ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2007 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Бившевої Л.I., Голубєвої Г.К., Степашка О.I.,
Федорова М.О.
при секретарі Iльченко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової
інспекції в Iвано-Франківській області
та
касаційне подання заступника прокурора Львівської області
на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від
09.03.2006р.
у справі № А-5/113 господарського суду Iвано-Франківської
області
за позовом закритого акціонерного товариства "Лукор"
до 1. Калуської об'єднаної державної податкової інспекції в
Iвано-Франківській області
2. Калуського міського відділу земельних ресурсів
третя особа: Калуська міська рада
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Iвано-Франківської області від
08.11.2005р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного
господарського суду від 09.03.2006р., позов про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення від 14.03.2005р. № 310-18/2-2469
про визначення ЗАТ "Лукор" податкового зобов'язання за платежем із
земельного податку в сумі основного платежу - 420 868,86 грн. та
штрафних санкцій - 21 043,44 грн., а всього - 441 912,30 грн.,
задоволено з тих підстав, що до розрахунку земельного податку у
спірній сумі за січень 2005 року, обчисленого з земельної ділянки
площею 499,0383 га, яка знаходилась в постійному користуванні ЗАТ
"Лукор", була взята ставка податку, встановлена частиною 1 статті
7 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
для земель
населеного пункту, грошова оцінка яких встановлена, тоді як
зазначена земельна ділянка була включена в межі міста Калуша лише
17.05.2005р. з набранням законної сили постановою Верховної Ради
України від 08.05.2005р. № 2537-IV ( 2537-15 ) (2537-15)
. Крім того,
задовольняючи позов, суд виходив з преюдиційності факту
невідповідності рішення Калуcької міської ради від 31.10.2000р. №
375 "Про затвердження грошової оцінки земель" вимогам чинного
законодавства, встановлено набравши законної сили рішенням
господарського суду Iвано-Франківської області від 09.09.2005р. у
справі № А-5/131.
В касаційному поданні заступник прокурора Львівської області
просить скасувати постановлені у справі судові рішення та
направити справу на новий розгляд суду першої інстанції,
посилаючись на порушення судами норм матеріального права, зокрема
Указу Президії Верховної Ради УРСР від 20.03.1972р. № 532-VIII,
діючого до набрання чинності постановою Верховної Ради України від
08.04.2005р. № 2537-IV ( 2537-15 ) (2537-15)
та встановлюючого межі міста
Калуша, відповідно до яких земельна ділянка, щодо обчислення
земельного податку якої виник спір, знаходиться в межах вказаного
населеного пункту.
В касаційній скарзі Калуська ОДПI в Iвано-Франківській
області просить скасувати судові рішення першої та апеляційної
інстанцій та направити справу на новий розгляд суду першої
інстанції.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційне
подання не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що земельний податок за січень 2005 року,
донарахований позивачу у сумі 420 868,86 грн., обчислений з
земельної ділянки, користувачем якої є позивач, на підставі даних
державного земельного кадастру, виходячи зі ставки податку у
розмірі одного відсотка від грошової оцінки землі, що відповідає
ставці податку, встановленої для земель населеного пункту.
В акті перевірки від 14.03.2005р. № 166, на підставі якого
прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, податковий орган
посилається на статтю 13 Закону України "Про плату за землю"
( 2535-12 ) (2535-12)
, відповідно до якої підставою для нарахування
земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Відповідно до пункту 2 Положення про порядок ведення
державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету
Міністрів України від 12.01.1993р. № 15 ( 15-93-п ) (15-93-п)
, державний
земельний кадастр включає дані реєстрації права власності, права
користування землею та договорів на оренду землі, обліку кількості
та якості земель, бонітування грунтів, зонування територій
населених пунктів, економічної та грошової оцінки земель.
Судом встановлено, що дані до державного земельного кадастру
вносились на підставі рішення Iвано-Франківської обласної ради від
14.09.2004р. № 475/12/2004 та рішення Калуської міської ради від
31.10.2000 р. № 375 "Про затвердження матеріалів грошової оцінки
земель м. Калуша", відповідно до яких земельна ділянка, якою
користувався позивач, входить у межі міста Калуша.
Оскільки підставою для донарахування позивачу податкових
зобов'язань стало рішення Iвано-Франківської обласної ради від
14.09.2004р. № 475/12/2004 про віднесення земельної ділянки, що
знаходилась в користуванні позивача, до території міста Калуша,
визнаючи таку підставу незаконною, суд правильно виходив з
приписів пункту 29 статті 85 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та
статті 6 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
, якими
передбачено, що рішення про встановлення і зміну меж районів і
міст приймається Верховною Радою України, а відтак обчислення
земельного податку за ставкою, встановленою для земель населеного
пункту, є обов'язковим з дати набрання чинності постановою
Верховної Ради України від 08.04.2005р. № 2537-IV ( 2537-15 ) (2537-15)
про
затвердження меж міста Калуша, тобто з 17.05.2005р.
Окрім цього, рішенням господарського суду Iвано-Франківської
області від 09.09.2005р. у справі № А-5/131 визнано недійсним
рішення Калуської міської ради від 31.10.2000р. в частині
включення території земель, які займає ЗАТ "Лукор", в зону, що
входить в межі м. Калуша.
За таких обставин, суд першої інстанції, з висновком якого
погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов обгрунтованого
висновку про безпідставність визначення ЗАТ "Лукор" податкового
зобов'язання з земельного податку, виходячи зі ставки,
встановленої для земель населеного пункту, та правильно застосував
норми Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
з
урахуванням положень Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та
Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
.
Враховуючи викладене, постановлені у справі судові рішення є
обгрунтованими та законними, як того вимагає частина 1 статті 159
КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, у зв'язку з чим підлягають залишенню без
змін.
Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової
інспекції в Iвано-Франківській області та касаційне подання
заступника прокурора Львівської області залишити без задоволення,
а ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від
09.03.2006р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий підпис Усенко Є.А.
Судді підпис Бившева Л.I.
підпис Голубєва Г.К.
підпис Степашко О.I.
підпис Федоров М.О.