Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Федорова М.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

секретар судового засідання Бойченко Ю.П.

за участю представників згідно протоколу судового засіданні від 25.09.07р. (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі м. Києва

на постанову господарського суду м. Києва від 20.03.2006 та

ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2006

у справі № 29/513-25/537-А

за позовом Приватного підприємства "КАС"

до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Приватне підприємство "КАС" звернулось до Господарського суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 06.04.2004р. №0000392302/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язані податку на прибуток у розмірі 2 426964 грн. (у тому числі 1 261630 грн. основного платежу та 1 165334 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Господарського суду м. Києва від 20.03.2006р. у справі № 29/513-25/537-А, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2006, позов задоволено частково, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 06.04.2004р. № 000392302 на суму 2 426 874,00 грн., у тому числі 1 261 570,00 грн. - основного боргу та 1 165 164,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій, в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В своїй скарзі просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішені спору у даній справі неправильно застосовано норми матеріального права, а саме : п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 р № 283/97-ВР із змінами і доповненнями.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до п.5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97 -ВР від 22.05.97 р. зі змінами і доповненнями: "Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності."

В матеріалах справи наявні первинні документи, що підтверджують витрати позивача в матеріальній формі, що були здійснені ним як компенсація вартості придбаного товару (обладнання для виробництва одноразового пластикового посуду) за обома угодами.

Подальше використання у власній господарській діяльності (відповідно до довідки органу статистики основним видом діяльності позивача є оптова торгівля) здійснювалось шляхом реалізації обладнання, що підтверджується первинними документами, які наявні в матеріалах справи.

Відповідно до п.п. 5.2.1. п.5.2. ст.. 5 Закону України № 283/97 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

П.п. 5.3.9. п. 5.3. ст.. 5 цього ж Закону передбачено, що не належать до складу валових /витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Оприбуткування позивачем товарів підтверджується первинними документами. Відповідно до Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІУ від 16.07.99 р. (996-14) зі змінами і доповненнями, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно ст. 9 цього ж Закону : "Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення."

Первинний документ в розумінні ст. 1 Закону це - документ, який міс тить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Здійснення вищезазначених господарських операцій підтверджується такими первинними документами: накладними, податковими накладними та довіреностями на отримання товару, які оформлені відповідно до вимог Закону.

Договори, на виконання яких складались вищезазначені первинні документи є чинними на день розгляду спору, в судовому порядку недійсними не визнані. Сторонами виконані в повному обсязі.

Зібраними у справі доказами підтверджується, що обладнання, витрати на придбання якого за договорами віднесені до складу валових витрат відповідного періоду, було надалі реалізовано виробничим підприємствам та використовується ними у власній виробничій діяльності ( в матеріалах справи наявні відповіді на судові запити ВАТ "Сімферопольський завод пластмас" та ТОВ "Південне сяйво" про придбання та використання обладнання у власній виробничій діяльності), що заперечує твердження відповідача про безтоварність угод.

Статтею 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено правила ведення податкового обліку .

У відповідності до п. 11.2. ст. 11 названого Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається будь-яка дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів, ...або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Посилання відповідача на той факт, що постачальником товару для ПП "Трейдстарс" та ПП "Янтар", який в подальшому був придбаний позивачем, є ТОВ "Октавія", яке за юридичною адресою не знаходиться та звітує з нульовими показниками за 4 кв. 2002 р. та не звітує до ДШ з 01.02.03 р., тобто ТОВ "Октавія" за даними податкової звітності в 4 кв. 2002 р не здійснювало фінансово-господарську діяльність і провести перевірку даного підприємства неможливо, що на думку відповідача, свідчить про безтоварність операції є безпідставним і необґрунтованим. Неможливість проведення перевірки ТОВ "Октавія" не є та не може бути підставою для висновків, що містяться в акті перевірки 31.03.04 р., про порушення позивачем п.5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Крім того, позивач безпосередніх стосунків з ТОВ "Октавія" не мав і не зобов'язаний вказаним законом взагалі перевіряти порядок формування податкових зобов'язань інших юридичних осіб, у т.ч. своїх постачальників.

Всі договори купівлі-продажу вказаного обладнання є чинними в судовому порядку недійсними не визнавались та сторонами договорів виконані в повному обсязі.

Відповідачем не надано суду будь-яких доказів того, що установчі документи контрагентів позивача визнані недійсними у встановленому порядку або щодо порушення кримінальної справи за ухилення від сплати податків.

Відсутність у позивача товаросупровідних документів та товаро-транспортних витрат не можуть спростовувати факт придбавання ТМЦ за вищезазначеними господарськими операціями.

Відповідно до умов укладених договорів, позивач не мав зобов'язань по перевезенню товару, а отже і не здійснював таких витрат І не обліковував їх.

Щодо обліковування таких витрат у контрагента позивача, до в даному випадку, покупець за законом не має права втручатися в господарську діяльність свого постачальника та контролювати дотримання ним правил ведення бухгалтерського та податкового обліку власних витрат, в т.ч. здійснення та обліковування витрат на доставку товару покупцю.

"Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні", затверджені Наказом Мінтрансу України № 363 (z0128-98) від 14.10.97 р., на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, як визначено в них: "визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників" і не встановлюють правила податкового обліку валових витрат платника податку.

Обов'язковість складання товарно-транспортної накладної, на яку вказує відповідач не передбачена правилами ведення податкового обліку, як документ, що підтверджує факт прибадння/продажу ТМЦ. В свою чергу, Інструкція про порядок виготовлення, зберігання застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи наказ Мінтранса та Мінстату України від 07.08.96 р. № 228/253 (z0483-96) /, якою встановлювались правила складання ТТН станом на день укладання і виконання договорів, а так само як і на сьогоднішній день, в Україні не діє.

Відповідач невірно ставить правомірність віднесення витрат на придбання товару позивачем у контрагента в залежність від наявності у контрагента фактичних обліковуваних витрат на перевезення такого товару на адресу позивача, та в залежність від результаті фінансово-господарської діяльності постачальника контрагента позивача, оскільки таке законом не передбачено.

Навпаки, п.5.11 ст. 5 Закону "Про оприбуткування прибутку підприємств встановлює: "Установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до склад валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється."

П.4.4.1. п.4.4. ст.. 4 "Конфлікт інтересів" Закону України № 2181 (2181-14) "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами" містить норму : У разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акт; виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-право ви актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Аналіз викладеного дає підстави для висновку про відсутність зі сторони позивача порушень п.5.1. ст. 5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств".

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга ДПІ у Голосіївському районі м. Києва задоволенню не підлягає, а постанова господарського суду м. Києва від 20.03.2006 та ухвала Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2007 у справі № 29/513-25/537-А – залишаються без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову господарського суду м. Києва від 20.03.2006 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2007 у справі № 29/513-25/537-А – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.