ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇН
УХВАЛА
Iменем України
" 02" жовтня 2007 р. справа № АС 3/383у/23у
к/с № К-25387/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.
Суддів Брайка А.I.
Карася О.В.
Рибченка А.О.
Федорова М.О.
при секретарі судового засідання: Ликовій В.Б.
розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного
товариства "Ніжинський м'ясокомбінат"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
26.06.2006 р.
на постанову Господарського суду Чернігівської області від
20.02.2006 р.
по справі № 3/383у/7/351-а
за позовом Ніжинської об'єднаної державної податкової
інспекції
до 1) Відкритого акціонерного товариства "Ніжинський
м'ясокомбінат",
2) Приватного підприємства "Темп-Ю"
про визнання угоди недійсною,-
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2005 року Ніжинська об'єднана державна податкова
інспекція звернулась до суду із позовом про визнання недійсною
усної угоди від 15.04.2005 р., укладеної між відповідачами
Відкритим акціонерним товариством "Ніжинський м'ясокомбінат" та
приватним підприємством "Темп-Ю" на придбання м'ясопродуктів на
загальну суму 60898, 96 грн., з підстав передбачених ст.ст. 207 ГК
України ( 436-15 ) (436-15)
.
Постановою Чернігівської області позов задоволено,
оспорюваний договір визнано недійсним, зобов'язано ПП "Темп-Ю"
повернути ВАТ "Ніжинськоий м'ясокомбінат" кошти в сумі 60898, 96
грн., а із покупця товару - ВАТ "ніжинський м'ясокомбінат"
стягнуто в дохід держави кошти в сумі 60989,96 грн.
В основу даного рішення покладено дані акту документальної
перевірки "ВАТ "Ніжинський м'ясокомбінат" з питань дотримання
податкового законодавства, в т.ч. повноти вирахування і сплати
податку на додану вартість, від 22.07.2005 р. №
15/26-205/00444375, докази використання цим відповідачем у
податковому і господарському обліку виписаних контрагентом ПП
"Темп-Ю" фінансово-звітних документів, рішення господарського суду
м. Києва від 28.10.2003 р. про скасування державної реєстрації
названого підприємства, в силу якого актом від 01.12.2003 р.
анульовано його свідоцтво платника ПДВ, неподання звітності та
несплата податків продавцем товару із лютого 1998 р., та висновок
суду про те, що ПП "Темп-Ю", укладаючи та виконуючи оспорювану
угоду, переслідувало мету ухилення від сплати податків.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
26.06.2006 р. постанову суду першої інстанції змінено, зобов'язано
ПП "Темп-Ю" повернути ВАТ "Ніжинський м'ясокомбінат" грошові кошти
в сумі 60898,96 грн., отримані згідно усного договору від
15.04.2005 р.. та ці ж кошти постановлено стягнути із ВАТ
"Ніжинський м'ясокомбінат" у дохід держави.
Дане судове рішення мотивоване перевіреними доводами про
повне виконання сторонами умов договору від 15.04.2005 р.,
відсутністю у його сторони ПП "Темп-Ю" спеціальної правоздатності
в силу судового рішення про скасування його державної реєстрації
та втратою статусу платника ПДВ, неподанням податкової звітності з
1998 р., що свідчить про мету контрагента ухилитись від сплати
податків за наслідками договірних відносин із ВАТ "Ніжинський
м'ясокомбінат", тобто завідомо суперечну інтересам держави, що
дозволило суду визнати оспорювану угоду недійсною із застосування
до її сторін наслідків, передбачених ч.1 ст. 208 ГК України
( 436-15 ) (436-15)
.
Не погоджуючись із постановленими у справі судовими
рішеннями, ВАТ "Ніжинський м'ясокомбінат" подано касаційну скаргу,
у якій відповідач просить названі рішення скасувати та ухвалити
нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з мотивів
того, що чинним законодавством не передбачено поняття обмеженої
підприємницької правоздатності, яким оперували суди, даючи оцінку
правовому статусу ПП "Темп-Ю" у спірних правовідносинах, та що
судами не враховано фактів знаходження цього контрагента у ЄДРПОУ,
що дозволяло йому вступити у договірні відносини із ВАТ
"Ніжинський м'ясокомбінат", відсутністю доказів укладення ВАТ
"Ніжинський м'ясокомбінат" угоди з метою, завідомо суперечною
інтересам держави. Поряд з цим у касаційній скарзі міститься
покликання на неправильне застосування судом апеляційної інстанції
норми ч.1 ст. 208 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
оскільки ВАТ "Ніжинський
м'ясокомбінат" добросовісно оплатив постачальнику ПП "Темп-Ю"
продукцію, повно оприбуткував, її вартість відніс на валові
витрати, а виписані контрагентом документи використав у
податковому обліку. За таких обставин невірним є висновок суду про
стягнення із ВАТ "Ніжинський м'ясокомбінат" у дохід держави
вартості оплаченого товару як із сторони оспорюваної угоди, яка
шляхом укладення такої переслідувала мету, яка завідомо суперечить
інтересам держави і суспільства.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що згідно усної угоди ВАТ "Ніжинський
м'ясокомбінат" придбав у ПП "Темп-Ю" (м.Київ) м'ясопродукти на
загальну суму 60898,96 грн.. виконання сторонами даної угоди
підтверджується виданими ПП "Темп-Ю" видатковою та податковою
накладними від 15.04.2005р., посвідченням про якість
м'ясопродуктів, ветеринарним свідоцтвом, квитанцією до
прибуткового касового ордеру № 373 від 15.04.2005 р. на суму
60898,96 грн. із відтиском печатки ПП "Темп-Ю" та підписом
відповідальної особи.
Наведене свідчить про належне виконання сторонами оспорюваної
угоди.
Iз Акту перевірки від 22.07.2005 р. вбачається, що ВАТ
"Ніжинський м'ясокомбінат" відобразив вказану господарську
операцію у податковому обліку віднісши до податкового кредиту у
квітні та травні 2005 року суми податку на додану вартість у
розмірі 15540,43грн. на підставі податкових накладних ПП "Темп-Ю".
Наявні у справі документальні дані про відображення
товариством названої операції у господарській і податковій
звітності та придбання ним товарів у ПП "Темп-Ю" для власних
виробничих потреб не містять у діях названого відповідача
будь-яких ознак чи обставин, з якими ст. 207 ГК ( 436-15 ) (436-15)
пов'язує недійсність господарських зобов'язань.
Поряд з цим слід врахувати, що Цивільний кодекс України
( 435-15 ) (435-15)
, який набрав чинності з 01.01.2004 року, серед
правових наслідків вчинення правочину, який порушує публічний
порядок, не встановлює санкцій, аналогічних тим, які були
встановлені ст. 49 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
. Такі санкції встановлені
Господарським кодексом України ( 436-15 ) (436-15)
.
Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, господарське
зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з
метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства,
або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б
одним з них господарської компетенції (спеціальної
правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або
відповідного органу державної влади визнано судом недійсним
повністю або в частині.
Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
слід застосовувати з урахуванням того, що правочин,
який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і
суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а
тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
є
нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не
вимагається.
Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому
ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"
( 509-12 ) (509-12)
, можуть на підставі п. 11 цієї статті звертатись до
судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних
за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить
інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.
У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину
має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині
судового рішення.
Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка
завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом з тим,
за змістом ч. 1 ст. 208 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
застосування цих
санкцій можливе лише в разі виконання правочину хоча б однією
стороною.
Санкції, встановлені ч. 1 ст. 208 цього Кодексу, не можуть
застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших
обов'язкових платежів) однією зі сторін договору. За таких
обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення
правочину. Для застосування санкцій, передбачених ч. 1 ст. 208
Кодексу, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою,
яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства,
наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання
ухилення від сплати податків.
Частиною 1 ст. 208 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
передбачено
застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає нормі ст.
41 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, згідно з якою конфіскація
майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках,
обсязі та порядку, встановлених законом.
Оскільки санкції, передбачені цією частиною, є
конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за
порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі
санкції не є цивільно-правовими, а є
адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню
ч. 1 ст. 238 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
. Тому такі санкції можуть
застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст. 250 ГК
України ( 436-15 ) (436-15)
.
Судами попередніх інстанцій викладене взагалі не взято до
уваги.
Окрім цього суди залишили без належної оцінки встановлений у
ході розгляду справи правовий статус обох сторін оспорюваного
договору а також мету, на досягнення якої кожна з них вчиняла
обумолені договором дії. Також суди не взяли до уваги і інші
юридично значимі обставини, з якими закон пов'язує визнання угод
недійсними і застосування в залежності від них передбачені ч.1ст.
208 наслідки недійсності угод, чим порушили норми матеріального
права. .
Відповідно до п. 2 ст. 227 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, підставою
для скасування судових рішень судів першої та апеляційної
інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є
порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели
або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть
бути усунені судом касаційної інстанції.
З огляду на неповне встановлення у справі обставин, які мають
істотне значен ня для вирішення спору, постановлені у справі
судові рішення відповідно до ст. 227 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до
суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід
взяти до уваги викладене в цій ухвалі, всебічно, повно й
об'єктивно встановити обставини справи та в залежності від
встановленого і у відповідності з чинним законодавством вирішити
спір.
Керуючись ст.ст. 220, 223, 227, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
"Ніжинський м'ясокомбінат" задовольнити частково.
Постанову Господарського суду Чернігівської області від
20.02.2006 року та постанову Київського апеляційного
господарського суду від 26.06.2006 року скасувати.
Справу № АС 3/383у/23у направити на новий розгляд до суду
першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України.
Головуючий
(підпис)
Голубєва Г.К.
Судді
(підпис)
Брайко А.I.
(підпис)
Карась О.В.
(підпис)
Рибченко А.О.
(підпис)
Федоров М.О.