Б.
за участю представників:
позивача: не явка
відповідача: Захарова Є.В., Трифонов С.М.
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Печерському районі м. Києва на постанову Господарського суду м.
Києва від 31.01.2006р. та ухвалу Київського апеляційного
господарського суду від 11.05.2006р.
у справі № 25/344
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Міжнародний фінансово-промисловий холдінг"
до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.
Києва
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В :
У травні 2005 року Товариство з обмеженою відповідальністю
"Міжнародний фінансово-промисловий холдінг" звернулося до
Господарського суду м. Києва з зустрічним позовом до Державної
податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі - ДПI у
Печерському районі м. Києва) про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень від 09.07.2004р. № 73237/0, № 74237/0, від
20.07.2004р. № 79237/0, № 80237/0, № 81237/0, № 82237/0, від
05.08.2004р. № 832302/0 (справа № 25/442 за позовом ДПI у
Печерському районі м. Києва до Товариства з обмеженою
відповідальністю "Міжнародний фінансово-промисловий холдінг" про
стягнення податкового боргу в розмірі 10729258,50 грн.).
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.09.2005р. було
виділено в самостійне провадження зустрічний позов Товариство з
обмеженою відповідальністю "Міжнародний фінансово-промисловий
холдінг" до ДПI у Печерському районі м. Києва про визнання
недійсними податкових повідомлень-рішень та присвоєно даній справі
№ 25/344.
В обгрунтування позовних вимог позивач послався на те, що
викладені в Актах перевірки висновки податкового органу, на
підставі яких прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, є не
обгрунтованими та безпідставними, оскільки Товариством з обмеженою
відповідальністю "Міжнародний фінансово-промисловий холдінг" було
правомірно включено до складу податкового кредиту у відповідних
періодах суми податку на додану вартість, визначені у податкових
накладних, які отримані від контрагентів позивача.
Постановою Господарського суду м. Києва від 31.01.2006р.,
залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського
суду від 11.05.2006р., позовні вимоги задоволено повністю, визнано
недійсними податкові повідомлення-рішення: від 09.07.2004р. №
73237/0, від 09.07.2004р. № 74237/0, від 20.07.2004р. № 79237/0,
від 20.07.2004р. № 80237/0, від 20.07.2004р. № 81237/0, від
20.07.2004р. № 82237/0, від 05.08.2004р. № 832302/0.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій,
Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва
оскаржила їх в касаційному порядку.
В касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову суду
першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції з мотивів
порушення судам норм матеріального права та відмовити у
задоволенні позову повністю.
В судовому засіданні представники скаржника підтримали доводи
касаційної скарги та просили її задовольнити.
Представники позивача в судове засідання 03.10.2007р. не
з'явились, в минулому судовому засіданні вони заперечували проти
касаційної скарги і просили залишити оскаржувані судові рішення
без змін.
Справу розглянуто відповідно до приписів ч.4 ст.221 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судових
засіданнях представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи
касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами
норм матеріального та процесуального права і матеріали справи,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, в період з
14.05.2004р. до 07.07.2004р. відповідачем була проведена
позапланова документальна перевірка позивача щодо правильності
обчислення та достовірності заявленого до відшкодування з
державного бюджету податку на додану вартість за період з
01.11.2003р. по 30.11.2003р.
За результатами вказаної перевірки податковим органом було
складено Додатковий акт № 76/23-7-31812890 від 07.07.2004р. до
Акту перевірки від 04.03.2004р. № 14/23-7-31812890.
Відповідно до Додаткового акту № 76/23-7-31812890 від
07.07.2004р. у перевіряємий період позивачем відповідно до
Договору від 01.11.2003р. по накладній № 14 від 14.11.2003р. було
придбано у ПП "Смунк" товар (арматуру прохідну запорну для
нафтохімічних станцій) на загальну суму 3 422 597,62 грн. (ПДВ -
570 432,94 грн.). При цьому за даними вказаного акту розрахунки за
товар не проводились.
Крім того, позивачем у вказаний період було укладено договори
з ТОВ "Сільгосп- завод "Широковський": № 35 від 10.11.2003р., № 36
від 11.11.2003р., № 37 від 12.11.2003р., № 38 від 13.11.2003р., №
39 від 14.11.2003р., № 40 від 17.11.2003р.
На виконання вказаних договорів позивачем придбано товар
(паркет) на загальну суму 14 116 033,61 грн. (ПДВ - 2 352 672,27
грн.). Продавцем (ТОВ "Сільгосп - завод "Широковський") було
виписано позивачу податкові накладі № 100 від 10.11.2003р., № 101
від 11.11.2003р., № 102 від 12.11.2003р., № 103 від 13.11.2003р.,
№ 104 від 14.11.2003р, № 105 від 17.11.2003р.
При цьому, на думку податкового органу, позивачем також не
проводилася оплата вартості отриманого товару (паркету), оскільки
за отриманою від ДПI у Малиновському районі м. Одеси інформацією
підприємство не є виробником паркету, не має виробничих
потужностей, транспортних засобів та кваліфікованих працівників
для виробництва паркету. Таким чином, позивачем порушено приписи
п.1.8. ст. 1, п.п. 7.4.1. та п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №
168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(далі - Закон України від 03.04.1997р. №
168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
), так як до складу податкового кредиту
включено суму податку на додану вартість без фактичного придбання
товару, вартість якого включається до складу валових витрат.
На підставі Додаткового акту №76/23-7-31812890 від
07.07.2004р. ДПI у Печерському районі м. Києва було прийнято
податкові повідомлення - рішення: від 09.07.2004р. №74237/0, яким
позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на
додану вартість в poзміpі 1 720 137,00 грн. та від 09.07.2004р. №
73237/0, яким визначено суму завищення бюджетного відшкодування з
податку на додану вартість в poзміpі 1 332 260,00 грн.
Крім того, в період з 12.07.2004 року до 19.07.2004 року ДПI
у Печерському районі м. Києва була проведена позапланова
документальна перевірка правильності обчислення та достовірності
заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість
ТОВ "Міжнародний фінансово - промисловий холдінг" за період з
01.10.2003р. по 31.10.2003р.
За результатами вказаної перевірки було складено Додатковий
акт № 82/23-7-31812890 від 19.07.2004р. до Акту перевірки №
82/23-707-31812890 від 19.12.2003р.
За даними вищевказаного Додаткового акту у перевіряємому
пepіоді відповідно до умов договору № 54 від 02.10.2003р.
позивачем було придбано у ПП "Смунк" товар (арматуру прохідну
запорну для нафтохімічних станцій) на загальну суму 9 840 000, 00
грн. (ПДВ - 1 640 000, 00 грн.). Приватним підприємством "Смунк"
позивачу було виписано податкові накладні №1 від 18.10.2003р., № 2
від 19.10.2003р., № 4 від 21.10.2003р., № 5 від 22.10.2003р., № 6
від 25.10.2003р., № 7 від 26.10.2003р.; № 8 від 27.10.2003р., № 9
від 28.10.2003р., № 10 від 29.10.2004р.
Проте, як встановлено податковим органом в ході проведення
оперативно-розшукових заходів, фактично придбання арматури
прохідної запорної для нафтохімічних станцій у ПП "Смунк" не
здійснювалось. Товар на даному підприємстві не зберігався,
оскільки складські приміщення в нього відсутні. Таким чином, мала
місце безтоварна операція.
Kpім того, позивачем у вказаний період було укладено Договір
купівлі - продажу від 20.10.2003р. з ТОВ "Сільгосп - завод
"Широковський".
На виконання договору позивачем було придбано товар
(обладнання для вирощування грибів) на загальну суму 1 658 682, 34
грн. (ПДВ - 331 736, 47 грн.). Але, в ході здійснення перевірки
Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний
фінансово-промисловий холдінг" з питання правильності заявлених до
відшкодування сум податку на додану вартість за жовтень 2003р.
податковим органом встановлено, що розрахунки за
товарно-матеріальні цінності не проводилися.
На підставі Додаткового акту № 82/23-7-31812890 від
19.07.2004р. відповідачем були прийняті: податкове
повідомлення-рішення № 79237/0 від 20.07.2004р., яким позивачу
визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану
вартість в poзміpі 1971736,00 грн.; № 80237/0 від 20.07.2004р.,
яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в poзміpі
985868,00 грн.
В період з 13.07.2004р. до 20.07.2004р. ДПI у Печерському
районі м. Києва була проведена позапланова документальна перевір
ка правильності обчислення сум податку на додану вартість
Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародний фінансово -
промисловий холдінг" по взаємовідносинах з ПП "Смунк", ТОВ
"Сільгосп - завод "Широковський", ПП "Аделаїда-3", ПП "Зірка -
2002" за період з 01.12.2003р. по 30.04.2004р.
За результатами вказаної перевірки було складено Акт
перевірки № 83/23-7-31812890 від 20.07.2004р., згідно з яким на
думку відповідача позивачем порушено п. 1.8. ст. 1, п.п. 7.4.1. та
п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. №
168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, оскільки фактично мали місце безтоварні
операції, метою яких є не законне відшкодування податку на додану
вартість з державного бюджету.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій
виходили з того, що відповідно до п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону
України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не дозволяється
включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті
податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними
деклараціями. I з урахуванням того, що в матеріалах справи
містяться належним чином засвідчені копії відповідних податкових
накладних, виписаних позивачеві його контрагентами в перевіряємих
періодах, посилання податкового органу на порушення позивачем п.п.
7.4.5. ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
є безпідставним.
При цьому, твердження відповідача про фіктивність
контрагентів позивача не прийнято судами до уваги з огляду на те,
що Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва
не надано належних і достатніх доказів на підтвердження цього
факту. А отримана інформація про те, що окремі контрагенти
припинили здійснення господарської діяльності, не є доказом не
здійснення ними операцій (укладання договорів, поставку товарів) з
позивачем.
Проте, суд касаційної інстанції не може погодитися з такими
висновками місцевого та апеляційного судів, оскільки вони зроблені
без повного та всебічного з'ясування обставин справи, виходячи
лише з самого факту наявності у позивача податкових накладних,
виданих його контрагентами. На думку суду касаційної інстанції,
наявність цих податкових накладних є обов'язковою обставиною для
визначення правильності формування податкового кредиту та
відшкодування податку на додану вартість з бюджету, але не
вичерпною.
Судами попередніх інстанцій не були враховані приписи частини
1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
щодо здійснення розгляду і вирішення справ в
адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в
наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх
переконливості. Відповідно, частинами 4 та 5 цієї статті на суд
покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи,
необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо
виявлення та витребування доказів з власної ініціативи; зобов'язує
суд запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати
докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку
суду, не вистачає.
Зокрема, з урахуванням того, що основними постачальниками
позивача у відповідних звітних періодах були: ПП "Смунк", ТОВ
"Сільгосп-Завод "Широковський", ПП "Зірка-2002" та ПП "Аделаїда-3"
судами в ході судового розгляду не було надано належної правової
оцінки факту порушення кримінальної справи відносно службових осіб
ПП "Смунк" та директора ТОВ "Сільгосп-Завод "Широковський" -
Абрамова В.А. А також не досліджувався факт порушення кримінальної
справи відносно посадових осіб ПП "Аделаїда-3". При цьому судам
першої та апеляційної інстанцій слід було б витребувати необхідні
для з'ясування відповідних обставин доказів, в тому числі й з
власної ініціативи, що відповідало б вимогам частин 4 та 5 ст. 11
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
. Такими
доказами можуть бути документи, що містяться в кримінальних
справах, відповідно до ст. 79 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Судами не перевірені належним чином доводи податкового органу
щодо безтоварності спірних господарських операцій.
Адже, наявність у покупця належно оформлених документів, які
відповідно до Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
необхідні для віднесення певних сум до податкового
кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є
безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість,
якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких
документах, не відповідають дійсності, як у випадку не здійснення
самих операцій. Також суд в кожному конкретному випадку має
перевіряти факт надмірної сплати податку на додану вартість
платником, який підлягає встановленню в судовому процесі, як
юридичний факт, оскільки з ним Закон пов'язує виникнення права
платника податку на отримання бюджетного відшкодування.
Першою та апеляційною інстанціями не було з'ясовано та
встановлено, чи сплачувались податки продавцями товару та чи мали
операції з реалізації товарно-матеріальних цінностей реальний
товарний характер.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
предметом доказування є обставини,
якими обгрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають
інше значення для вирішення справи та які належить встановити при
ухваленні судового рішення у справі.
Проте, судами всупереч приписам ч.1 ст. 138 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
не встановлено
предмет доказування у справі, не зобов'язано податковий орган
надати в необхідному обсязі докази на обгрунтування своїх доводів
та не витребувано необхідних та достатніх доказів з власної
ініціативи.
Відповідно до роз'яснень, які викладені в постанові Пленуму
Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
зі змінами та доповненнями, рішення є
законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального
законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у
відповідності з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин.
Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.
Враховуючи, що судами попередніх інстанцій вищеназвані
обставини враховано не було, і це призвело до не обгрунтованих
належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному
спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством
межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права
встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були
встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові
рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на
новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч.2
ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати
викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні
обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне
значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в
залежності від встановленого правильно визначити норми
матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних
правовідносин, та прийняти обгрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд касаційної
інстанції
У Х В А Л И В :
Касаційну скаргу Державної податкової у Печерському районі м.
Києва задовольнити частково.
Постанову Господарського суду м. Києва від 31.01.2006р. та
ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2006
року у справі № 25/344 скасувати, а справу направити на новий
судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може
бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст.
237 - 239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
(підпис)
Конюшко К.В.
Судді
(підпис)
Ланченко Л.В.
(підпис)
(підпис)
Нечитайло О.М.
Пилипчук Н.Г.
(підпис)
Степашко О.I.
З оригіналом згідно
Відповідальний секретар В.Б. Ликова