У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.10.2007р.
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого-судді Брайка А. I.,
суддів Голубєвої Г. К.,
Карася О. В.,
Рибченка А. О.,
Федорова М. О.,
секретар судового засідання - Міненко О. М.,
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Оболонському районі м. Києва
на постанову Господарського суду міста Києва від 21.02.2006р.
та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від
06.06.2006р. у справі № 29/356-11/227
за позовом Комунального підприємства "Служба замовника
житлово-комунальних послуг" Оболонського району у м. Києві
до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.
Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
за участю представників:
позивача - не з'явились,
відповідача - Галій Ю. М.,
встановив:
Комунальним підприємством "Служба замовника
житлово-комунальних послуг" Оболонського району у м. Києві подано
позов про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва №
282330/0 від 03.04.2003р.
Постановою Господарського суду міста Києва від 21.02.2006р.,
залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського
суду від 06.06.2006р. у справі № 29/356-11/227 позов задоволено
повністю.
Судові рішення мотивовані тим, що укладені між позивачем та
Департаментом експлуатації водопровідної станції "Київводоканал",
КП по утриманню зелених насаджень Оболонського району м. Києва,
БМУ-3 ВАТ "Кем" договори повністю виконані їх сторонами, докази
визнання недійсними цих договорів у встановленому порядку
відсутні; податкові накладні виписувались контрагентами позивача в
момент здійснення господарських операцій; вказані податкові
накладні містять необхідні реквізити, передбачені законом; факт
сплати контрагентами позивача податкових зобов'язань по податку на
додану вартість по спірним господарським операціям підтверджується
матеріалами справи.
Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів
першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій
просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в
задоволенні позовних вимог посилаючись на порушення норм
матеріального права, а саме: пп. 7.2.1. п. 7.2., пп. 7.4.5. п.
7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить відмовити
в її задоволенні, а рішення судів попередніх інстанцій залишити в
силі як таких, що прийняті при повному і всебічному дослідженні
обставин справи без порушення норм матеріального та процесуального
права.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутнього
представника відповідача, Вищий адміністративний суд України
приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
по слідуючим доводам та мотивам.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, в результаті
проведеної планової документальної перевірки дотримання вимог
податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2001р. по
20.01.2003р. відповідачем складено акт № 1425/10/23-303 від
02.04.2003р. в якому зазначено виявлення заниження позивачем
податку на додану вартість на загальну суму 25 811 грн.
03.04.2003р. на підставі вказаного акту, згідно пп. 4.2.2. п.
4.2. ст. 4, пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, пп. 7.2.1. п. 7.2.
ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення
№ 282330/0 про визначення суми податкового зобов'язання по податку
на додану вартість в розмірі 38 719 грн., в т. ч. 25 811 грн.
основного платежу та 12 908 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Відповідно до пп. "а" пп. 7.2.1., абз. 1, 3 пп. 7.2.3., пп.
7.2.4. п. 7.2. ст. Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(станом на момент здійснення господарських операцій)
платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що
має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер
податкової накладної; податкова накладна складається у момент
виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках;
оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається
у продавця товарів (робіт, послуг); податкова накладна є звітним
податковим документом і одночасно розрахунковим документом; право
на нарахування податку та складання податкових накладних надається
виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку,
передбаченому статтею 9 цього Закону.
Відсутність в даному випадку такого реквізиту як порядковий
номер податкових накладних не є підставою їх недійсності з огляду
на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій,
сплати продавцями по ним податку на додану вартість у вказаних в
податкових накладних сумах.
Крім того, слід зазначити, що Закон України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не ставить право платника податку
на податковий кредит в залежність від встановлення факту
формування і сплати його контрагентами до Державного бюджету
України податкових зобов'язань за господарськими операціями у
відповідному податковому періоді.
Згідно п. 1.7. ст. 1, абз. 1 пп. 7.4.1. п. 7.4., абз. 3 пп.
7.5.1. п. 7.5. ст. 7 зазначеного закону податковий кредит - сума,
на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання
звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий
кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених
(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації; датою
виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:
дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання
платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 вказаного закону не
дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по
сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи
митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом
прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує
перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг); у
разі коли на момент перевірки платника податку органом державної
податкової служби суми податку, попередньо включені до складу
податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим
підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у
вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством,
нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену
зазначеними цим підпунктом документами.
При цьому необхідно зазначити, що єдиним випадком
неможливості такого включення є відсутність податкової накладної
чи митної декларації взагалі, що не має місця в даному випадку,
оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій, доказом
правомірності включення позивачем до складу податкового кредиту
суми 25 811 грн. є виписані податкові накладні на її
підтвердження.
За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень норм
матеріального та процесуального права, висновок судів першої та
апеляційної інстанцій про задоволення позову є вірним, судові
рішення прийняті відповідно вимог чинного законодавства, а вимоги
відповідача є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224,
230, 231, 254 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, -
ухвалив:
1. Залишити касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Оболонському районі м. Києва без задоволення, а постанову
Господарського суду міста Києва від 21.02.2006р. та ухвалу
Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2006р. у
справі № 29/356-11/227 - без змін.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та
може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 - 237, ч. 1
ст. 238 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий-суддя (підпис) Брайко А. I.
Судді (підпис) Голубєва Г. К.
(підпис) Карась О. В.
(підпис) Рибченко А. О.
(підпис) Федоров М. О.
З оригіналом згідно
Відповідальний секретар Міненко О. М.