ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2007 року м.Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
головуючого: судді Бим М.Є.
суддів: Гончар Л.Я., Васильченко Н.В., Леонтович К.Г.,
Матолича С.В.
при секретарі: Безпалому Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за
касаційною скаргою Куп'янської лінійної санітарно-епідеміологічної
станції на Південній залізниці на рішення господарського суду
Харківської області від 09 червня 2005 року та ухвалу Харківського
апеляційного господарського суду від 06 вересня 2005 року, у
справі № 27/141-05 за позовом Державної інспекції з контролю за
цінами в Харківській області до Куп'янської лінійної
санітарно-епідеміологічної станції на Південній залізниці про
стягнення суми, -
ВСТАНОВИЛА:
Державна інспекція з контролю за цінами в Харківській області
звернулась до суду з позовом до Куп'янської лінійної
санітарно-епідеміологічної станції на Південній залізниці про
стягнення заборгованості у сумі 6336,42грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 09
червня 2005 року, залишеним без змін ухвалою Харківського
апеляційного господарського суду від 06 вересня 2005 року, позовні
вимоги задоволені частково.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями відповідач
подав касаційну скаргу, в якій ставить питання про їх скасування
та направлення справи на новий розгляд, посилаючись на порушення
судами норм процесуального та матеріального права. Свої вимоги
обгрунтовує тим, що пільги зі сплати ПДВ на послуги дератизації,
дезінфекції та дезінсекції, встановлені постановами Кабінету
Міністрів України, на які позивач посилається, мотивуючи позовні
вимоги, призупинені на 2004 рік (п. 49 статті 80 Закону України
"Про Державний бюджет України на 2004 рік" ( 1344-15 ) (1344-15)
), тобто ПДВ
повинно нараховуватись на загальних підставах.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування
судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального
права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи
касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що
касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що порядок
застосування санкцій за порушення законодавства про ціноутворення
передбачений Iнструкцією про порядок застосування економічних та
фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за
цінами, затвердженої спільним наказом Міністерства економіки та з
питань європейської інтеграції України та Міністерства фінансів
України 11.12.2001 р. №298/519, зареєстрованої в Міністерстві
юстиції України 18.12.2001 р. за № 1047/6238 ( z1047-01 ) (z1047-01)
.
Однак з таким висновком судів попередніх інстанцій погодитись
не можна.
З матеріалів справи вбачається, що Державною інспекцією з
контролю за цінами в Харківській області в ході проведеної
перевірки дотримання Куп'янською лінійною СЕС дотримання державної
дисципліни цін при формуванні та застосуванні тарифів на роботи і
послуги за період з 19.03.2003 р. по 22.10.2004р. виявлено, що в
зазначений період СЕС надавала послуги з дератизації, дезинфекції
та дезинсекції з нарахуванням на виконані послуги податку на
додану вартість, тоді як ці послуги згідно постанови Кабінету
Міністрів України від 05.10.1998 р. № 1602 ( 1602-98-п ) (1602-98-п)
звільняються від обкладення податком на додану вартість, внаслідок
чого позивачем було додатково одержано виручку в сумі 2112,14 грн.
Виявлене правопорушення зафіксовано відповідачем в акті від 22
жовтня 2004 року №14813. За наслідками зазначеної перевірки
Iнспекцією прийнято рішення від 01 березня 2004 року №11 про
застосування до позивача економічних санкцій за порушення
державної дисципліни цін, яким вилучено у позивача в доход
державного бюджету суму порушення (необгрунтовано одержану
виручки) в розмірі 2112,14 грн. та штраф у розмірі 4224,28 грн.
Отже, виявлена позивачем під час перевірки сума завищення
тарифів є по суті податком на додану вартість, що ніким зі сторін
не оспорюється.
Слід зазначити, що нарахований відповідачем на надані ним
послуги податок на додану вартість було ним в установленому
законом порядку перераховано до бюджету, що стверджується наявними
у справі копіями податкових декларацій.
Статтею 6 Закону України "Про ціни і ціноутворення"
( 507-12 ) (507-12)
передбачено, що в народному господарстві застосовуються
вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і
тарифи. Відповідно ж до статті 7 цього Закону вільні ціни і тарифи
встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за
винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і
тарифів. Згідно зі статтею 8 цього Закону державне регулювання цін
і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих
цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних
відхилень від державних фіксованих цін і тарифів та іншими
методами, введеними Кабінетом Міністрів України.
За змістом ст.35 Закону України "Про забезпечення санітарного
та епідемічного благополуччя населення" ( 4004-12 ) (4004-12)
оплата послуг
у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, що
не відносяться до медичної допомоги населенню, здійснюється за
тарифами та прейскурантами, затвердженими Кабінетом Міністрів
України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08. 2003р. №
1351 ( 1351-2003-п ) (1351-2003-п)
визначено тарифи на роботи і послуги, що
виконуються і надаються за плату установами та закладами державної
санітарно-епідеміологічної служби.
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 92 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
виключно законами України встановлюються система
оподаткування, податки і збори. Принципи побудови системи
оподаткування в Україні, види податків і зборів (обов'язкових
платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також
права, обов'язки і відповідальність платників визначаються Законом
України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
, яким передбачено,
що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових
платежів) і пільги щодо оподаткування можуть встановлюватись або
змінюватись тільки законами про оподаткування (частина 3 статті
1).
Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки
оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від
оподаткування операцій тощо визначаються Законом України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Згідно з п. 3.1 ст.3 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
операції платників податку з продажу
товарів (робіт, послуг) на митній території України є об'єктом
оподаткування. За пунктом 6.1 цього Закону об'єкти оподаткування,
визначені ст. 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від
оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка
згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.
Пунктом 4.1 ст. 4 цього Закону передбачено, що база оподаткування
операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з
їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або
регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору,
ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів
(обов'язкових) платежів, за винятком податку на додану вартість,
що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами
України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної)
вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і
нематеріальних активів, що передаються платнику податку
безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з
компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих
(виконаних, наданих) таким платником податку.
Таким чином, при справлянні плати за надання послуг у сфері
забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя розмір цієї
плати збільшується на суму податку на додану вартість, а тому
відсутні передбачені законом підстави для застосування до позивача
фінансових санкцій.
За таких обставин колегія судів дійшла висновку, що оскільки
судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми
матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що
призвело до ухвалення незаконних судових рішень, тому ці рішення
підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у
позові в повному обсязі.
Відповідно до ст. 229 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної
інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та
апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини
справи встановлені повно і правильно, але суди першої та
апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи
процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного
судового рішення.
Керуючись ст.ст.221, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Куп'янської лінійної
санітарно-епідеміологічної станції на Південній залізниці
задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 09 червня
2005 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду
від 06 вересня 2005 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову Державної інспекції з контролю за цінами
в Харківській області до Куп'янської лінійної
санітарно-епідеміологічної станції на Південній залізниці про
стягнення заборгованості - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Судді: