ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.09.2007 р. м. Київ
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Конюшка К.В.
Ланченко Л.В.
Нечитайла О.М.
Степашка О.I.
при секретарі: Iльченко О.М.
за участю представників
позивача: Вороніна Я.Г.
відповідача: Маслюка О.М., Шевчука В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Рівне
Рівненської області (правонаступник Рівненської об'єднаної
державної податкової інспекції) на постанову Господарського суду
Рівненської області від 02-03.11.2005 р.
та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від
21.03.2006 р.
у справі № 18/236
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Рівнеазот"
до Державної податкової інспекції у місті Рівне Рівненської
області
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Постановою Господарського суду Рівненської області від
02-03.11.2005р., залишеною без змін ухвалою Львівського
апеляційного господарського суд від 21.03.2006р., позов
задоволено. Податкове повідомлення-рішення №0004172341/0/23-624
від 19.08.2005 р. визнано недійсним з моменту його прийняття.
Присуджено з Державного бюджету України на користь ВАТ "Рівнеазот"
судові витрати в розмірі 85,00 грн. судового збору.
ДПI у місті Рівне подала касаційну скаргу, якою просить
скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у
задоволенні позову відмовити. Представники податкової інспекції в
судовому засіданні уточнили вимоги касаційної скарги та просили
скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, а справу направити на
новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Посилаються на
порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і
процесуального права, а саме: ст. 1, п. 4 ст. 12 Закону України
"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
та п.3 ч. 1 ст. 206 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Позивач у своїх письмових запереченнях на касаційну скаргу та
його представник в судовому засіданні просять касаційну скаргу
залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи,
судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що
касаційна скарга підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що за
наслідками планової виїзної комплексної документальної перевірки
дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ
"Рівнеазот" складено акт № 882/295/23-600/05607824 від 16.08.2005
р., на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення №
0004172341/0/23-624 від 19.08.2005р. про визначення позивачеві
податку на прибуток в сумі 12152913 грн., в тому числі 6212755
грн. основного платежу та 5940158 грн. штрафних (фінансових)
санкцій.
Як вбачається з акту перевірки та спірного податкового
повідомлення -рішення, податкове зобов'язання з податку на
прибуток та штрафні санкції застосовані до позивача за порушення
вимог п.п. 1.20.1, 1.20.5 п. 1.20 ст. 1, п.п.7.4.1, 7.4.3 п. 7.4
ст. 7, п.п. 5.3.1, 5.3.2, 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 8.1.1., 8.1.2
п.8.1, п.п. 8.3.9 п. 8.3 ст. 8 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції надавав оцінку
тому, чи мали місце вказані порушення з боку позивача, і дійшов
висновку про неправомірність нарахування позивачеві податку на
прибуток та штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
судове рішення повинно бути законним і
обгрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм
матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і
всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі,
підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому
засіданні.
Суд касаційної інстанції не може визнати законною та
обгрунтованою ухвалу суду апеляційної інстанції, якою залишено без
змін постанову суду першої інстанції, оскільки вказана ухвала
постановлена без повного та всебічного з'ясування обставин у
справі, з порушенням п. 2, п. 3 ч. 1 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Залишаючи ухвалу суду першої інстанції без змін, суд
апеляційної інстанції не зазначив встановлених судом першої
інстанції обставин, не надав їм правової оцін ки, не зазначив
мотивів, з яких він не врахував окремих доказів.
Як вбачається з апеляційної скарги, податкова інспекція, не
погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилалася на
порушення норм матеріального права, із зазначенням того, у чому
полягають такі порушення та викладенням своєї правової позиції.
Проте, суд апеляційної інстанції не надав оцінки доводам
податкової інспекції, не перевірив правильність встановлених судом
апеляційної інстанції обставин, не дослідив жодного зазначеного в
акті перевірки порушення вимог податкового законодавства та не
надав правової оцінки прийнятому спірному податковому-повідомленню
рішенню, обмежившись лише обгрунтуванням своєї позиції нормами
Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Допущені судом апеляційної інстнації вищевказані порушення не
можуть бути усунені судом касаційної інстанції, який згідно із ст.
220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
перевіряє правильність застосування
судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і
процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може
досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними
обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
З огляду на викладене, ухвала суду апеляційної інстанції
підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду
апеляційної інстанції.
При новому апеляційному розгляді справи суду апеляційної
інстанції слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити
доводи, на яких грунтуються вимоги та заперечення сторін, належно
оцінити докази, і, в залежності від встановлених обставин,
здійснити апеляційний розгляд справи у відповідності із нормами
матеріального та процесуального права.
Суд касаційної інстанції вважає за необхідне також звернути
увагу суду апеляційної інстанції на те, що виходячи із ст. 1, ч. 4
ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника
або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 р. № 2343-XII
( 2343-12 ) (2343-12)
дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог
конкурсних кредиторів. Стосовно зобов'язань поточних кредиторів,
які виникли під час судових процедур, правила мораторію не
застосовуються і по цих зобов'язаннях, згідно загальних правил,
застосовуються штрафні (фінансові) санкції за невиконання чи
неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів
(обов'язкових платежів). Така позиція відповідає і вимогам ч. 1
ст. 23 цього ж Закону, згідно із якою з дня прийняття
господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і
відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування
неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій
по всіх видах заборгованості банкрута.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд касаційної
інстанції, -
УХВАЛИВ :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Рівне
Рівненської області задовольнити.
Ухвалу Львівського апеляційного господарського суд від
21.03.2006 р. скасувати, а справу направити на новий розгляд до
Львівського апеляційного адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може
бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з
дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження
за винятковими обставинами.
головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
судді К.В. Конюшко
Л.В. Ланченко
О.М. Нечитайло
О.I. Степашко