Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Федорова М.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

секретар судового засідання Бойченко Ю.П.

за участю представників згідно протоколу судового засіданні від 25.09.07р. (в матеріалах справи)

розглянувши касаційні скарги Державної податкової інспекції у м. Львові на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.02.2007 та ухвалу від 30.07.2007

у справі № 5/128-19/28А

за позовом Військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави – Міністерства Оборони України в особі Державного підприємства МО України "Львівський авіаційний ремонтний завод"

до Державної податкової інспекції у м. Львові

третя особа на стороні позивача без самостійних вимог Львівська міська рада

про зобов’язання до вчинення дій

Військовий прокурор Західного регіону України в інтересах держави - Міністерства оборони України в особі державного підприємстві МО України "Львівський державний авіаційний ремонтний завод" звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Державної податково інспекції у місті Львові про визнання за позивачем права на звільнення від сплати земельного податку (право на пільгу) у 2003 та 2004 роках та зобов'язання ДПІ у місті Львові зарахувати в рахунок майбутніх податкових платежів зайво сплачені підприємством "Львівський державний авіаційний ремонтний завод" грошові кошти в сумі 646652,54 грн., як земельний податок за 2003 - 2004 роки за 351441,6 кв. м землі.

Постановою господарського суду Львівської області від 27.09.2006 по справі №5/128-19/28А в задоволені позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.02.2007 постанову місцевого господарського суду скасовано та прийнято нову, якою позов задоволено в повному обсязі.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 30.07.2007 роз’яснено дане рішення суду.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В своїй скарзі просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.02.2007 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 30.07.2007 і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційні скарги вмотивована тим, що судом апеляційної інстанцій при вирішені спору у даній справі неправильно застосовано норми матеріального права.

У запереченні від 14.09.2007 № 3/1904 на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення – без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у постійному користуванні ДП МОУ "ЛДАРЗ", як у 2003 році, так і в 2004 році, перебувала земельна ділянка загальною площею 357 660 кв. м. На площі розміром 6218,4 кв. м. знаходяться будівлі, які обкладаються земельним податком, а саме - приміщення передані в оренду третім особам. Таким чином у 2003 і 2004 роках державним підприємством використовується за цільовим призначенням - для виробничих потреб, земельна ділянка площею: 351 441,6 кв. м., яка в оренду не надана і на якій не знаходяться будівлі (споруди), надані в оренду - третім особам, що підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства, проведеної інспекцією Львівською обласного головного управління земельних ресурсів.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що позивачем заявлено пільгу на 2003р. зі сплати земельного податку на загальну площу 351 441,6 кв. .м., відповідно до ст. 55 Закону України "Про державний бюджет України на 2003 рік", згідно з якою звільняються, як виняток, у 2003р. від сплати земельного податку військові частини, військові навчальні заклади, науково-дослідні установи, які утримуються за рахунок бюджету та належать до сфери управління Міністерства оборони України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також підприємства Міністерства оборони України та органів і установ виконання покарань, державні професійно-технічні навчальні заклади, на земельних ділянках яких знаходяться приміщення, що надаються в оренду орендарям, які сплачують єдиний податок.

Аналогічно, позивачем було заявлено пільгу на 2004р. зі сплати земельного податку на загальну площу 351441,6 кв. м. відповідно до ст. 7 5 Закону України "Про державний бюджет України на 2004 рік" (1344-15) , згідно з якою звільняються, як виняток, у 2004р. від сплати земельного податку військові частини, військові навчальні заклади, науково-дослідні установи, які утримуються за рахунок бюджету та належать до сфери управління військових формувань, утворених відповідно до законів України, а також підприємства Міністерства оборони України та органів і установ виконання покарань.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду погоджується з висновками викладеними в рішенні суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до ст. 55 Закону України "Про державний бюджет України на 2003 рік" та ст. 75 Закону України "Про державний бюджет України на 2004 рік", звільнено від сплати земельного податку підприємства Міністерства оборони України, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідними органами місцевого самоврядування, при цьому погодженню підлягають розміри земельних ділянок та їх використання за цільовим призначенням.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України встановлено, що бюджет - план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань та функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Зі змісту п. 3 ч. 1 ст. 4 Кодексу випливає, що нормативно - правовими актами, що регулюють бюджетні відносини в Україні, є зокрема закон про Державний бюджет України.

Згідно п. 19 ч. 1 ст. 2 Кодексу, доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України. Закон про Державний бюджет України на поточний рік регулює бюджетні відносини, зокрема у сфері наповнення бюджету через механізм справляння податків. Отже, дія зазначеного закону поширюється у тому числі і на податкові правовідносини, оскільки одним із джерел формування доходної частини Державного бюджету на поточний рік є податки, які справляються за встановленими ставками. Закон про Державний бюджет України на поточний рік передбачає розмір кожної доходної статті бюджету, зокрема шляхом визначення розміру податкових ставок, зупинення дії податкових зобов'язань для визначеного кола суб'єктів і звільнення окремих суб'єктів господарювання від сплати певних видів податків.

Таким чином, закон про Державний бюджет України встановлює, зокрема, основи регулювання податкових відносин у частині спрямування податків до Державного бюджету як елементу його доходної частини. Виходячи із зазначеного, цим Законом може зупинятися дія окремих положень податкових законів, вводитися податкові пільги та інше.

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційних скарг не спростовують правильності зазначених висновків суду, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційні скарги Державної податкової інспекції у м. Львові задоволенню не підлягають, а постанова Львівського апеляційного господарського суду від 12.02.2007 та ухвала Львівського апеляційного господарського суду від 30.07.2007 у справі №5/128-19/28А – залишаються без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Львові залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.02.2007 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 30.07.2007у справі №5/128-19/28А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.