ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2007 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Бившевої Л.I., Брайка А.I., Пилипчук Н.Г., Федорова
М.О.
при секретарі Ликової В.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Франківському районі м. Львова
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
14.03.2005р.
у справі № 5/2555-12/301 господарського суду Львівської
області
за позовом ліквідатора, що представляє виробничо-комерційну
корпорацію "Ефа-Львів"
до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.
Львова
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Львівської області від
29.10.2004р., залишеним без змін постановою Львівського
апеляційного господарського суду від 14.03.2005р., позов про
визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПI у
Франківському районі м. Львова від 28.07.2004р. № 14725/10/23-2
про визначення виробничо-комерційній корпорації "Ефа-Львів"
податкового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість
в сумі 377 020,00 грн. та № 14724/10/23-2 про визначення вказаному
підприємству податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі
252 200,00 грн. задоволено.
Рішення суду першої інстанції обгрунтоване невідповідністю
висновку податкового органу, викладеного в акті перевірки від
27.07.2004 р. № 271/23-239/20784630, що став фактичною підставою
для визначення ВКК "Ефа-Львів" спірних сум податкового
зобов'язання, фактичним обставинам справи та вимогам підпункту
5.3.9 пункту 5.3 статті 5, пункту 12.1 статті 12 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, пункту 4.5
статті 4, підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Залишаючи рішення господарського суду Львівської області від
29.10.2004р. без змін, суд апеляційної інстанції виходив з
дотримання судом попередньої інстанції норм процесуального права,
а саме: статей 77, 85, частини 2 статті 104 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, порушеннями яких була обгрунтована апеляційна скарга
відповідача та у зв'язку з чим заявлена вимога про скасування
вказаного рішення суду.
В касаційній скарзі ДПI у Франківському районі м. Львова
просить скасувати постановлені по справі судові рішення,
посилаючись на порушення судом першої інстанції статей 43, 84, 85
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а судом апеляційної інстанції - статей
101, 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, за правилами якого здійснювався
судовий та апеляційний розгляд справи.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права,
юридичної оцінки обставин справи колегія суддів Вищого
адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що фактичною підставою для донарахування
виробничо-комерційній корпорації "Ефа-Львів" податкового
зобов'язання з податку на прибуток слугував висновок контролюючого
органу, викладений в зазначеному акті перевірки, про порушення
корпорацією вимог пункту 1.23 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1
статті 4, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
в редакції
Закону, що діяла протягом 1 кварталу 2004 року, частини 1 статті
23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
внаслідок невключення до
складу валових доходів 1 кварталу 2004 року вартості товарів
/робіт, послуг/, щодо яких у ВКК "Ефа-Львів" станом на
01.04.2004р. існувала кредиторська заборгованість у розмірі 1
741,8 тис. грн.; непідтвердження прихідною накладною від
31.10.2001р. № 201, виписаною ТОВ "Коліз", визнаним постановою
господарського суду Львівської області від 17.06.2003р. банкрутом
та знятим з податкового обліку 21.08.2003р., витрат, понесених ВКК
"Ефа-Львів" у 4 кварталі 2001 року у зв'язку з придбанням у
зазначеного товариства товару на загальну суму 144 403,68 грн.
Дії ВКК "Ефа-Львів" щодо формування податкового кредиту в
липні 2001 року-березні 2004 року на загальну суму 122 953,00 грн.
податковим органом кваліфіковані як такі, що здійснені з
порушенням підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у зв'язку з
невідповідністю податкових накладних, на підставі яких позивач
сформував податковий кредит в зазначеній сумі, вимогам цього
підпункту.
Підставою для нарахування податку на додану вартість також
слугував висновок контролюючого органу про заниження підприємством
податкових зобов'язань в жовтні 2001 року та березні 2004 року на
загальну суму 254 067,00 грн. з посиланням на порушення позивачем
вимог пункту 4.5 статті 4 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, а саме: незбільшення податкових
зобов'язань з ПДВ на 235 000,00 грн. у зв'язку з виникненням
безнадійної кредиторської заборгованості /березень 2004 року/ та
вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього Закону у зв'язку з
включенням до податкового кредиту ПДВ в сумі 19 067,00 грн. за
податковою накладною, виданою ТОВ "Коліз" /жовтень 2001 року/.
Даючи оцінку встановленим обставинам справи, судом першої
інстанції з посиланням на факти, викладені в акті перевірки від
27.07.2004р. щодо відтворення результату операції з отримання
товарів /робіт, послуг/ як кредиторської заборгованості ВКК
"Ефа-Львів" перед постачальниками товарів /робіт, послуг/ в
бухгалтерському обліку на рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними
постачальниками", наявності претензій постачальників та рішень
господарських судів про стягнення цієї заборгованості, спростовано
висновок контролюючого органу про безоплатне отримання
підприємством товарів /робіт, послуг/ та заниження валових доходів
1 кварталу 2004 року.
Оскільки пред'явлення до суду позовних вимог про стягнення з
ВКК "Ефа-Львів" заборгованості фактично свідчить про платне
придбання вказаним товариством товарів /робіт, послуг/, на цю
заборгованість правило податкового обліку, встановлене підпунктом
4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не поширюється, як не
поширюється і правило підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12
зазначеного Закону у зв'язку з відсутністю у заборгованості
підприємства ознак безнадійної заборгованості, якою зокрема згідно
визначення, наведеного в пункті 1.25 статті 1 цього ж Закону,
визнається заборгованість, яка виявилась непогашеною внаслідок
недостатності майна фізичної чи юридичної особи, оголошеної
банкрутом у встановленому законодавством порядку, або
заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної
давності, та у зв'язку з тим, що згідно пункту 5 Перехідних
положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" від 24.12.2002р. № 349-IV
( 349-15 ) (349-15)
припис вказаного підпункту діє щодо тієї кредиторської
заборгованості покупця, яка виникла після набрання цим Законом
чинності, тобто після 01.01.2003р.
До того ж, як встановлено судом, кредиторська заборгованість
підприємства по заработній платі на суму 192 879,00 грн. включена
до реєстру вимог кредиторів в справі про банкрутство ВКК
"Ефа -Львів", а заборгованість по перерахуванню до бюджету та
державного цільового фонду прибуткового податку з громадян у сумі
42 795,00 грн. та нарахувань, пов'язаних зі страхуванням, у
розмірі 95 310,00 грн. безпосередньо не пов'язана з одержанням
підприємством товарів /робіт, послуг/.
Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
в
редакції Закону, діючій протягом 4 кварталу 2001 року, не належать
до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені
відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами,
обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами
ведення податкового обліку.
Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу)
вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого
відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата
списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату
товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день
їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування
платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного
отримання платником податку результатів робіт (послуг) /підпункт
11.2.1 пункту 11.2 статті 11 вказаного Закону/.
З огляду на те, що для нарахування валових витрат достатньо
факту оприбуткування платником податку товарів /робіт, послуг/,
встановлення судом першої інстанції правомірності валових витрат 4
кварталу 2001 року на суму 125 336,40 грн. та податкового кредиту
на суму 19 067,28 грн., сформованого в податковій декларації за
жовтень 2001 року на підставі накладної від 31.10.2001р. № 201 та
податкової накладної від 31.10.2001р. № 249, виписаної ТОВ "Коліз"
в підтвердження відвантаження товару, суд дійшов правильного
висновку про наявність у ВКК "Ефа-Львів" права на валові витрати
та податковий кредит за 4 квартал 2001 року та жовтень 2001 року
відповідно. При цьому судом встановлено, що податкова накладна від
31.10.2001р. № 249 відповідає вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2
статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
щодо її оформлення.
Посилання податкового органу на визнання ТОВ "Коліз"
банкрутом з 17.06.2003р. та неподання до податкового органу
податкової звітності, починаючи з 4 кварталу 2001 року, при
відсутності доводів відповідача про безтоварність даної операції,
саме по собі про таке не свідчить.
Судом встановлено, що акт перевірки, на підставі якого ВКК
"Ефа-Львів" податковим повідомленням-рішенням від 28.07.2004р. №
14725/10/23-2 донараховано податок на додану вартість не містить
посилань щодо конкретних недоліків податкових накладних з точки
зору вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, на підставі яких
позивач включив до податкового кредиту ПДВ в сумі 122 953,00 грн.,
що не відповідає вимогам пункту 1.7 Порядку оформлення результатів
документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного
законодавства суб'єктами підприємницької діяльності-юридичними
особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими
підрозділами, затвердженого наказом ДПА України від 16.09.2002 р.
№ 429 ( z1023-02 ) (z1023-02)
, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України
29.12.2002 р. за № 1023/7311 та чинного до 10.08.2005 р. Згідно
цього пункту факти виявлених порушень податкового та валютного
законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко,
об'єктивно та в повній мірі із посиланням на первинні або інші
документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому
обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. З огляду на
це, суд дійшов обгрунтованого висновку про недоведеність
відповідачем факту невідповідності податкових накладних вимогам
підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, а відтак про безпідставність
зменшення суми податкового кредиту протягом липня 2001
року-березня 2004 року на загальну суму 122 953,00 грн. та
донарахування позивачу податкових зобов'язань на таку ж суму.
Відповідно до частини 2 статті 5 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
провадження в адміністративних
справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення
окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Так, відповідно до частини 2 статті 224 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
не може бути скасовано судове рішення з мотивів
порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і
не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Порушення судом апеляційної інстанції статті 101 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, за правилами якого здійснювався апеляційний перегляд
справи, щодо перевірки апеляційною інстанцією законності і
обгрунтованості судового рішення першої інстанції в повному обсязі
незалежно від мотивів апеляційної скарги, не призвело до
неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим судові рішення,
постановлені у даній справі, підлягають залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
УХВАЛИВ :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Франківському районі м. Львова залишити без задоволення, а
постанову Львівського апеляційного господарського суду від
14.03.2005р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий підпис Усенко Є.А.
Судді підпис Бившева Л.I.
підпис Брайко А.I.
підпис Пилипчук Н.Г.
підпис Федоров М.О.