ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
головуючого: судді Бим М.Є.
суддів: Гончар Л.Я., Матолича С.В., Харченка В.В., Чалого
С.Я.
при секретарі: Деревенському I.I.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Укрбуд" на рішення
господарського суду Донецької області від 07 листопада 2005 року
та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17
січня 2006 року, у справі № 38/284 за позовом Донецького обласного
відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ТОВ "Фірма
"Укрбуд", про стягнення суми, -
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2005 року Донецьке обласне відділення Фонду
соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до
товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Укрбуд" про
стягнення штрафних санкцій у розмірі 20125,95 грн. за недотримання
нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування
інвалідів у 2004 році.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач не сплатив
штрафні санкції за незабезпечення працевлаштування інвалідів на
своєму підприємстві згідно відповідних нормативів робочих місць,
чим порушив Закон України "Про основи соціальної захищеності
інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
та Порядок сплати підприємствами
(об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій.
Рішенням господарського суду Донецької області від 07
листопада 2005 року, яке залишено без змін постановою Донецького
апеляційного господарського суду від 17 січня 2006 року позовні
вимоги задоволені.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями ТОВ "Фірма
"Укрбуд" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення
господарського суду Донецької області від 07 листопада 2005 року
та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17
січня 2006 року, посилаючись на порушення господарськими судами
норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування
судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки
обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія
суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає
задоволенню виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з відповідача
штрафні санкції, суди обгрунтували своє рішення тим, що ТОВ "Фірма
"Укрбуд" не створило п'ять робочих місць для працевлаштування
інвалідів, а тому повинно нести відповідальність за ст. 20 Закону
України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"
( 875-12 ) (875-12)
.
Однак з таким висновком судів попередніх інстанцій погодитись
не можна, оскільки даний висновок суду не грунтується на нормах
матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Згідно ст.19 Закону України "Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
для підприємств
(об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і
господарювання встановлюється норматив робочих місць для
забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох
відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників
облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у
кількості одного робочого місця.
Відповідно до Положення про робоче місце інваліда і про
порядок працевлаштування інвалідів (затверджено постановою
Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 р. N 314
( 314-95-п ) (314-95-п)
) робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або
ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі
та організації незалежно від форм власності та господарювання, де
створено необхідні умови для праці інваліда. Робочим місцем
інваліда може бути:
- звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з
урахуванням фізичних можливостей інваліда воно може бути
використано для його працевлаштування;
- спеціалізоване робоче місце інваліда - робоче місце,
обладнане спеціальним технічним оснащенням, пристосуваннями і
пристроями для праці інваліда залежно від анатомічних дефектів чи
нозологічних форм захворювання та з урахуванням рекомендації
медико-соціальної експертної комісії (МСЕК), професійних навичок і
знань інваліда. Це робоче місце може бути створено як на
виробництві, так і вдома.
Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно
відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів
відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією
підприємства за участю представників МСЕК, органів
Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і
введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць
для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують
центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та
відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення
(пристосування ) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Таким чином, оскільки створення робочого місця здійснюється
при наявності особи відповідної категорії, так як конкретні вимоги
відносно робочого місця встановлені в його індивідуальній програмі
реабілітації, робоче місце є створеним, якщо воно введено в дію
шляхом працевлаштування інваліда, а не утворено фізично.
Згідно п.3.3. Iнструкції щодо заповнення форми N 10-ПI "Звіт
про зайнятість та працевлаштування інвалідів" (Затверджено наказом
Міністерства праці та соціальної політики України від 29 грудня
2004 р. N 338 ( z1671-04 ) (z1671-04)
) у рядку 03 звіту відображається
кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати
на робочих місцях, створених підприємством, відповідно до
нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування
інвалідів, установленого статтею 19 Закону України "Про основи
соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач подав до
Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту
інвалідів Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за
2004 рік, згідно якого кількість інвалідів - штатних працівників,
які повинні працювати на робочих місцях, створених позивачем
відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
, складає 11 осіб,
фактично серед штатних працівників облікового складу рахується 6
інвалідів, тобто працювало на підприємстві відповідача 6
інвалідів..
Статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності
інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
передбачено, що працевлаштування
інвалідів здійснюється органами виконавчої влади з питань праці та
соціальної політики, органами місцевого самоврядування,
громадськими організаціями інвалідів.
Згідно ст.19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
правовий
порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто
не може бути примушений робити те, що не передбачено
законодавством.
Аналіз положень Закону України "Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
дає підстави зробити
висновок про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих
місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і
працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.
Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності
інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
передбачено, що керівники
підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми
власності і господарювання у разі незабезпечення нормативів
робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів несуть
відповідальність у встановленому законом порядку.
Отже, сам факт відсутності на підприємстві працевлаштованих
інвалідів, ще не є безспірною ознакою наявності відповідальності
ТОВ "Фірма "Укрбуд" , яка могла настати лише у випадку, не
вчинення останнім прямо передбачених законодавством заходів.
Таким чином, оскільки відповідач вчинив всі передбачені
чинним на момент виникнення спору законодавством заходи спрямовані
на працевлаштування інвалідів на своєму підприємстві, тому
Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів не
мало правових підстав накладати штрафні санкції за невиконання
нормативу робочих місць для інвалідів, працевлаштування яких
здійснюється органами державної влади, місцевого самоврядування та
громадськими організаціями інвалідів.
За таких обстав колегія суддів приходить до висновку, що
обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та
апеляційної інстанцій порушили норми матеріального та
процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових
рішень, які підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення у
справі.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 232 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
"Фірма "Укрбуд" задовольнити.
Скасувати рішення господарського суду Донецької області від
07 листопада 2005 року та постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 17 січня 2006 року та ухвалити нове судове
рішення.
В задоволенні позову Донецького обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів про стягнення з товариства з
обмеженою відповідальністю "Фірма "Укрбуд" штрафних санкцій за
невиконання нормативу робочих місць для інвалідів у 2004 році в
розмірі 20125,95 грн. - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Судді: